Дата документу 03.05.2024Справа № 554/3723/24
Провадження № 1-кс/554/5098/2024
02 травня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024170000000089 від 19 січня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, працюючого генеральним директором ДП «ПУГР»,не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідність в чому аргументована наступним.
СУ ГУНП в Полтавській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024170000000089 від 19 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Із змісту клопотання слідує, що ОСОБА_6 , посягаючи на моральні засади суспільства, діючи з корисливих спонукань, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів проти громадського порядку та моральності, вирішив забезпечувати діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі та отримувати прибуток від такої діяльності.
В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на сутенерство та втягнення осіб жіночої статі в заняття проституцією, ОСОБА_6 , маючи на меті обслуговування великої кількості клієнтів, а також необхідність у прийнятті замовлень та контактуванні з клієнтами і жінками, які будуть надавати інтимні послуги за грошову винагороду, вирішив залучити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до реалізації цих дій із метою організації виконання вище перелічених функцій незаконної діяльності в якості адміністратора.
Крім того, він же, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , будучи обізнаними про методи та способи роботи правоохоронних органів, з метою заняття сутенерством та втягнення осіб жіночої статі в заняття проституцією, з метою приховування своєї незаконної діяльності орендував кіоск, який розташований по вулиці Харківське шосе, що на території колишнього ринку «Шашличка» в місті Полтава для громадського харчування та відпочинку, в якому безпосередньо адміністратор приймав замовлення від клієнтів про надання інтимних послуг, а також орендував приміщення «Хостел», що також знаходиться за вищевказаною адресою, де особи жіночої статі, які знаходяться у скрутному матеріальному становищі, тобто перебувають в уразливому стані, повинні знаходиться для очікування клієнтів, яким надаються сексуальні послуги та безпосередньо надавати такі послуги за грошову винагороду.
25 березня 2024 року, близько 18 години, ОСОБА_10 (анкетні дані якого змінені), перебував у кіоску, що по АДРЕСА_2 , де розмовляв з ОСОБА_9 , в ході чого остання запропонувала йому інтимні послуги за грошову винагороду у сумі 3300 грн, із них 100 грн жінці на ім'я ОСОБА_11 за організацію надання сексуальних послуг, 700 грн за кімнату «Хостелу», де надавалися сексуальні послуги та 2500 грн жінці на ім'я ОСОБА_12 за надання сексуальних послуг, на що ОСОБА_10 погодився та передав їй грошові кошти. Після цього, ОСОБА_11 за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 , з метою організації місця надання інтимних послуг, направила ОСОБА_12 до житлової кімнати приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_2 , яка в подальшому повинна була надавати послуги за грошову винагороду ОСОБА_10 .
Тобто, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_9 , забезпечив ОСОБА_12 місцем для надання послуг сексуального характеру (заняття проституцією), а ОСОБА_11 підшукувала для цього клієнтів та виконувала функцію адміністратора.
Крім того, будучи адміністратором, з метою залучення більшої кількості постійних клієнтів, працюючи в кіоску, який розташований по АДРЕСА_2 , для громадського харчування та відпочинку, ОСОБА_11 повідомляла клієнтам про вартість надання інтимних послуг, визначала час та місце їх надання, про що також повідомляла ОСОБА_12 .
Із отримуваних від клієнта за надання послуг сексуального характеру грошових коштів у розмірі 2 500 грн за годину, частину ОСОБА_12 передавала адміністратору ОСОБА_13 , які потім остання перераховувала на вказану ОСОБА_6 банківську картку або передавала останньому особисто під час зустрічі.
16 квітня 2024 року, близько 18 години, ОСОБА_10 (анкетні дані якого змінені), перебуваючи у кіоску, розташованого по АДРЕСА_2 , розмовляв з ОСОБА_8 , під час чого остання за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 запропонувала йому інтимні послуги за грошову винагороду, на що останній погодився та передав їй грошові кошти у сумі 3200 грн із них 700 грн за кімнату «Хостелу», де надавалися сексуальні послуги та 2500 грн жінці ОСОБА_14 за надання сексуальних послуг. Після цього ОСОБА_8 з метою організації місця надання інтимних послуг, направила ОСОБА_14 до житлової кімнати приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_2 , яка в подальшому повинна була надавати послуги за грошову винагороду ОСОБА_10 .
