Справа № 367/1666/23
Провадження №2/367/1326/2024
Іменем України
03 травня 2024 Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі помічника судді Мартинюка Н.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної та майнової шкоди,-
До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної та майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Так, позивачу з дружиною ОСОБА_5 на праві приватної власності в рівних частках належить земельна ділянка, площею 0,195 га для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий №3210900000:01:049:0233 за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований належний позивачу з дружиною ОСОБА_5 житловий будинок на праві приватної власності в рівних частках.
Відповідач ОСОБА_3 є сусідом та власником частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0851 га, кадастровий №3210900000:01:049:0069. На вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , розміщений житловий будинок, 3/8 частки якого належать на праві приватної спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_3 .
Позивач зазначає про те, що відповідач ОСОБА_3 з моменту придбання позивачем та дружиною будинку та земельної ділянки за вищевказаною адресою почав створювати всілякі перешкоди, пов?язані як з правом недоторканності житла, особистих свобод, так і перешкоди по вільному володінню, користуванню належними на праві приватної власності земельною ділянкою та будинком. Останній постійно ображає, викрикуючи голосно нецензурні слова. Через паркан, який розділяє земельні ділянки позивача та відповідача, останній перекидає фекалії з вигрібної ями на подвір?я позивача, жбурляє через паркан по будинку позивача курячі яйця, які розбиваючись об стіни будинку, залишають підтоки та падають на подвір?я, залишаючи навколо сліди ламаної шкарлупи, білків та жовтків, в зв?язку з чим позивачу постійно доводиться робити косметичний ремонт стін будинку та вимивати укладену на подвір?ї плитку. Відповідач ОСОБА_3 облаштував, нехтуючи нормами добросусідства, на своїй земельній ділянці, майже впритул до паркану позивача, який розділяє земельні ділянки, вигрібну яму, стоки з якої витікають на земельну ділянку позивача, з неї розповсюджуються неприємні запахи, що значно погіршує якість повітря та заважає позивачу користуватися своєю земельною ділянкою. Вигрібна яма побудована з порушенням законодавчих норм, не обладнана гідроізоляційною спорудою, щільною кришкою, відходи з неї виходять за межі вигребу, побудована на відстані 8 метрів від будинку позивача та на відстані 10 метрів від свердловини. На прохання позивача перенести вигрібну яму в інше місце, відповідач ОСОБА_3 ніяк не реагує, ображає, застосовуючи нецензурні слова. Коли позивач робив роботи по благоустрою території перед двором будинку викладенням плитки трамбувальною машиною, відповідач всіляко почав ображати позивача, лаявся нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та пошкодив плитку і трамбувальну машину. На прохання залишити позивача в спокої, не конфліктувати та не ображати, а також припинити свої неправомірні дії, останній не реагував, у зв?язку з чим ОСОБА_1 неодноразово звертався до поліції. Крім того, відповідач ОСОБА_3 постійно порушує режим тиші, включає гучно музику, рівень шуму часто перевищує дозволений показник. Музику він гучно включає в недозволений час, в тому числі, і на вихідних, у зв?язку з чим позивач вимушений був звернутися до фахівців та провести акустичні вимірювання рівня шуму в житловому приміщенні, на що витратив 8 500 грн. На зауваження відповідач не реагує, поводить себе зухвало, не зважаючи на постійні звернення до поліції, продовжує нехтувати нормами співжиття та сусідської взаємоповаги. Така його поведінка заважає нормально жити позивачу та його сім?ї, сусідам, займатися повсякденними справами, порушує сон.
У зв?язку з такою поведінкою відповідача ОСОБА_3 , проживати в будинку стало не комфортно, позивач та його сім?я втратили сон та спокій, можливість відпочивати після роботи, як наслідок, з?явився постійний головний біль, втома, нервова напруга та стрес, які істотно знижують якість життя та відображаються на стані здоров?я.
