Справа № 344/1655/24
Провадження № 33/4808/460/24
Категорія ст.124,ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.
Суддя-доповідач Васильєв
01 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бойчука М.Й.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Бойчука М.Й., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 , ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП остаточне визначене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 605грн. 60 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за наступних обставин.
Так, 24 січня 2024 року близько 16 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську на перехресті вулиць Мельника-Незалежності-І.Франка-Січових Стрільців, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції у результат чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Також, 24 січня 2024 року близько 16 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Мельника, 264А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Від керування транспортним засобом водій відсторонений.
Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Бойчук М.Й., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою суду, оскільки при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , судом першої інстанції порушено права учасників процесу на справедливий, неупереджений розгляд справ з метою захисту прав, свобод та інтересів особи.
Покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що особа, відносно якої складено протокол, дійсно керувала в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 перехворів гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричинений коронавірусом SARS-COV-2. Зважаючи на вік ОСОБА_1 , хвороба протікала тривало та негативно вплинула на імунітет ОСОБА_1 . Враховуючи це, та панічно остерігаючись повторно захворіти коронавірусом ОСОБА_1 відмовився від будь-якого контакту із приладом Drager Alkotest.
Просить скасувати постанову суду та провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бойчук М.Й. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову судді в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу вищевказаного адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та вказують на несправедливість призначеного стягнення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та стверджує про невинуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння як до проведення відповідного огляду, так і під час проведення такого огляду.
Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП щодо порядку проходження огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп'яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду.
Апеляційний суд приймає до уваги, що зі змісту доводів ОСОБА_1 та його захисника вбачається, що під час апеляційного розгляду не оспорюється правильність висновків суду щодо вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, однак заперечується доведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції повністю визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та пояснив, що дійсно 24 січня 2024 року в м. Івано-Франківську на перехресті вулиць Мельника-Незалежності-І.Франка-Січових Стрільців, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 , випадково зачепив транспортний засіб «Mercedes-Benz Vito» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. Вказував, що вказана дорожньо-транспортна пригода не спричинила істотної шкоди транспортним засобам. Звертав увагу, що він працює художником, а тому у своїй роботі використовує фарби із застосуванням ацетону, запах якого поліцейські працівники безпідставно вважали ознакою перебування його у стані сп'яніння. Вказував, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки дорожньо-транспортної пригоди, який повинен був проведений поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу, оскільки раніше перехворів гострою респіраторною хворобою COVID-19 та, враховуючи свій похилий вік, вважав, що такий огляд може становити загрозу його здоров'ю. Стверджував, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. Вказував, що керування транспортним засобом йому необхідно для того, щоб забезпечити доставку дружини до лікарні, оскільки остання за станом свого здоров'я потребує отримання медичної допомоги, необхідність у якій виникає раптово.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,ст.124 КУпАП звинувачується у тому, що відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушив Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 420759 від 24.01.2024 року (а.с. 1), ОСОБА_1 24 січня 2024 року о 16 год. 30 хв. м.Івано-Франківськ на перехресті вул.Мельника, вул.Січових Стрільців, вул.Франка та вул.Незалежності 49, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки та в медзакладі водій відмовився у присутності двох свідків. Від керування транспортного засобу відсторонений.
Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на те особою інспектор взводу №1 роти УПП в Івано-Франківській області сержантом поліції Яворським Сергієм Володимировичем, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП,підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адмінвідповідальності.
Відповідно до протоколу серії АДД № 420696 від 24.01.2024 року, в м.Івано-Франківську, на перехресті вулиць Мельника-Незалежності-І.Франка-Січових Стрільців, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції у результат чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на те особою інспектор взводу №1 роти №2 БУПП в Івано-Франківській області лейтенант поліції Михайлюк Тарас Васильович, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адмінвідповідальності.
Так, до матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого вбачається, що даний огляд необхідно було провести у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Також долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.01.2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, також водія направлено у заклад охорони здоров'я КНП" ПОКЦ ПЗ ІФ ОР", однак ОСОБА_1 від огляду у вищевказаному медичному закладі відмовився.
