Дата документу 06.05.2024 Справа № 332/450/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 332/450/24 Пр. № 22-ц/807/1015/24 Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М. Суддя-доповідач Гончар М.С.
06 травня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2024 року про передачу справи на розгляд іншому суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом (а.с. 1-6), в якому просив зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_2 на підставі судового рішення у справі №315/167/16-ц від 06 квітня 2016 року на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с. 29).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2024 року (а.с. 38) фактично в порядку задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 від 29.01.2024 року (а.с. 30-37) вказану справу направлено до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.
Остання в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили. 23 лютого 2024 року дана справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляд (а.с. 41-43).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2024 року (а.с. 44-45) матеріали вказаної справи передано на розгляд до Заводського районного суду м. Запоріжжя.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 55-59) просила скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2024 року, справу направити до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.
В автоматизованому порядку 28.03.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С.,суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С.(а.с. 64).
Ухвалою апеляційного суду від 28.03.2024 року (а.с. 65) дану справу витребувано у Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, на що надійшла відповідь 04.04.2024 року, за змістом якої справа вже передана до Заводського районного суду м. Запоріжжя для розгляду (а.с. 68-70).
Ухвалою апеляційного суду від 05.04.2024 року (а.с.71-73) дану справу витребувано у Заводського районного суду м. Запоріжжя, на що надійшла відповідь 08.04.2024 року (а.с. 74-80), за змістом якої справа вже повернута Жовтневому районному суду м. Запоріжжя.
Ухвалою апеляційного суду від 10.04.2024 року повторно витребувано справу у Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (а.с. 84-86), 15.04.2024 року надана справа апеляційному суду Жовтневим районним судом м. Запоріжжя (а.с.87).
В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_5 у зв'язку із звільненням останньої у відставку (а.с. 88-89).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 16 квітня 2024 року (а.с. 80), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с. 91).
Оскільки, згідно зі ст. 353 ч. 1 п. 9 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … передачі справи на розгляд іншого суду.
Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 9 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач, якій отримав копії апеляційної скарги відповідача та ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі 16.04.2024 року (а.с. 92-93), не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Суддя-доповідач апеляційної інстанції повідомила, що головуючий суддя у суді першої інстанції є рідною племінницею її вітчима, з яким у неї відносини припинені після смерті матері у 2016 році, та з якою у неї існують лише робочі відносини. Самовідводи у цій справі відсутні, відводів у цій справі не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … ухвали, постанови… (ст. 258 ч. 1 п. 1,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, передаючи матеріали вказаної справи на розгляд до Заводського районного суду м. Запоріжжя керувався ст.ст. 27, 31, 187, 260 ЦПК України та виходив із такого.
Згідно із ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, відповідно до довідки від 27.07.2022 № 2301-5001923886 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/ перебування: АДРЕСА_2 (а.с.34).
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 року № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з п. 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до п. 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017 року.
Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
При цьому, згідно положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, процес видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасового окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, стосується виключно самої внутрішньо переміщеної особи та уповноваженого органу. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання та адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 646, якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначеної у додатку 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, то в ній зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.
Таким чином, в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, судом першої інстанції встановлено, що взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не підтверджує місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , що виключає можливість розгляду позовної заяви Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, виходячи з положень загальних правил підсудності.
Крім того, суд першої інстанції зазначав, що адреса фактичного проживання взятої на облік внутрішньо переміщеної особи не є тотожнім поняттю зареєстрованого або задекларованого місця проживання (перебування) особи, а також не підміняє його за своєю суттю, оскільки такі облік і декларація/реєстрація мають різну мету та правові наслідки.
Таким чином, адресою реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , що за територіальною підсудністю належить до Гуляйпільського районного суду Запорізької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.09.2022 року № 49/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ з Гуляйпільського районного суду Запорізької області на Заводський районний суд м. Запоріжжя.
Таким чином, за правилами загальної підсудності, передбаченими ст. 27 ЦПК України, розгляд даної позовної заяви територіально не підсудний Жовтневому районному суду м. Запоріжжя.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).
За таких обставин, матеріали заяви відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України судом першої інстанції було передано на розгляд до Заводського районного суду м. Запоріжжя, як помилково надісланих Жовтневому районному суду м. Запоріжжя.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із додержанням вимог закону, є правильною та законною.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не спростовують обставин, правильно встановлених судом першої інстанції у цій справі, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
В силу вимог ст. 27 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
У ЦПК України будь-які зміни щодо зміни підсудності справ через отримання фізичними особами статусу внутрішнього переміщеної в Україні особи (ВПО) не вносились.
Реєстрація відповідача ОСОБА_1 , як ВПО, з метою отримання нею відповідної допомоги від держави через військову агресію РФ проти України, у Жовтневому районі у м. Запоріжжі при вищевикладених обставинах не скасовує: - зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання останньої у м. Гуляйполе Запорізької області (Гуляйпільський районний суд Запорізької області, відповідно до п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «…Районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію») - та зміну територіальної підсудності судових справ з Гуляйпільського районного суду Запорізької області на Заводський районний суд м. Запоріжжя.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Оскільки, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем апеляційному суду не надані.
За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення вищезазначеного процесуального питання.
При вищевикладених обставинах, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням вимог ЦПК України, а тому апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування цієї ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.
Крім того, у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 12, 141, 353, 367, 369 ч. 2, 371-372, 374-375, 381-384, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2024 року про передачу справи на розгляд іншому суду у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 06.05.2024 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.