На зауваження відповідач не реагує, тому позивач вимушений був звертатися до поліції. В порушення режиму тиші, відповідач ОСОБА_3 майже щоранку близько 04.00-05.00 години грюкає відром по металевому паркану позивача, у зв?язку з чим позивач та його сім?я не можуть нормально відпочивати в нічний час доби, різко прокидаються та цілий день знаходяться в стресі, а неповнолітня дитина позивача, яка є інвалідом, постійно плаче та боїться лягати спати, матір позивача ОСОБА_6 вимушена звертатися до лікарів з приводу постійних стресів, порушення сну. На відновлення стану здоров?я дитини та матері витрачаються кошти на придбання ліків. Витрачена сума становить 985 гривень, що також є значною майновою шкодою, спричиненою протиправними діями відповідача ОСОБА_7 . Наведене підтверджується посвідченням особи з інвалідністю, медичною документацією, чеками на придбання ліків, електронними доказами - відео зйомкою з камер спостереження, а також протоколом акустичних вимірювань рівня шуму в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_3 від 28.02.2023 року, з якого вбачається, що рівень шуму перевищений, рахунком на сплату і актом проведених робіт.
Бажаючи захиститися від шуму який створює відповідач ОСОБА_3 , позивач вимушений був встановити на вікна шумозахисні ролети, на що витратив власні грошові кошти в сумі 80 000 грн. а також встановив відеокамери для відстеження та фіксації, упередження протиправних дій відповідача ОСОБА_3 на загальну суму 36 238 грн.
Вказані суми є значною майновою шкодою, спричиненою протиправними діями відповідача ОСОБА_3 . Таким чином, зазначає про те, що в результаті умисних, протиправних дій відповідача ОСОБА_3 , позивачу було заподіяно значну майнову шкоду на суму 125 723 грн.
Позивач також зазначає про те, що протиправними, умисними діями відповідача ОСОБА_3 позивачу та його сім?ї була завдана моральна шкода на суму 500 000 грн, яка виражається в порушенні права на особисту свободу, на недоторканність особи та житла, порушення звичайного способу життя, права на відпочинок, через протиправні, умисні дії відповідача ОСОБА_3 позивач та його сім?я знаходяться в постійному стресі та весь час знервовані, не можуть спати, не можуть нормально працювати, постійно лікуються, вимушені витрачати кошти на лікування, витрачають час на виклики поліції та на написання пояснень у відділі поліції, вимушені звертатися за захистом до органів влади.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд усунути перешкоди у володінні та користуванні власністю, зобов?язавши ОСОБА_3 припинити вчиняти умисні, протиправні дії, а саме: порушувати правила добросусідства; гучно вмикати музику та стукати по паркану ОСОБА_1 ; ??кидати курячі яйця та фекалії з вигрібної ями на будинок та подвір?я; перенести вигрібну яму від паркану ОСОБА_1 в глиб земельної ділянки ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 153 823 грн. та моральну шкоду в сумі 500 000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Ухвалою суду від 05.04.2023 по справі відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 17.11.2023 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнавали, в задоволенні позову просили відмовити.
У поданому представником відповідача відзиві на позовну заяву, зазначають про те, що вважають, обставини, на які посилається позивач, є надуманими та безпідставним, а позовні вимоги необґрунтованими.
Так, відповідач ОСОБА_3 ніколи не порушував правила добросусідства, ніколи гучно не вмикав музику та не стукав по паркану позивача, не кидав курячі яйця та фекалії із вигрібної ями на будинок та подвір?я. Всі звинувачення позивача ОСОБА_1 спростовуються характеристикою з місця проживання відповідача ОСОБА_3 , згідно якої відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з дня свого народження та є уродженцем міста Ірпінь. За роки проживання за даною адресою він проявив себе з виключно позитивного боку. За період проживання скарг від сусідів на нього не надходило. ОСОБА_3 проживає разом з матір?ю ОСОБА_8 , якій 86 років та за якою він доглядає. За свідченням сусідів, працьовитий, товариський і ввічливий. В побуті доброзичливий, чуйний. За весь цей час зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки як у сім?ї, так і в спілкуванні з сусідами. Був членом виборчої комісії в місті Ірпінь та бере участь в громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться на території житлового кварталу. В конфліктних ситуаціях з сусідами не помічений, а навпаки - дружелюбний і по можливості надає їм допомогу.
Крім цього, зазначає про те, що всі звинувачення позивача також спростовуються характеристикою з місця роботи, згідно якої ОСОБА_3 є співробітником ТОВ «ҐАНЗА-ФЛЕКС» з 06.07.2021 року та обіймає посаду налагоджувальника верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням. Відповідач зарекомендував себе як здібний, сумлінний, дисциплінований, наполегливий, добросовісний працівник. Вміє організувати робочий процес, поводить сере професійно грамотним, здатний вирішувати всі робочі питання, дотримуючись субординації. До критики ставиться адекватно. При спілкуванні з колегами та керівництвом поводиться коректно, чемно, вічливо. У колективі з усіма підтримує рівні дружні відносини і користуються повагою у колег. Порушень робочої дисципліни і законності немає.
Зазначає про те, що така людина як відповідач ОСОБА_3 , не може порушувати правила добросусідства, гучно вмикати музику та стукати по паркану позивача, не кажучи про кидання курячих яєць та фекалій із вигрібної ями на будинок та подвір?я позивача.
Матері ОСОБА_8 належить на праві приватної часткової власності 1/8 частка будинку та 1/2 частка земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки матір відповідача знаходиться в похилому віці та хворіє, ОСОБА_3 постійно доглядає та піклується про неї. З цих підстав звинувачення позивача, що відповідач ОСОБА_3 гучно слухає музику, є безпідставним, оскільки у відповідача немає пристроїв для гучного прослуховування музики, а також й те, що матір відповідача ОСОБА_8 постійно хворіє та їй заборонено за станом здоров?я хвилюватися, в тому числі, гучно слухати музику, не кажучи про те, що в країні йде війна.
Зазначає також про таке. У якості доказу того, що відповідач ОСОБА_3 гучно слухає музику у себе вдома, позивач приводить протокол акустичних вимірювань рівня шуму в житловому приміщенні від 28 лютого 2023 року ТОВ «Акустичні матеріали та технології». Але цей протокол не може бути належним доказом та не може бути покладений в основу рішення суду, оскільки ТОВ «Акустичні матеріали та технології» не є експертною організацією, не мають свідоцтва судового експерта та не внесені до реєстру судових експертів. Їх Сертифікат надає їм тільки можливість здійснювати торгівельну діяльність приладами для вимірювання шуму, а не проводити експертизи та давати висновки. Тому цей протокол не є доказом того, що відповідач ОСОБА_3 гучно слухає музику у себе вдома, а стягнення з відповідача ОСОБА_3 витрат на складання цього протоколу в сумі 8500 гривень є безпідставними.
Позивач ОСОБА_1 у якості доказів сварок між ним та відповідачем ОСОБА_3 приводить декілька відповідей Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області на заяви позивача ОСОБА_1 . Проте, вказує, що всі ці відповіді не можуть бути належними доказами та не можуть бути покладені в основу рішення суду як доказ сварок між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 , оскільки, як вбачається з цих відповідей, жодна особа до адміністративної або кримінальної відповідальності по цих заявах позивача не притягувалась. Взагалі, в цих відповідях відсутні ім?я та прізвище, по батькові особи, яку треба було би притягувати до адміністративної чи то кримінальної відповідальності. В цих відповідях відсутні описи обставини, з якого проводу позивач ОСОБА_1 звертався в поліцію із заявами. Навпаки, в цих відповідях зазначено, що адміністративного чи то кримінального правопорушення в діях звинуваченої (підозрюваної) особи не вбачається, тому всі ці матеріали були закриті. Також зазначає, що ім?я, прізвище, по батькові відповідача у вказаних відповідях не зазначено, а його самого по цих матеріалах ніколи не допитували. Відповідач ОСОБА_3 ніколи, не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, за роки проживання за своєю адресою проявив себе з виключно позитивного боку. За період проживання скарг від сусідів на нього не надходило.
Крім того, звертає увагу на таке.