До матеріалів справи додано, копію схеми місця ДТП від 24.01.2024 року, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди та зазначено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Копія схеми місця ДТП від 24.01.2024 року підписана ОСОБА_1 . Також, будь-яких зауважень до складання вищевказаної схеми учасниками не зазначено.
Долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_2 з яких вбачається, що ОСОБА_2 24.01.2024 року рухаючись на авто Мерседес ВІта НОМЕР_3, по лівій смузі з вул.І Франка на вул. Мельника почув звук удару свого авто з правої сторони, яке здійснив водій автомобіля «Volkswagen Passat» об'їжджаючи затор, який утворився на його смузі, не впевневшись в безпечності даного маневру і здійснив удав в авто, яким керував ОСОБА_2 . Після спілкування з винуватцем ДТП, а саме водієм «Volkswagen» НОМЕР_1 він почув різкий запах перегару, що може свідчити про те, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Орієнтовно ДТП сталася об 16 год.30 хв.
Також долучені пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначено , що останній о 16 год.30 хв. їхав по вул І.Франка і на перехресті мав їхати прямо по вул. Мельника. Машина, яка їхала поруч зачепилася боком до його машини, яка підрізала його транспортний засіб,та протерлася боком об його машину.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про недопустимість використання відеозапису в якості належного та допустимого доказу, оскільки вищевказані відеозаписи здійснені у встановленому законом порядку та долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка складала вищевказаний протокол.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зокрема, вищевказаними відеозаписами (а.с.7) зафіксовано, як працівники поліції прибули на місце зіткнення двох автомобілів. Працівники поліції попросили у водія автомобіля «Volkswagen Passat» для перевірки документи. ОСОБА_1 , який керував вказаним транспортним засобом ігнорував прохання поліцейського, але згодом надав документи для ознайомлення. Тоді працівник поліції запитав у останнього чи згоден він пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він відмовився. Свою відмову аргументував тим, що спиртні напої не вживав. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції вказав, що він вбачає у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився. Тоді поліцейський попросив водія не виходити від автомобіля і не виходити на проїжджу частину дороги. На дане прохання ОСОБА_1 почав поводити себе зухвало по відношенню до працівників поліції, стверджував, що він не чує працівника поліції та просив його застрелити. Працівник поліції зазначив, що в разі відмови від проходження огляду на ОСОБА_1 буде складено адмінпротокол про вчинення правопорушення. Тоді 24.01.2024 року о 16 год.53 хв. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків. На що останній відмовився. Тоді було запропоновано ОСОБА_1 проїхати в медзаклад. На що він теж відповів відмовою та пояснив, що він через проходження такого огляду захворів на COVID-19. У зв'язку з чим працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , про те, що на нього будуть складені протоколи про адміністративне правопорушенні за ст.130 ч.1,ст.124 КУпАП. Працівниками поліції були роз'яснені права особи відповідно ст.268 КУпАП України та складені протоколи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ст.124 КУпАП. З вказаними протоколами ОСОБА_1 було ознайомлено та роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд вважає, відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції явних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 , про що останньому було повідомлено.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, відповідно до п.14 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 8, 14. якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Разом з тим, за своїм станом здоров'я ОСОБА_1 мав можливість виконати вимоги п.2.5 ПДР України, однак свідомо відмовився від їх виконання, посилаючись на обставини, які не можуть бути визнані такими, що звільняють від відповідальності за вчинене правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Посилання сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не пройшов огляд на стан сп'яніння, так як остерігався повторно захворіти гострою респіраторною хворобою COVID-19 не може бути визнано правомірним, оскільки особа, яка отримує можливість контролювати рух транспортного засобу та добровільно стає водієм транспортного засобу, повинна розуміти необхідність виконання вимог ПДР України та зобов'язана нести відповідальність за їх порушення.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Разом з тим, апеляційний суд розглядає справу тільки в межах обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і не надає правову оцінку діям іншим учасників дорожньо-транспортної пригоди, які не притягуються до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.2.3.б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.12.1 Правил дорожнього руху України, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, оскільки він, будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Апеляційний суд вважає, що адміністративні стягнення обрані судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката Бойчука М.Й., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв