Дата документу 23.04.2024Справа № 554/15665/22
Провадження № 2/554/974/2024
23 квітня 2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., за участю представника відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну часток у праві спільної часткової власності ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну часток у праві спільної часткової власності, в якому просив змінити частки у праві спільної часткової власності житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог позивач вказував, що 09 вересня 1987 році, ОСОБА_7 (бабуся позивача), здійснила купівлю-продаж у ОСОБА_8 , а саме 14/25 частин житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 1639 кв.м. 14/25 частин вказаного житлового будинку складалися з житлового будинку загальною площею 42,2 кв.м., господарські будови та побутові споруди: сараї «Б, Г, 3», вбиральні: «Д, Е, Ж», огорожа 1,2. Даний факт підтверджується копією договору купівлі-продажу від 09 вересня 1987 року.
26 травня 2003 року, ОСОБА_7 заповіла матері позивача ОСОБА_9 вище вказаний житловий будинок з частинами надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
16.05.2003р. на підставі вищевказаного заповіту ОСОБА_9 отримала свідоцтво про право власності на спадщину АДРЕСА_2 .
24.09.2004р. ОСОБА_9 подарувала сину ОСОБА_3 частину житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться АДРЕСА_2 . Інші частини житлового будинку з частиною надвірних будівель належать ОСОБА_5 та ОСОБА_10 - 1/25 частина житлового будинку, ОСОБА_4 -19/50 частин житлового будинку (договір дарування від 22.08.2003 року)
Частки були змінені на підставі рішення виконкому Октябрської ради у м.Полтаві №164 від 22 квітня 2003р., але перереєстрація змін не проведена. 25.11.2003 р. - померла власник кв.2 ОСОБА_7 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 30 січня 2008 року №2-1187/08, позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою було задоволено.
Суд виділив позивачу в користування земельну ділянку площею 335 кв. м. в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А-1», сараєм «В, в», вбиральнею літ. « Ж», сараєм літ. «З».
Фактично земельною ділянкою і сараєм літ. «В, в», які виділив суд, позивач ніколи не користувався і не користується в даний час. Цією земельною ділянкою і сараєм літ. «В, в» завжди користувались і користуються в даний час ОСОБА_5 кв. 3.
Виділяючи в користування названу земельну ділянку, суд посилався на існуюче погодження між співвласниками.
Однак, ніякого погодження про порядок користування земельною ділянкою між співвласниками теперішніми і колишніми немає і ніколи не було.
У зв?язку з тим, що в матеріалах вище зазначеної цивільної справи була заява про розгляд справи написана від імені позивача, яка фактично ним не була підписана, в результаті того відбулося звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення до СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, на підставі чого було відкрито кримінальне провадження №12016170040002818 від 15.07.2016 року.
По даному кримінальному провадженню було проведено судову почеркознавчу експертизу. Висновком експерта № 678 від 03.04.2020 року було встановлено, що підпис у графі: «30 січня 2008 р. ОСОБА_3 » заяви гр. ОСОБА_3 на ім?я судді Октябрського районного суду Струкова О.М. про розгляд справи від 30 січня 2008 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Викладене підтверджується копією висновку експерта №678 від 03.04.2020 року та копією заяви від 30 січня 2008 року, які додаються.
03 липня 2014р. рішенням Октябрського районного суду м. Полтава (с.Троцька А.І.) визнано за ОСОБА_4 право власності на переобладнане приміщення а саме: кухні (i) площею 14,2 кв.м., коридор (2) площею 3,2 кв.м., кімнати (3) площею 8,1 кв.м., кімнату (4) площею 15,8 кв.м., вбиральню (5) площею 1,2 кв.м., ванну (6) площею 5,0 кв.м., у складі 19/50 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається із частини житлового будинку літ: А-1, а саме квартири АДРЕСА_3 (номер один), що в свою чергу складається із: кухні (1) площею 14,2 кв.м., коридор (2) площею 3,2 кв.м., кімнати (3) площею 8,1 кв.м., кімнату (4) площею 15,8 кв.м., вбиральню (5) площею 1,2 кв.м., ванну (6) площею 5,0 кв.м., всього по квартирі загальна площа 47,5 кв.м. та господарські будівлі сарай літ. «Б», гараж літ. «И», огорожею №2; - виділено ОСОБА_4 в окремий об?ект нерухомого майна, з визнанням за ним права власності на 19/50 частин у праві власності на житловий будинок літ. «А-1», що складається з квартири АДРЕСА_3 (номер один), що складається із: кухні (1) площею 14,2 кв.м., коридор (2) площею 3,2 кв.м., кімнати (3) площею 8,1 кв.м., кімнату (4) площею 15,8 кв. м., вбиральню (5) площею 1,2 кв.м., ванну (6) площею 5,0 кв.м., всього по квартирі № 1 (помер один) загальна площа 47,5 кв.м. та господарські будівлі сарай літ. «Б», гараж літ. «И», огорожею №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 843 кв.м.
Також, у зв?язку з тим, що вказаним рішенням ОСОБА_4 виділив свої 19/50 частин домоволодіння в окремий об?єкт нерухомого майна, то у інших співвласників виникла невідповідність, а саме при додаванні їхніх часток не утворюється одиниця, так як у ОСОБА_3 - 1/2, ОСОБА_5 - 1/50, ОСОБА_10 - 1/50.
В попередній судовій справі в матеріалах наявний висновок №136 від 01.11.2009р. будівельно-технічної експертизи про реальний поділ майна та визначення порядку користування земельною ділянкою.
Згідно цього висновку, за співвласниками зареєстровано право власності, а саме ОСОБА_4 - 19/50, ОСОБА_3 - 1/2, ОСОБА_10 - 1/50, ОСОБА_5 - 1/50, також встановлено, що ці частки не складають одиницю, а рішенням виконкому Октябрської районної ради в м. Полтаві від 22.04.2003р. за №164 змінені ідеальні частки між співвласниками, частки ОСОБА_10 3/50 та ОСОБА_5 в БТІ не перереєстровані.
Ці обставини також підтверджено довідками БТІ від 11.03.2009 року 26.03.2009 року.
Крім того, відповідно до інформаційної довідки державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 не зареєстрував за собою право власності на вище вказаний житловий будинок.
На підставі вищевикладеного, виникає необхідність у визначенні вірних часток між співвласниками на житловий будинок з надвірними будівлі за адресою АДРЕСА_1 , щоб в результаті виникла одиниця.
Ухвалою суду від 28.12.2022 року було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
20.09.2023 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив, в якій прохала відмовити у задоволені позову. Як вбачається з позову та наданих матеріалів на підтвердження викладених у ньому обставин про порушення свої прав щодо неправомірних, на думку позивача, дій з боку відповідачів, в тому числі й в частині розміру його частки в спільній частковій власності, останній дізнався в момент подання апеляційної скарги на рішення Октябрьського районного суду м. Полтави від 30.01.2008 р. у справі № 2-1187/08 (апеляційна скарга позивача розглянута Апеляційним судом Полтавської області 30.06.2010 р.), відтак позивач мав презумпцію можливості та обов'язку знати про стан своїх майнових прав на той момент.
Також, ОСОБА_5 зазначає про те, що Октябрським районним судом м. Полтави розглядалась справа № 554/6180/13-ц (провадження № 2/554/285/2014, Єдиний унікальний номер: 554/6180/14-ц) за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності (суддя Тімошенко Н.В., рішення від 18.06.2014 р. набрало законної сили). В межах вказаної справи також встановлено певну частку позивача у відповідній будівлі, відтак останній знав про своє право на звернення до суду із позовом про виділ частки з майна, яке є спільною частковою власністю. Крім того, у позовній заяві позивач посилається на те, що з матеріалів кримінального провадження №12016170040002818 йому стало відомо про існування рішення Октябрьського районного суду м. Полтави від 03.07.2014 р. у справі № 554/13470/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності, виділ майна, що в спільній частковій власності, в окрему одиницю. Разом із тим, із змісту вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_3 був повідомлений про існування відповідного спору та мав право на захист порушених, на його думку, прав ще в 2014 році, але таким правом не скористався.
Ухвалою суду від 08.12.2023 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Від позивача надійшла заява з проханням проводити розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у ньому.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Черненко Л.В. заперечувала щодо задоволення позову посилаючись на відзив, також просила зважити на строки позовної давності.
Представник відповідача адвокат Пістряк М.С. заперечував щодо задоволення позовних вимог, пояснення надав у судовому засіданні, посилаючись також на пропущені строки позовної давності.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 24.09.2004р. ОСОБА_9 подарувала сину ОСОБА_3 частину житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться АДРЕСА_2 . Інші частини житлового будинку з частиною надвірних будівель належать ОСОБА_5 та ОСОБА_10 - 1/25 частина житлового будинку, ОСОБА_4 -19/50 частин житлового будинку (договір дарування від 22.08.2003 року)
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 30 січня 2008 року №2-1187/08, позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою було задоволено.
