Провадження № 22-ц/803/2651/24 Справа № 199/6967/23 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
06 травня 2024 року м. Дніпро
колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2023 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2023 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що останній звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву без номеру від 28 січня 2011 року, йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі зазначеному у довідці, та у подальшому кредитний ліміт було збільшено до 90 000 грн.
Вказували, що при підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив значне порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 04 квітня 2023 року у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 112 536,09 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 92 862, 93 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 19 673,16 гр.н, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг без номеру від 28 січня 2011 року, станом на 04 квітня 2023 року, у загальному розмірі 112 536,09 грн. та судовий збір.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором б/н банківського обслуговування від 28 січня 2011 року станом на 04 квітня 2023 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 67 544,08 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто судовий збір в розмірі 1 610,93 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25 318,85 грн. та відсотками за користування кредитом у розмірі 19 673,16 грн. та ухвалити в цій частині нове яким ці позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення відсотків та частини тіла кредиту, не взяв до уваги, що відповідач погодився із усіма умовами надання кредитних коштів під час підписання заяви без номеру від 28 січня 2011 року. Звертали увагу на те, що 21 грудня 2018 року відповідач підписав заяву по приєднання до Умов та Правил надання послуг. Вказували, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростований та не надано доказів належного виконання зобов'язань. Зазначали, про те що відповідач користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за кредитом, що також є доказом приєднання до умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, та прийняття умов, запропонованих банком та є підставою для стягнення з нього заборгованості за відсотками.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач по справі не скористався.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 112 536,09 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 28 січня 2011 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір б/н банківського обслуговування, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, останній 28 січня 2011 року було оформлено картковий рахунок, на якому в подальшому встановлено кредитний ліміт, максимальний розмір якого встановлено 10 грудня 2021 року в розмірі 90 000 грн.
Також судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору б/н банківського обслуговування від 28 січня 2011 року відповідачу були видані кредитні картки з терміном дії до квітня 2014 року, жовтня 2017 року, липня 2021 року та травня 2022 року.
Як слідує з виписки по картковим рахункам відповідача за зазначеними вище кредитними картками за період з 28 січня 2011 року по 06 квітня 2023 року, відповідач отримав від позивача обумовлені укладеним між сторонами договором б/н банківського обслуговування кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту та користувався ними протягом зазначеного періоду
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за договором б/н про надання банківських послуг від 28 січня 2011 року станом на 04 квітня 2023 року нарахована позивачем в загальному розмірі 112 536,09 грн., з яких: 92 862,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 19 673,16 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. При цьому, відповідно до змісту такого розрахунку (стовпчики 11 та 4 таблиць розрахунків) позивачем зараховано в якості погашення нарахованих позичальнику процентів станом на 31 травня 2015 року 3 032,67 грн., а також за період з 01 червня 2015 року по 04 квітня 2023 року до тіла кредиту зараховано (погашено за рахунок тіла, тим самим його збільшено) частину нарахованих відповідачу і непогашених останнім процентів за користування кредитом в загальному розмірі 22 286,18 грн., а всього зараховано на погашення таким чином процентів за користування кредитом 25 318,85 грн (3 032,67 + 22 286,18).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та частини суми яка позивачем нарахована до заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості в цій частині. Оскільки судом після здійснення калькуляції виписки за картковими рахунками встановлено, що відповідач в добровільному порядку не повернув 67 544,08 грн, суд дійшов висновку про стягнення саме неповернутої суми заборгованості за тілом кредиту.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів підстав для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 30%, 34,8%, 42%, 43,20%, (а.с.8-5). Так, в анкеті-заяві від 28 січня 2011 року, процента ставка за користування кредитним лімітом не визначена (а.с.24).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за відсотками, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов
та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника)
і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг
з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови
та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі
№ 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що, підписуючи анкету-заяву, відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними.
Колегія суддів наголошує на тому, що заява про приєднання до умов та Правил надання послуг від 21 грудня 2018 року (а.с.25-27) містить загальну інформацію, а не відсоткову ставку за користування кредитними коштами наданими на підставі анкети-заяви від 28 січня 2011 року.
Довідка по договору №SAMDN500000040455693 не підписана ОСОБА_1 , (а.с.28) та вимог про стягнення заборгованості за договором SAMDN500000040455693 позивачем у цій справі не заявлено.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та частини тіла кредиту, яка фактично є нарахованими відсотками, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 травня 2024 року.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
І.Ю.Ткаченко