Провадження № 11-кп/803/1573/24 Справа № 199/10037/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 квітня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утримані неповнолітніх та непрацездатних осіб, не маючого місця реєстрації, фактично проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 02.08.2023 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5років з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12023041630001340,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та кримінальних проступків за ч. 1 ст. 357 КК України і призначено йому покарання:
-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 5 ( п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_6 до призначеного покарання частково приєднано покарання, не відбуте за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2023 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним у наступному.
1-й епізод:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив умисне кримінальне правопорушення, достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Так, ОСОБА_6 , 16 жовтня 2023 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 07 год. 00 хв., проходячи біля будинку АДРЕСА_2 , побачив на землі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_1 , яка обладнана технологією безконтактної оплати та припустив, що на зазначеній банківській картці знаходяться грошові кошти і у нього виник кримінально-протиправний умисел направлений на привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, а саме вищевказаної банківської картки.
Відповідно до примітки ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 02.10.1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2, ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 - Ш від 05.04.2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 07.12.2000 року, документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби.
Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел направлений на привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, 16 жовтня 2023 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 07 годин 00 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, та усвідомлюючи, що банківська картка є офіційним документом і на ній можуть бути грошові кошти, підняв з землі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та поклав її до кишені одягненої на ньому куртки, тим самим привласнив вищевказану банківську картку.
Судом першої інстанції умисні дії ОСОБА_6 , що виразилися у привласненні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 357 КК України.
2-й епізод:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 16.10.2023 у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 07 годин 00 хвилин, знаходився біля магазину ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 87М, та утримував при собі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_1 , яка обладнана технологією безконтактної оплати та належить потерпілій ОСОБА_10 .
В той же час, у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, а саме грошових коштів, які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 банківської картки АТ «АКЦЕНТ-БАНК», яка належать потерпілій ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , 16.10.2023, приблизно о 07:00 годині, утримуючи при собі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_1 , яка обладнана технологією безконтактної оплати та належить потерпілій ОСОБА_10 , зайшов до приміщення магазину ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 87М, де діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, використовуючи вказану банківську картку, 16.10.2023 у період часу з 07 год. 02 хв. до 07 год. 22 хв. придбав товар в магазині за вищевказаною адресою на загальну суму 5 286 гривень, тим самим таємно викрав грошові кошти, які знаходились на розрахунковому рахунку вищевказаної банківської картки та належать потерпілій ОСОБА_10 .
Своїми умисними діями, ОСОБА_6 , спричинив потерпілій ОСОБА_10 , матеріальний збиток на загальну суму 5 286 гривень.
Судом першої інстанції умисні дії, ОСОБА_6 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
3-й епізод:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 22 жовтня 2023 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 07 год. 29 хв., проходячи біля будинку №64 по вул. Калинова у м. Дніпро, побачив на землі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_2 , яка обладнана технологією безконтактної оплати та припустив, що на зазначеній банківській картці знаходяться грошові кошти і у нього виник кримінально-протиправний умисел направлений на привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, а саме вищевказаної банківської картки.
Відповідно до примітки ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 02.10.1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2, ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 - Ш від 05.04.2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 07.12.2000 року, документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби.
Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел направлений на привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, 22 жовтня 2023 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 07 годин 29 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, та усвідомлюючи, що банківська картка є офіційним документом і на ній можуть бути грошові кошти, підняв з землі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_2 , яка належить потерпілій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та поклав її до кишені одягненої на ньому куртки, тим самим привласнив вищевказану банківську картку.
Судом першої інстанції умисні дії ОСОБА_6 , що виразилися у привласненні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 357 КК України.
4-й епізод:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 продовжуючи свою злочинну діяльність, достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 22.10.2023 у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 07 годин 29 хвилин, знаходився біля магазину «Мега Сейл» ФОП « ОСОБА_12 », що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Образцова, 2Б, та утримував при собі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_2 , яка обладнана технологією безконтактної оплати та належить потерпілій ОСОБА_11 .
В той же час, у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, а саме грошових коштів, які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 банківської картки АТ «АКЦЕНТ-БАНК», яка належать потерпілій ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , 22.10.2023, приблизно о 09 годині 30хвилин , утримуючи при собі банківську картку АТ «АКЦЕНТ-БАНК», номер рахунку НОМЕР_2 , яка обладнана технологією безконтактної оплати та належить потерпілій ОСОБА_11 , зайшов до приміщення магазину «Мега Сейл» ФОП « ОСОБА_12 », що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , де діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, використовуючи вказану банківську картку, 22.10.2023 о 09:42 год. придбав товар в магазині за вищевказаною адресою на суму 405,00 гривень, тим самим таємно викрав грошові кошти, які знаходились на розрахунковому рахунку вищевказаної банківської картки та належать потерпілій ОСОБА_11 .
Своїми умисними діями, ОСОБА_6 , спричинив потерпілій ОСОБА_11 , матеріальний збиток на суму 405 гривень.