Тобто, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , забезпечив ОСОБА_14 місцем для надання послуг сексуального характеру (заняття проституцією), а ОСОБА_8 підшукувала для цього клієнтів та виконувала функцію адміністратора.
Крім того, будучи адміністратором, з метою залучення більшої кількості постійних клієнтів, працюючи в кіоску, який розташований по АДРЕСА_2 для громадського харчування та відпочинку, ОСОБА_8 повідомляла клієнтам про вартість надання інтимних послуг, визначала час та місце їх надання, про що також повідомляла ОСОБА_14 .
Із отримуваних від клієнта за надання послуг сексуального характеру грошових коштів у розмірі 2 500 грн за годину, частину ОСОБА_14 передавала адміністратору ОСОБА_8 , які потім остання перераховувала на вказану ОСОБА_6 банківську картку або передавала останньому особисто під час зустрічі.
24 квітня 2024 року, близько 18 год 30 хв, ОСОБА_10 (анкетні дані якого змінені), перебуваючи у кіоску, розташованого по АДРЕСА_2 , розмовляв із ОСОБА_6 , в ході чого останній запропонував йому інтимні послуги за грошову винагороду, на що останній погодився та передав грошові кошти адміністратору ОСОБА_8 у сумі 3500 грн, з яких 700 грн за кімнату «Хостел», де надавалися сексуаьльні послуги, 2000 грн жінці на ім'я ОСОБА_12 за надання сексуальних послуг та 800 грн за засоби контрацепції та вологі серветки. Після цього, ОСОБА_6 з метою організації місця надання інтимних послуг, направив ОСОБА_12 до житлової кімнати приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_2 , яка в подальшому повинна була надавати послуги за грошову винагороду ОСОБА_10 .
Тобто, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , забезпечив ОСОБА_12 місцем для надання послуг сексуального характеру (заняття проституцією), а ОСОБА_8 виконувала функцію адміністратора.
Крім того, будучи адміністратором, з метою залучення більшої кількості постійних клієнтів, працюючи в кіоску, який розташований по АДРЕСА_2 для громадського харчування та відпочинку, ОСОБА_8 повідомляла клієнтам про вартість надання інтимних послуг, визначала час та місце їх надання, про що також повідомляла ОСОБА_12 .
Із отримуваних від клієнта за надання послуг сексуального характеру грошових коштів у розмірі 2 000 грн за годину, частину ОСОБА_12 передавала адміністратору ОСОБА_8 , які потім остання перераховувала на вказану ОСОБА_6 банківську картку або передавала останньому особисто під час зустрічі.
В ході досудового розслідування кримінального провадження, 02 травня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, як втягнення особи в заняття проституцією з використанням уразливого стану цієї особи та сутенерство, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий вказує, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема відомостями, що містяться в протоколах: допиту свідка ОСОБА_10 , огляду, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 від 25 березня 2024 року, за результатами проведення НСРД у вигляді спостереження за місцем від 15 березня 2024 року; за результатами проведення НСРД у вигляді знаття інформації з електронних комунікаційних мереж від 10 квітня 2024 року, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для досудового розслідування, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, виникла необхідність у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане слідчим клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у ньому мотивів. Наголосив на тому, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного й не зможе запобігти вказаним ризикам.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що не визнає вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає його необґрунтованим, в зв'язку з чим просив відмовити в його задоволенні.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання слідчого, вважаючи пред'явлену ОСОБА_6 підозру необґрунтованою, а ризики стороною обвинувачення не доведеними, і, посилаючись на характеристику особи підозрюваного, який є працюючим та має соціальні зв?язки, його стан здоров'я, наявність захворювань, просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлено, що 02 травня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
В цей же день, о 09 год 31 хв, останнього було затримано на підставі ухвали слідчого судді від 02 травня 2024 року, якою було надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя приходить до висновку, що з матеріалів клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
При цьому, суд виходить з установленого правила про те, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об?єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Таким чином, при вирішенні питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею перевіряється лише наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні знайшли й своє об'єктивне підтвердження наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор.
Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене.
Про існування ризику знищити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для досудового розслідування свідчить те, що на даному етапі слідства триває пошук, збір та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів та доказів протиправної діяльності, а перебуваючи на волі, підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе перешкодити кримінальному провадженні у формі, що передбачена п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом знищення чи приховування речей, що мають важливе значення для встановлення об'єктивної істини у справі.
Крім того, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність ризику незаконного впливу, зокрема шляхом насильства, на свідків та інших підозрюваних в кримінальному провадженні, які проживають із підозрюваним в одному місті й місцезнаходження яких останньому достовірно відоме, внаслідок чого вони можуть змінити свої показання на користь підозрюваного або відмовитися від давання показань. До того ж, як це слідує із змісту поданого слідчим клопотання, по матеріалах негласних слідчих розшукових дій органом досудового розслідування встановлено, що до деяких осіб, які перебували в закладі, застосовувалося фізичне насильство, в зв'язку з невиконанням вказівок по роботі.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 досить обізнаний про методи та способи роботи правоохоронних органів й за період злочинної діяльності забезпечив свій матеріальний стан, в зв'язку з чим, будучи на волі, зможе продовжити вчиняти нові, зокрема аналогічні, злочини, пов'язані із втягненням осіб у заняття проституцією, з числа осіб жіночої статі, які знаходяться у скрутному матеріальному становищі, тобто перебувають в уразливому стані.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.
Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов'язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Зокрема, особисте зобов'язання не можливо застосувати, оскільки зазначений запобіжний захід вимагає особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, втім, з огляду на характеристику особи ОСОБА_6 , його репутацію, тяжкість інкримінованого злочину та наявність доведених ризиків, такий не зможе їм запобігти та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього; особиста порука не може бути застосована, так як до правоохоронних органів не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_6 ; заставу неможливо застосувати, так як слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання підозрюваного, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при зверненні слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу; домашній арешт не можливо застосувати, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та пілягає постійному візуальному контролю з метою запобігання доведеним ризикам, в тому числі вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень, зокрема й аналогічного характеру.
Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_6 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я в органу досудового розслідування відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При цьому слідчий суддя враховує положення ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якого при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За змістом положень ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчим суддею необхідно враховувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стану підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен бути таким, щоб, з одного боку, загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для підозрюваного й призведе до неможливості виконання ним застави.
В поданому клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, фактично посилаючись на обставини кримінального правопорушення, ризики, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу, просить у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 708300 грн.
Визначаючи розмір застави, як альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
На думку слідчого судді, запропонований слідчим розмір застави жодним чином не обґрунтований, не пов'язується з майновим станом підозрюваного за наявними в розпорядженні суду матеріалами та не співвідноситься за розміром із встановленими слідчим суддею ризиками, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним, а тому застосування застави в такому розмірі не ґрунтується положеннях законодавства України.
Поруч із цим й застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 242240 грн, що передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, на переконання слідчого судді, з огляду на характеристику особи підозрюваного, який являється генеральним директором ДП «ПУГР», а також специфіку, характер та обставини інкримінованого йому злочину, не може гарантувати виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків, оскільки є навпаки недостатньою, й загроза її втрати для останнього не буде стримуючим засобом, щоб унеможливити настання встановлених вище ризиків. Оцінка наведених обставин свідчить про те, що при визначенні розміру застави необхідно вийти за межі, визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Так, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо сімейного, майнового та соціального стану підозрюваного ОСОБА_6 , а також тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 грн, не буде завідомо непомірною для підозрюваного та разом з процесуальними обов'язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, які слід покласти на нього, забезпечить належну процесуальну поведінку останнього, запобігатиме існуючим ризикам та буде співмірною встановленим в ході розгляду клопотання обставинам. На переконання слідчого судді, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 09 год 31 хв 02 травня 2024 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 30 червня 2024 року, 09 год 31 хв.
Визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області , ЗКПО 26304855, р/р U A398201720355289002000015950 В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім?я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
В разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов?язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування із свідками та та іншими підозрюваними по кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Повний текст ухвали складено 03 травня 2024 року о 16 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_15