Справа № 686/11672/24
Провадження № 1-кс/686/3921/24
03 травня 2024 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову дізнавача від 16.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12023243060000595,
Адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_3 на постанову дізнавача від 16.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12023243060000595.
У скарзі зазначив, що скарга аналогічного змісту уже подана до суду, але визначений для її розгляду слідчий суддя ОСОБА_4 перебуває на лікарняному, що обумовлює повторне звернення із скаргою на постанову дізнавача від 16.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12023243060000595.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 01.05.2024 визначено слідчу суддю ОСОБА_1 для розгляду означеної скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя приходить до висновку про її повернення, у зв'язку з наступним.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Ч. 2, 4 статті 304 КПК України передбачено, що скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Отже, кримінально-процесуальним законом не врегульовано, яким чином має діяти слідчий суддя у випадку повторного подання до суду скарги, яка з аналогічними вимогами, предметом та сторонами уже перебуває у провадженні суду.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, до яких відноситься, зокрема, законність та верховенство права.
Із висновків щодо застосування норм права, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі № 0306/7567/12 слідує, що коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов'язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.
У п. 77-82 постанови Великої Палати Верховного Суду 08 червня 2022 року, у ухваленій у справі № 2-591/11, суд виснував, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права
А тому, у зазначені ситуації слідча суддя вважає за доцільне застосувати аналогію процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та п. 4 ч. 1 ст.170 КАС України, якими передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, п.2 ч. 2 ст.45 КАС України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить правових норм щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами. Проте чинний ЦПК України, КАС України мають відповідні статті, а тому при розгляді цієї скарги суд вважає за доцільне застосувати аналогію процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та п. 4 ч. 1 ст.170 КАС України.
Враховуючи, що адвокатом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , уже подано аналогічну скаргу на постанову дізнавача від 16.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12023243060000595 з тим самим предметом та з тих самих підстав, про що він сам указує у змісті потворно поданої ним скарги, яка перебуває у провадженні слідчого судді, у слідчого судді є підстави вважати, що скарга подана з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, а отже, слід дійти висновку про зловживання процесуальними правами та відмовити у відкритті провадження з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.ст.9, 303,304 КПК України, слідча суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову дізнавача від 16.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12023243060000595.
Копію ухвали разом із скаргою надіслати скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя