єдиний унікальний номер справи 531/163/24
номер провадження 2/531/210/24
23 квітня 2024 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участю секретаря - Нагорної О.С.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою, що був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції у Полтавської області 17 червня 2014 року, актовий запис №54, та визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з батьком.
У позові позивач посилається на те, що подружні стосунки між ним та відповідачкою припинені через різні погляди на життя, втрату почуття поваги та любові; зберереження сім'ї та примирення є неможливим. Від спільного подружнього життя сторони по справі мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати не проживає з позивачем та дітьми, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртним, не бере участі у розвитку та вихованні дітей. Спір щодо поділу майна відсутній. Позивач має роботу, регулярний дохід, постійне місце проживання та гарні умови для проживання. Спиртним не зловживає, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Дітям краще буде проживати з батьком.
Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява, у якій просив розглядати справу за його відсутності. Позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні заперечила, щодо визначення місця проживання дітей з батьком. Пояснила, що діти завжди були зареєстровані та проживали з нею. Вона їх забезпечує разом з батьком, піклується про них, не зловживає спиртним та офіційно працевлаштована. Не заперечувала проти розірвання шлюбу з позивачем.
Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши письмові докази по справі окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Щодо розірвання шлюбу.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції у Полтавської області 17 червня 2014 року, актовий запис №54 (а.с.17). Подружні стосунки між сторонами припинені, сім'я фактично розпалася; відновлення подружніх стосунків сторони не бажають.
Врахувавши вищевикладене, суд вважає, що визнання позову відповідачем в частині розірвання шлюбу не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тобто є передбачені ст.112 СК України підстави для розірвання шлюбу.
Правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу, яке встановлене ст. 113 СК України, відповідачка не скористалася, питання про зміну прізвища на дошлюбне не ставить.
Щодо визначення місця проживання дітей.
Від спільного подружнього життя сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12).
Відповідно до чч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст.8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За вимогами ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207 (далі Правил) передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Згідно з п. 26 Правил..., у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, що мають виключні обставини, розлучати з матір'ю.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, судом мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не можуть знайти взаєморозуміння, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Таку позицію висловив ВУ в постанові у справі № 404/3499/17 ВС від 21 липня 2021 року.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
Рішенням ВК Карлівської міської ради від 29.03.2024 №381, затверджено висновок, з якого вбачається недоцільність визначення місця проживання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком (а.с.48-49). Зазначено, що в ході співбесіди працівників служби у справах дітей з батьками з'ясовано, що мати з синами проживає у орендованій квартирі, де створені належні умови для їх проживання, діти забезпечені усім необхідним для навчання, розвитку та виховання. ОСОБА_1 офіційно працевлаштувалася та має постійних дохід для забезпечення потреб дітей. ОСОБА_2 написав заяву, що на даний час обставини змінилися і він не заперечує, щоб діти залишилися проживати з матір'ю.
Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування і вважає його достатньо обґрунтованим та зробленим на підставі повного, всебічного, детального й об'єктивного аналізу фактичних обставин, що мають значення для справи.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених ним у позовній заяві, крім того, в ході співбесіди з працівниками служби у справах дітей, він зазначив, що не заперечує щоб діти залишилися проживати з матір'ю.
Тому, з урахуванням викладеного вище, виходячи з найкращих інтересів дітей, суд вважає, що підстави для визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, відсутні.
Отже, у задоволенні позову, в частині визначення місця проживання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком, суд відмовляє.
З урахуванням положення ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог, у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 104, 105, 112, 157, 160 СК України, керуючись ст. ст.1-18, 141, 206, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції у Полтавської області 17 червня 2014 року, актовий запис №54, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , - розірвати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 24.04.2024.
Суддя