Справа № 369/12702/23
Провадження №2/369/1880/24
06.05.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12702/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/12702/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.
03.05.2024 року до канцелярії суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 (відповідача), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 надавати батьку дітей ОСОБА_1 (позивачу) ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , можливість брати участь у вихованні (без присутності матері) малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , шляхом передачі дітей батьку (позивачу) кожні перші та треті вихідні місяця: з п'ятниці 17:00 год. до неділі 17:00 год., яких батько (позивач) зобов'язаний забирати від місця проживання дітей та повертати дітей до місця їх проживання, до моменту набрання законної сили судового рішення по справі № 369/12702/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради про визначення місця проживання дітей.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/12702/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.
Предметом позову у цій справі є визначення місця проживання дітей, з батьком, а саме ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Позивач у вказаній заяві вказує, що звернувся до суду з метою відновлення своїх прав як батька дітей, порушених відповідачем, а також виходячи із дотримання найкращих інтересів дітей.
Відповідач мешкає з дітьми окремо від Позивача починаючи з 21.04.2023 р. та по теперішній час. Весь цей час Відповідач не дає Позивачу можливості бачитися з дітьми та перешкоджає у прийнятті участі Позивачем (батьком дітей) у вихованні дітей та спілкуванні з ними чим порушує батьківські права Позивача, а також права дітей на батьківську опіку та спілкування з батьком.
Позивач звертає увагу суду на те, що з метою реалізації свого законного права (яке на його переконання порушено відповідачем) на спілкування зі своїми дітьми та прийняття участі у їх вихованні, позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради із заявою про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні із малолітніми дітьми.
В результаті розгляду зазначеної заяви, 25 березня 2024 року Виконавчий комітет Вишгородської міської ради ухвалив Рішення № 180 про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні із малолітніми дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 яким визначив порядок та спосіб прийняття участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із його малолітніми дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно даного рішення, встановлено графік побачення батька, ОСОБА_1 , з малолітніми дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме кожні перші та треті вихідні місяця: з п'ятниці 17:00 год. до неділі 17:00 батько забирає дітей від місця їх проживання та повертає дітей до місця їх проживання (без присутності матері).
З метою прийняття участі у спілкуванні та вихованні дітей, на виконання зазначеного рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради та в передбачений цим рішенням порядок, 05.04.2024 року ОСОБА_1 прибув за адресою проживання Відповідача і дітей, а саме: АДРЕСА_1 , СТ ЗОРЯ забрати дітей.
Проте, в передбаченому зазначеним рішенням порядку та спосіб відповідачем позивачу дітей передано не було.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач продовжує в незаконний спосіб перешкоджати побаченню позивачу з його рідними дітьми, прийняттю участі у їх вихованні та спілкуванні з ними, навіть шляхом прямого порушення (невиконання) рішення владного органу.
Згідно з Талоном-повідомленням єдиного обліку № 4858 від 12.04.2024 р. про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію який було видано СТ інспектором черговим капітаном Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області Єремєєвою О.О. у якому зазначено, що дружина, ОСОБА_2 , забороняє бачитися з двома дітьми та не виконує рішення опікунської ради.
З огляду на ці обставини, очевидно, що відповідач не виконує рішення Виконавчого комітету і не дає дітям бачитися з батьком (позивачем), тим самим порушує права не тільки позивача (батька дітей), а і право дітей мати і зберігати стосунки з обома батьками та на повноцінний розвиток і виховання обома батьками, що відповідає найкращим інтересам дітей.
З огляду на зазначене, беручи до уваги досить тривалий термін порушення відповідачем прав позивача, а також факт невиконання відповідачем обов'язкових до виконання вимог встановлених рішенням владного органу, а саме рішення Служби у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради від 25.03.2024 року № 180, існують ризики, що в разі задоволення позовних вимог у справі № 369/12702/23 відповідач також не має наміру виконувати рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.
Враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи № 369/12702/23 про визначення місця проживання дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту неповнолітніх дітей, особисто з їх батьком, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із батьком (позивачем). Тому забезпечення позову є необхідним у спірних правовідносинах, якщо врегульовано правовий механізм забезпечення позову, а відсутність стабільних контактів батька (позивача) з доньками дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дітей з батьком, що в подальшому може утруднити виконання рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком і навіть привести до унеможливлення його виконання і як наслідок, беручи до уваги, що спір виник із сімейних правовідносин, наявна необхідність у забезпеченні позову, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, шляхом встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії.
Із зазначеного вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову у справі № 369/12702/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради про визначення місця проживання дітей може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із роз'яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року).
Зі змісту позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей вбачається, що предметом спору є визначення місця проживання дітей з батьком, а саме ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 стверджує про те, що відповідач ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми.
Разом з тим, жодних об'єктивних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем у заяві про застосування заходів забезпечення позову не зазначено та до неї не приєднано.
При цьому, стороною позивача також не доведено необхідність та доцільність застосування саме запропонованих заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, не обґрунтовано, яким чином невжиття запропонованих ОСОБА_1 заходів забезпечення позову, може перешкодити фактичному виконанню або зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить суд забезпечити позов шляхом усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Проте судом у даному провадженні не вирішуються вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні дітей, а відтак суд приходить до висновку про відсутність зв'язку між заходом забезпечення позову, обраним позивачем і предметом позову.
А тому суд не знаходить підстав для задоволення заяви.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись статтями 149-153, 258-261 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12702/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 06.05.2024 року.
Суддя А.В. Янченко