Однією з позовних вимог позивача ОСОБА_1 є зобов?язання відповідача перенести вигрібну яму від паркану позивача в глиб земельної ділянки відповідача. При цьому, позивач звинувачує відповідача в тому, що він облаштував цю вигрібну яму впритул до паркану позивача. В якості доказів позивач надає Акт обстеження земельної ділянки від 17 лютого 2022 року. Але це не відповідає дійсності. Акт обстеження земельної ділянки складався за відсутності відповідача та його матері. На територію земельної ділянки, яка належить відповідачу та його матері, ніхто не заходив та земельну ділянку не обстежував. На земельній ділянці відповідача ОСОБА_3 , 1/2 частка якої належить його матері, немає вигрібної ями, а є туалет. Цей туалет був збудований ще 1966 році. Цей факт підтверджується технічним паспортом - Сводним оціночним актом на домоволодіння від 1966 року, на плані якого зазначений туалет, який стоїть на тому місті, де він знаходиться зараз. Відстань від паркану позивача до туалету відповідача та його матері становить один метр, що відповідає Державним будівельним нормам. Переміщення туалету з того місця, де він знаходиться зараз, в інше місце, буде порушувати не тільки права відповідача ОСОБА_3 , а й права його матері - ОСОБА_8 . Стверджує, що туалет був збудований з урахування діючого законодавства. Навпаки, позивачем ОСОБА_1 , з порушенням Державних будівельних норм, був збудований спільний паркан з відповідачем висотою 2 метри 70 сантиметрів, що заборонено Державними будівельними нормами - пункт Б. 2.2-5:2011, згідно якого висота паркану (огороджень) має бути не більше ніж 2,0 метри на межі сусідніх земельних ділянок.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 майнової шкоди зазначає про те, що придбання ролетів та встановлення камер спостереження не може бути майновою шкодою, оскільки майнова шкода - це зменшення майнової сфери особи внаслідок пошкодження чи знищення майна позивача. Відповідач ОСОБА_3 не пошкодив жодного ролету та жодної камери. В даному випадку, позивач хоче за рахунок відповідача компенсувати собі витрати, які він поніс для облаштування свого будинку охоронною системою, в яку одразу входять камери спостереження та ролети на вікнах. Навпаки, частина камери спостереження, які направлені вбік будинку відповідача, порушують його конституційне право та право його матері на приватне життя, що закріплено Конституцією України. Ліки, які були придбані позивачем на його родину в сумі 985 гривень, як вбачаються з документів, ніяк не пов?язані з діяльністю відповідача, та можуть буди пов?язані з війною.
Також наголошує на тому, що позивач ОСОБА_1 неодноразово заявляв про те, що він виселить відповідача ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_8 з належних їм будинку та земельної ділянки, а після цього ними заволодіє. Сам позивач має стійку соціальну нерівність до відповідача та його матері, що й послужило приводом для звернення з цим позовом до суду.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до наступного висновку.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення необхідно наводити відомості про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також, оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні спору у даній справі судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві приватної власності в рівних частках належить земельна ділянка, площею 0,195 га для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий №3210900000:01:049:0233 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 23.02.2018 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Власик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №200. Право власності зареєстровано 23.02.2018 року за №24993535 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На вказаній земельній ділянці розташований належний ОСОБА_1 та ОСОБА_5 житловий будинок на праві приватної власності в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 23.02.2018 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Власик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №196. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2018 року за №24993374, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, ОСОБА_1 в розмірі частки 1 належить земельна ділянка кадастровий № 3210900000:01:049:0158 за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2019.
ОСОБА_3 є власником частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0851 га, кадастровий №3210900000:01:049:0069 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30.10.2009 року №2-2404/2009. Право власності зареєстровано 12.11.2021 року за №45477746 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується, інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розміщений житловий будинок, 3/8 частки якого належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 02.09.2009 року Державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Бова Т.В., зареєстрованого в реєстрі на №1-1841. Право власності зареєстровано 02.10.2009 року за №8939211 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в книзі 33-132 за №284, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 1/8 частки вказаного будинку належить матері ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .
Як вбачається з копії технічного плану, земельні ділянки ОСОБА_1 кадастровий №3210900000:01:049:0158 та кадастровий №3210900000:01:049:0233 суміжні із земельною ділянкою кадастровий №3210900000:01:049:0069, що належить ОСОБА_3 .
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї власника житла - заявника ОСОБА_1 від 06.06.2023, зі слів заявника родина у складі 3-х осіб фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але не зареєстровані там.