Судом першої інстанції умисні дії, ОСОБА_6 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
В апеляції:
- захисник обвинуваченого просить змінити вирок щодо ОСОБА_6 та постановити новий, яким призначити йому покарання:
-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі;
-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_6 до призначеного покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2023 року, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 день.
В обґрунтування вимог зазначає, що не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій, вважає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Вказує, що призначаючи покарання, суд першої інстанції не врахував тяжкість вчиненого злочину та той факт, що ОСОБА_6 відшкодував потерпілій ОСОБА_11 матеріальну та моральну шкоду, про що міститься розписка в матеріалах справи, частково визнав вину та всіляко сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, а також ті обставини, що за місцем проживання обвинуваченого відсутні будь-які скарги, та який задовільно характеризується за місцем проживання, наявні обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. Обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.
Заслухавши захисника, який в судовому засіданні просив змінити вирок щодо обвинуваченого в частині призначеного покарання, з мотивів, наведених в апеляції; обвинуваченого, який підтримав вищезазначені вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити; прокурора, який заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги захисника та просив відмовити в їх задоволенні, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та кримінальних проступків, правильність правової кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, прокурор до початку апеляційного розгляду надав заяву про відмову від апеляційної скарги, яка прийнята колегією суддів, у зв'язку з чим це апеляційне провадження було закрито, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи захисника щодо неврахування місцевим судом тяжкості вчиненого злочину, відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, часткове визнання своєї вини, щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, що дозволяє пом'якшити призначене покарання, є хибними, оскільки підстави для їх застосування відсутні з огляду на наступне.
Так, відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції об'єктивно врахував, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні проступки та тяжкі кримінальні правопорушення, є особо раніше судимою, офіційно не працевлаштований, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, у період іспитового строку, визначеного за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02.08.2023 року, вчинив ряд нових кримінальних проступків та правопорушень, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Також при призначенні ОСОБА_6 виду та розміру покарання суд врахував позицію потерпілої ОСОБА_11 , яка просила не позбавляти волі обвинуваченого, та об'єктивно дійшов висновку, що її позиція не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень і не є підставою для застосування до ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст.ст. 75, 69 КК України, встановивши, що обставини даного кримінального провадження свідчать про наявність у обвинуваченого стійкої направленості умислу на вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі проти власності, і небажання ставати на шлях виправлення, бути корисним для суспільства.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства при призначенні реального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України та обмеження волі - в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України.
Саме таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципу пропорційності, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та буде відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, не ставитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого. А тому покарання, призначене судом першої інстанції, не є як м'яким, так і не є суворим.
Доводи захисника щодо неврахування місцевим судом щирого каяття та активного сприяння розкриття злочинів як обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, разом з позитивними характеристиками, що дозволяє пом'якшити покарання ОСОБА_6 при застосуванні ч. 1 ст. 71 КК України, є хибними з огляду на наступне.
Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину має знаходити своє відображення в матеріалах кримінального провадження та, як прояв суб'єктивної поведінки обвинуваченого, равно як і факт активного сприяння розкриття злочинів, має існувати безпосередньо із моменту вчинення злочину, а не виникати внаслідок тягаря зібраних доказів та невідворотності покарання.
Згідно з оскарженим вироком, ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за епізодами 3-4 щодо привласненні банківської картки потерпілої ОСОБА_11 , визнав частково. Що стосується епізодів 1-2 з приводу привласнення банківської картки потерпілої ОСОБА_10 , та подальшої крадіжки грошових коштів з цієї картки - вину не визнав, зазначивши, що саме потерпілі винуваті, що загубили свої речі, тому відносно нього необхідно ухвалити виправдувальний вирок, про що і просив суд.
Таким чином, підстав для визнання вказаних захисником обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого колегія суддів не вбачає, а такі твердження сторони захисту є невмотивованими.
Слід звернути увагу на те, що в апеляційній скарзі та під час апеляційного провадження сторона захисту, підтримуючи доводи та вимоги апеляції, погодилась з видом та розміром покарання, призначеного судом першої інстанції за злочини, що інкриміновані ОСОБА_6 ..
Однак, фактично не згодні з розміром призначеного судом першої інстанції остаточного покарання за ч. 1 ст. 71 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, стверджуючи про необхідність його пом'якшення.
З'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий 02.08.2023 за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік. Проте, обвинувачений після ухвалення вказаного вироку, але до повного відбуття покарання, 16.10.2023 року та 22.10.2023 року вчинив ряд нових кримінальних правопорушень, покарання за які призначено в оскарженому вироку.
А тому, призначення більш м'якого остаточного покарання за доводами адвоката за сукупністю вироків не буде ґрунтуватися на принципах справедливості та індивідуалізації, не досягне мети покарання та буде недостатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
За наведеного, призначене покарання обвинуваченому судом першої інстанції відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості, а тому підстав для призначення ОСОБА_6 покарання більш м'якого, як на це вказує захисник, колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржений вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4