Дата документу 29.04.2024 Справа № 336/5340/22
Єдиний унікальний № 336/5340/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/649/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 408 КК України
29 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
особи, у відношенні якої застосовані примусові заходи медичного характеру ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
законного представника ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника особи, у відношенні якої застосовані примусові заходи медичного характеру ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2024 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комишуваха Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, сержанта, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом, -
Ухвалою суду першої інстанції до ОСОБА_7 було застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.
Розглянувши клопотання, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , 24 червня 2022 року приблизно о 10.00 годині (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , знехтував проходженням медичного обстеження та в подальшому не з'явився на службу з лікувального закладу.
З метою ухилення від проходження військової служби сержант ОСОБА_7 , самовільно, 1 липня 2022 року направився до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР ( АДРЕСА_2 ) де пробув до 08.00 години 7 липня 2022 року та був виписаний з лікувального закладу з причин порушення режиму.
Реалізуючи свої злочинні наміри, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_7 з 7 липня 2022 року по 28 липня 2022 року не з'явився на службу з лікувального закладу та 28 липня 2022 року був затриманий працівниками правоохоронного органу.
При цьому, поважних причин для не з'явлення на службу з лікувального закладу сержант ОСОБА_7 не мав, в тому числі у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби, не перебував.
Таким чином, сержант ОСОБА_7 підозрюється у тому, що в проміжок часу з 24 червня 2022 року по 1 липня 2022 року та з 7 липня 2022 року по 28 липня 2022 року, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно не з'явився на службу з лікувального закладу.
Крім того, ОСОБА_7 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді командира З стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 6 липня 2022 року приблизно о 18.40 годині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), в присутності громадян, що знаходилися у подвір'ї багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, здійснив пошкодження транспортного засобу «Dacia» д.н.з НОМЕР_3 , а саме пробив чотири колеса автомобілю виробом господарсько-побутового призначення нескладним ножем виготовленим саморобним способом по типу туристичних ножів.
У подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, на відкритій ділянці місцевості у подвір'ї багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , наніс два удари виробом господарсько-побутового призначення - нескладним ножем, виготовленим саморобним способом по типу туристичних ножів, по капоту транспортного засобу «Dacia» д.н.з НОМЕР_3 та також здійснив залякування оточуючих громадян, тим самим створив ситуацію реальної загрози спричинення шкоди життю та здоров'ю людей, після чого намагався покинути місце вчинення злочину.
Суд першої інстанції встановив, що вказані дії ОСОБА_7 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто не з'явлення на службу з лікувального закладу, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, а також за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень
Разом з тим, під час досудового розслідування було проведено судово-психіатричну експертизу № 437 від 9 вересня 2022 року, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_7 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, страждав і в теперішній час страждає на тимчасовий розлад психічної діяльності у формі гострого поліморфного психотичного розладу. Зазначений розлад позбавляв іспитованого здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь. За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь. Потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом (т. 1, а.с. 203-208).
Враховуючи, що на момент вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок тимчасового розладу психічної діяльності, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 вважає ухвалу необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права в частині застосованого до ОСОБА_7 виду примусових заходів медичного характеру.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновком судового-психіатричної експертизи № 437 від 9 вересня 2022 року було визначено потребу в застосуванні ОСОБА_7 примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
В подальшому, через тривалість судового провадження, до спеціалізованого лікувального закладу були зроблені запити щодо психічного стану та поведінки ОСОБА_7 , на які надійшла відповідь про покращення психічного стану особи, відсутність створення небезпечної поведінки для себе та оточуючих, можливість застосування примусових заходів медичного характеру у виглядів госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.
Таким чином, стан здоров'я ОСОБА_7 на теперішній час дозволяє його лікування за умовами звичайного нагляду.
Вважає, що враховуючи тримав лий час утримання та лікування ОСОБА_7 в закладі, висновок експерта № 437 є неналежним доказом на підтвердження необхідності лікування в умовах посиленого нагляду.
До того ж, з 11 жовтня 2022 року та по теперішній час до суду не надходило жодного звернення щодо погіршення стану ОСОБА_7 або порушення ним режиму лікування чи інших порушень правил утримання в закладі.
Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив суспільно-небезпечні діяння, які не пов'язані з насильницькими діями, покращення його стану, то він є безпечним для себе та здоров'я оточуючих.
Просить ухвалу змінити та застосувати до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, а в іншій частині ухвалу залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді по справі, особу, у відношенні якої застосовані примусові заходи медичного характеру, його законного представника та захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з ухвали, суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідно до вимог статей 512, 513 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність скоєння ОСОБА_7 суспільно-небезпечних діянь за обставин, зазначених в ухвалі суду, які підтверджувалися доказами, наявними у досліджених матеріалах кримінального провадження.
Причому наявність в діях ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 408 КК України, в апеляційній скарзі захисником не оскаржується.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 437 від 9 вересня 2022 року, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_7 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, страждав і в теперішній час страждає на тимчасовий розлад психічної діяльності у формі гострого поліморфного психотичного розладу. Зазначений розлад позбавляв іспитованого здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь. За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь. Потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом (т. 1, а.с. 203-208).
З урахуванням наведеного у відповідності до вимог ст. 503 КПК України органом досудового розслідування до суду було направлено клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру.
При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд справи в порядку, передбаченому ст. 512 КПК України, а саме перевіривши усі докази, що доводять чи спростовують вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечних діянь та дослідивши інші обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження та прийшовши до переконання, що суспільно-небезпечні діяння, які інкримінуються ОСОБА_7 , наявність тимчасового розладу психічної діяльності як на час вчинення суспільно-небезпечних діянь так і на час розгляду клопотання, мали місце, врахувавши обставини скоєння даних суспільно-небезпечних діянь, а також висновки судової-психіатричної експертизи № 437 від 9 вересня 2022 року, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Щодо виду примусового заходу медичного характеру, застосованого до ОСОБА_7 судом першої інстанції, то дане рішення було прийняте у відповідності до вимог ч. 4 ст. 94 КК України, згідно якої, госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
Колегія суддів погоджується із визначеним місцевим судом видом примусових заходів, оскільки ОСОБА_7 , котрий страждає на тимчасовий розлад психічної діяльності - гострий поліморфний психотичний розлад, вчинив суспільно небезпечні діяння, не пов'язані саме із посяганням на життя іншої особи.
Таким чином, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи № 437 від 9 вересня 2022 року, ОСОБА_7 за своїм психічним станом та характером вчинених ним суспільно небезпечних діянь не становить особливу небезпеку для суспільства та відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КК України потребує госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.
Колегія суддів зазначає наступне з приводу доводів апеляційної скарги про те, що на час судового розгляду клопотання відпала потреба саме у такому примусові заходи медичного характеру, як госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.
Так, відповідно до листа КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» від 23 січня 2023 року, за час проведеного лікування психічний стан ОСОБА_7 покращився, небезпечну поведінку для себе та оточуючих не створює, в подальшому на розсуд суду можливо застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.
Разом з тим, з огляду на ст. 95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що зміна примусового заходу медичного характеру здійснюється за обов'язкової наявності висновку комісії лікарів-психіатрів, яким обґрунтовується можливість змінити такого заходу.
У свою чергу, лист КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» не можна ототожнювати з висновком комісії лікарів-психіатрів, на підставі якого можливо вирішити питання про доцільність зміни ОСОБА_7 примусового заходу медичного характеру.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали, колегією суддів не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника особи, у відношенні якої застосовані примусові заходи медичного характеру ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2024 року, якою до ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4