До матеріалів справи додано Акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_5 від 17.02.2022, посвідченого депутатом Ірпінської міської ради Плешко М.В. За результатами візуального обстеження встановлено, що на межі земельних ділянок сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на земельній ділянці ОСОБА_3 знаходиться вигрібна яма, що розташована майже впритул до спільного паркану, з якої витікають стоки, які сприяють поширенню на суміжну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 нечистот та неприємних запахів. Вигрібна яма побудована з порушенням законодавчих норм, а саме: не обладнана гідроізоляційною спорудою, щільною кришкою, відходи з вигрібної ями виходять за межі вигрібу, крім того, вигрібна яма побудована майже впритул до паркану сусідньої земельної ділянки на відстані 8 м від будинку ОСОБА_1 та на відстані 10 м від свердловини. Акт підписано свідками: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
ОСОБА_1 звертався до ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області із заявами щодо порушення тиші від 20.12.2022, 16.01.2023, щодо пошкодження паркану від 09.02.2023, на які органом поліції були надані відповіді. Зокрема, за результатами перевірки вказаних фактів органом поліції було встановлено відсутність складу адміністративного чи кримінального правопорушення.
Так, згідно доповідної записки на ім'я начальника ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області вбачається, що 26.08.2021 ОСОБА_1 звертався до відділу поліції з проханням прийняти міри до мешканця будинку АДРЕСА_6 , який погрожує фізичною розправою, ображає нецензурними словами та який 26.08.2021 пошкодив трамбувальну машину під час чергового конфлікту. 02.09.2021 було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_5 , проте двері ніхто до приватного домоволодіння не відчинив, а тому було прийнято рішення залишити записку з проханням з'явитись до відділу поліції. На момент розгляду звернення до поліції ніхто не прибув. Разом з тим, працівниками поліції було встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення за вказаним зверненням, перевірка за результатами звернення була закінчена.
Також 26.08.2021 ОСОБА_1 зареєстрував у ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області заяву про вчинення злочину мешканцем буд. АДРЕСА_5 , який погрожував заявнику фізичною розправою, 26.08.2021 пошкодив трамбувальну машину. За результатами вивчення заяви було встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення.
З відповіді Бучанської окружної прокуратури Київської області від 18.09.2023 № 53-7398вих-23, вбачається, що прокуратурою 18.09.2023 до ЄДРДС під №42023112320001425 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України на підставі звернень ОСОБА_1 . Здійснення досудового розслідування доручено сектору дізнання ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області.
ОСОБА_1 також звертався до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області з приводу обстеження земельної ділянки, наявності документів дозвільного характеру на будівництво дворового туалету та порушення виконання обов'язків, передбачених законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благоустрою за адресою: АДРЕСА_5 . За результатами розгляду звернення Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 29.12.2021 надано відповідь №Г-4672, згідно якої зазначили про те, що відповідно до п.6 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою КМУ від 07.06.2017 №406, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиральнь, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ганків щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно законодавства у судовому порядку.
Також листом від 30.06.2021 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області у відповідь на звернення ОСОБА_1 було повідомлено, що інспектори КП «Управління благоустрою міста» в межах наданих повноважень на приватній території можуть лише рекомендувати проводити вчасно санацію та вигріб.
Позивачем також надавався суду протокол акустичних вимірювань рівня шуму в житловому приміщенні по АДРЕСА_1 , згідно якого рівні шуму, що створюються при роботі акустичної системи, встановленій на суміжній ділянці ( АДРЕСА_5 ) в приміщенні спальні другого поверху буд. по АДРЕСА_1 , перевищують нормативні рівні шуму для спалень житла 1 категорії. Перевищення спостерігаються в діапазоні частот 125-2000Гц. Згідно рахунку за проведення дослідження позивачем сплачено суму в розмірі 8500 грн.
Позивачем надавались також копії оглядів лікарів членів сім'ї позивача, копії рецептів на ліки.
Також до матеріалів справи долучено копію товарного чеку на двигун, пульт, ролети на суму 64500 грн, 15500 грн, 28100 грн, копію рахунку на оплату системи відео нагляду на суму 18600 грн, 9269,17 грн, 6515 грн.
В судовому засіданні представник позивача суду надавала пояснення, в яких зазначала про те, що позивач є сусідом відповідача, останній постійно ображає позивача, через паркан перекидає фекалії, розбиває курячі яйця об фасад дому позивача, сім'я позивача через постійні конфлікти, ініціатором яких є відповідач, втратила спокій. Позивач в судовому засіданні звертав увагу на те, що всі порушення, які вчиняє відповідач, є систематичними.
