Провадження № 22-ц/803/4693/24 Справа № 205/13840/23 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
06 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, мотивуючи його тим, що з 09 червня 2017 року перебуває з останньою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що спочатку сімейне життя складалося добре, але з часом їхні погляди на життя змінилися. Зникло почуття любові та взаємоповаги. Наразі шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство вони не ведуть.
Посилаючись на протилежність поглядів на шлюб та сім'ю, а також те, що шлюб носить виключно формальний характер та збереження шлюбу суперечитиме його інтересам, просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність нормам матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально віднісся до обставин справи, зокрема до її бажання зберегти сім'ю. Зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно не надано строку для примирення. Проігноровано інтереси малолітньої дитини. Звертала увагу на те, що позивач перебуває у складі ЗСУ, а тому суд зобов'язаний зупинити провадження по справі.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу позивач по справі не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 червня 2017 року Центральним районним у м.Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 292, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .
Від сумісного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть, проживають окремо.
Позивач наполягав на тому, що збереження сім'ї неможливе, просив строк на примирення не надавати, посилаючись на те, що всі спроби зберегти сім'ю результат не принесли.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, в той час як позивач категорично заперечує проти збереження шлюбу з відповідачкою. Крім того, вважав відсутніми підстави і для надання сторонам строку для примирення, оскільки в даному випадку матиме місце примушування позивача на подальше перебування протягом строку на примирення з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, на розірванні якого він наполягає, що буде суперечити засадам сімейного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч.ч.3,4 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.10,11 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Частиною 3 статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 110 СК України право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Передбачене частиною 1 статті 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (частина 5 статті 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило в інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність ненадання судом першої інстанції часу на примирення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, були предметом розгляду в суді першої інстанції, де суд зазначив, що надання строку на примирення є правом суду, а не його обов'язком, де, врахувавши думку позивача, який наполягав на розірванні шлюбу без надання строку для примирення, прийшов до висновку про недоцільність надання такого строку.
Станом на час розгляду справи судом апеляційної скарги, позивач бажання примиритися не виявив, зважаючи на повідомлення останнього про оскарження відповідачкою рішення суду першої інстанції.
За таких обставин висновок суду про наявність підстав для розірвання шлюбу та недоцільність надання сторонам строку на примирення є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а відмова суду першої інстанції у розірванні шлюбу могла б свідчити про примушування ОСОБА_2 до шлюбу проти його волі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач перебуває у складі ЗСУ, а тому суд зобов'язаний зупинити провадження по справі, відхиляються, оскільки в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2022 року №2/762 та №2/761. Пунктом 2 частини першої ст.251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 частини першої ст.251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Доказів того, що позивач на час подання позову (грудень 2023 року), на час розгляду справи, або на даний час перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань у матеріалах справи відсутні.
Крім того, саме позивач подав позов та не заявляв відповідного клопотання про зупинення провадження.
Правових підстав для закриття провадження у даній справі немає.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 травня 2024 року.
Головуючий: Е.Л. Демченко
Судді: А.П.Барильська
І.Ю.Ткаченко