В судовому засіданні ОСОБА_3 суду надавав пояснення, в яких зазначав про те, що йому не було відомо про камери відеоспостереження, які установлені на території домоволодіння позивача та позивач повинен був повідомити відповідача про встановлення камер. Представник відповідача також зазначав про те, що камери відеоспостереження, установлені позивачем, направлені в сторону будинку відповідача, що порушує право останнього на приватне життя.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду показала, що сторони по справі є її сусідами, відповідач робив шкоду, кидав фекалії через паркан позивачу, ламав паркан, включав голосно музику, на межі домоволодінь сторін стоїть туалет.
Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що сторони її сусіди, відповідач робить шкоду позивачу, ламає паркан, свідок бачила як відповідач кидав фекалії на подвір'я позивача, включає голосно музику.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є хрещеною відповідача, їй відомо, що відповідач спалив будинок, коли знаходився в нетверезому стані, щодо фактів, викладених в позові, їй не відомо.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що знає відповідача, оскільки він є хрещеником її матері. Свідку відомо, що відповідач в стані алкогольного сп'яніння спалив будинок, де проживала свідок, продовжує робити погані справи, конфліктів з ним не було.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що відповідач його сусід, він доброзичливий, не скандальний.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду показала, що знає відповідача, він спокійна людина, свідок запевняла, що відповідач не міг голосно слухати музику. Свідку не відомо хто живе по сусідству з відповідачем, ОСОБА_14 чула лише звук роботи генератора з території позивача.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що відповідач, який є його сусідом, пошкодив паркан позивача, свідок бачив як відповідач перекидав щось через паркан, особисто не чув голосної музики.
Свідок ОСОБА_16 суду повідомила, що вона працює поліцейською, неодноразово приїжджала за адресою сторін на перевірку приблизно в 2020 через конфлікти між сусідами.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2. N 4, N 7 та N 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Статті 316, 317, 319 ЦК України передбачають, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою. Позов про усунення порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що він є власником земельної ділянки, і що діями відповідача порушується його право власності.
Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що відповідач порушив закон (технічні норми і правила), а також що такі дії порушують права позивача.
Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Нормами п. "г" ч. 1 ст. 91 ЗК України на власників та землекористувачів земельних ділянок покладено обов'язок не порушувати права власників суміжних земельних ділянок.
В ст. 96 ЗК України зазначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, дотримуватися правил добросусідства.
Згідно ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Частинами 1-3 статті 158 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Стаття 375 ЦК України надає право власникові земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ст. 104 Земельного Кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав тощо.
При цьому, обов'язком власника у негаторному позові не є доказування неправомірності дій відповідача. Він припускається таким, доки сам не доведе правомірність своєї поведінки. Отже, позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, а неправомірність дій відповідача презюмується.
Отже, аналіз наведених вище норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що суб'єктами відносин добросусідства є власники та користувачі суміжних, сусідніх ділянок, якими є сторони у цій справі.
Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що громадяни мають право на безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище. Громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм (ст.ст. 4, 22 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦК України діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.
Згідно ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.
Пунктом 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 року № 145, передбачено, що вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.
Пунктами 2.21 та 2.22 «Держаних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» передбачено, що вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально - профілактичних закладів, стін житлових та господарських будівель і споруд а також колодязів на відстані не менше 20 метрів.
За приписами ст. 20 Закону України «Про планування і забудову територій», державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій (до яких належать регіональні і місцеві правила забудови) є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
Пунктом 3.26 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 3.26 обумовлено, що майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м.
Відповідно до ст. 77 ч.2 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформації, викладеній в Акті обстеження земельної ділянки від 17.02.2022, відеозаписів, відповідач допускає порушення при використанні вигрібної ями, які полягають в місці розташування вигрібної ями у безпосередній близькості до сусідського домоволодіння, яке належить позивачу, що є порушенням правил добросусідства.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушує права позивача, як суміжного землекористувача та перешкоджає йому у вільному користуванні своїм майном, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача перенести вигрібну яму від паркану позивача у відповідності до встановлених Санітарних норм та ДБН 360-92**.
Разом з тим, суд зазначає про таке.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні наголошували на порушенні права на особисте життя відповідача та його матері з боку позивача, посилаючись при цьому на загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи, а також на норми цивільного законодавства, що регулюють питання захисту інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок.
Щодо зазначених тверджень сторони відповідача, суд вказує про те, що відеоспостереження власника земельної ділянки без згоди власника суміжної земельної ділянки не дає підстав для кваліфікації його дій як порушення правил добросусідства в розумінні положень глави 17 ЗК України.
Відповідно до статті 32 Конституції України, статті 301 ЦК України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32Конституції України, зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування (пункт 3.3 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012).
Згідно з нормами статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
Разом з тим, статтею 55 Конституції України передбачене право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У цьому зв'язку суд зауважує, що відповідачем не наведено норму закону, яка забороняє встановлення відеокамер або вимагає отримання від відповідача дозволу на їх установлення.
Отже, особа не має права знімати своїх сусідів на фото-, кіно- чи відеоплівки без їхньої згоди. Проте використовувати технічні засоби, зокрема й відеокамери (відеореєстратори), що встановлюються для контролю та спостереження з метою охорони власного майна, власник житлового приміщення має право, але без фіксації, тобто без зберігання інформації для її використання.
Законодавство не забороняє захищати свою власність шляхом встановлення, зокрема на власних будинках, технічних засобів спостереження за місцями загального користування.
Так, відповідач, стверджуючи про неправомірність використання відеокамер, не наводить будь яких правових обґрунтувань щодо необхідності отримання дозволу власників суміжних земельних ділянок на встановлення камер відеоспостереження.
Крім того, суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що використанням камер відеоспостереження здійснюється втручання в особисте життя відповідача та членів його сім'ї.
Застосування відеокамер, у поле зору яких потрапляють місця вчинення відповідачем неправомірних дій, що було встановлено та досліджено при судовому розгляді даного спору, не може вказувати на порушення позивачем права відповідача на недоторканість приватного життя.
Таким чином, з досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, відеозаписів, вбачається, що відповідач вчиняє протиправні дії, направлені на порушення правил добросусідства, а саме стукав по паркану позивача, перекидав предмети через паркан, голосно включав музику, крім того, такі доводи позивача підтверджують покази свідків, а отже вимоги в частині зобов'язання відповідача не порушувати правила добросусідства, що полягають у вчиненні неправомірних дій, які порушують режим тиші, спокою та порядку - підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди, а саме вартості установки останнім системи відео нагляду, ролетів, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розглядами судами цивільних справ про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1997 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відтак, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідним є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивач встановив систему відео нагляду у своєму домоволодінні, ролети, а також купує ліки для сім'ї, проте, суд не вбачає безпосереднього причинного зв'язку між такими діями позивача та діями відповідача, а отже в цій частині позов не підлягає до задоволення.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім того, відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами: «... у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».
Згідно п. 9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд, врахувавши характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач та його сім'я, характер вимушених життєвих змін та враховуючи зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, з урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, приходить до переконання про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Також при визначенні моральної шкоди суд враховує майновий стан відповідача, його ставлення до події.
Разом з тим, з точки зору суду розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн. буде достатнім та необхідним для компенсації перенесених моральних страждань позивача, не поставить в край тяжкий матеріальний стан відповідача та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про те, що під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки на переконання суду вирішення спору шляхом усунення перешкод у володінні та користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом зобов?язання ОСОБА_3 припинити вчиняти умисні, протиправні дії, а саме: порушувати правила добросусідства, зобов'язати ОСОБА_3 перенести вигрібну яму від паркану ОСОБА_1 у відповідності до встановлених Санітарних норм та ДБН 360-92** та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, буде достатнім способом захисту та відновлює порушене право позивача.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже судовий збір підлягає стягненню з відповідача в розмірі 483,12 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22,23,316,317,319,375,1167 Цивільного кодексу України, статтями 91,96,103,105,152,158, Земельного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 263-265 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної та майнової шкоди, - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у володінні та користуванні власністю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зобов?язавши ОСОБА_3 припинити вчиняти умисні, протиправні дії, а саме: порушувати правила добросусідства.
Зобов'язати ОСОБА_3 перенести вигрібну яму, що розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , від паркану ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до встановлених Санітарних норм та ДБН 360-92**.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 483,12 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Повний текст судового рішення складено 06.05.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Л.В. Мерзлий