Суд виділив позивачу в користування земельну ділянку площею 335 кв. м. в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А-1», сараєм «В, в», вбиральнею літ. « Ж», сараєм літ. «З».
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 09 квітня 2008 року позов ОСОБА_5 , ОСОБА_10 до Виконавчого комітету Октабрської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво - задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_10 права власності на 1/25 (одну двадцять п?яту) частин будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 , які були самочинно побудовані та складаються: в житловому будинку літ. «А-1» з приміщення квартири АДРЕСА_4 : кімната 3-1 площею 13,6 кв.м., кухня 3-2 площею 11,7 кв.м., сіни І площею 6,9 кв. м., площею по внутрішнім обмірам 32,2 кв. м., сарай літ. «Г», вбиральна літ «Д», частину огорожі №1.
Зобов?язано Колективне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентарізатор» провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 та за ОСОБА_10 на 1/25 (одну двадцять п?яту) частин будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 , які були самочинно побудовані та складаються в житловому будинку літ. «А-1» з приміщення квартири АДРЕСА_4 : кімната 3-1 площе 13,6 кв.м., кухня 3-2 площею 11,7 кв.м., сіни І площею 6,9 кв. м., площею по внутрішнім обмірам 32,2 кв. м., сарай літ. «Г», вбиральна літ «Д», частину огорожі №1.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30.01.2013 р. виділено в користування ОСОБА_5 та ОСОБА_10 земельну ділянку площею 306 кв.м. зафарбовано в зелений колір на варіанті №2 висновку судово-технічної експертизи , проведеної за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави 30.07.2012 року судовим експертом ОСОБА_11
Виділено в користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 383 кв.м. зафарбовано в синій колір в варіанті №2 висновку судово-технічної експертизи , проведеної за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави 30.07.2012 року судовим експертом ОСОБА_11
Виділили в користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 843 кв.м. зафарбовано в червоний колір на варіанті №2 висновку судово-технічної експертизи, проведеної за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави 30.07.2012 року судовим експертом Авдєєвою Н.М.
В спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_10 залишено земельну ділянку площею 65 кв.м. для проходу(зафарбовано на схемі варіанту № НОМЕР_1 жовтим кольором) судово-технічної експертизи від 30.07.2012 року.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03.07.2014 року позов ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності , виділ майна, що є у спільній частковій власності в окрему одиницю задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) право власності на переобладнані приміщення а саме кухню (1) площею 14,2 кв.м, коридор (2) площею 3,2 кв.м., кімнату (3) площею 8,1 кв.м., кімнату (4) площею 15,8 кв.м., вбиральню (5) площею 1,2 кв.м., ванну (6) площею 5,0 кв.м у складі 19/50 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається із частини житлового будинку літ. А-1, а саме квартири АДРЕСА_3 (номер один), що в свою чергу складається із: кухні (1) площею 14,2 кв.м, коридору (2) площею 3,2 кв.м., кімнати (3) площею 8,1 кв.м., кімнати (4) площею 15,8 кв.м., вбиральні (5) площею 1,2 кв.м., ванни (6) площею 5,0 кв.м., всього по квартирі АДРЕСА_3 (номер один) загальна площа 47,5 кв.м. та господарські будівлі і споруди сарай літ. «Б», гараж літ. «И», огорожа №2.
Виділено ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) в окремий об'єкт нерухомого майна, з визнанням за ним права власності на 19/50 частин у праві власності на житловий будинок літ. А-1, що складається з квартири АДРЕСА_3 (номер один), що складається із: кухні (1) площею 14,2 кв.м, коридору (2) площею 3,2 кв.м., кімнати (3) площею 8,1 кв.м., кімнати (4) площею 15,8 кв.м., вбиральні (5) площею 1,2 кв.м., ванни (6) площею 5,0 кв.м., всього по квартирі АДРЕСА_3 (номер один) загальна площа 47,5 кв.м. та господарські будівлі і споруди сарай літ. «Б», гараж літ. «И», огорожа №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 843 кв.м.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09.09.2014 року позов ОСОБА_5 та ОСОБА_10 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 і ОСОБА_10 право спільної часткової власності на самочинну прибудову літ.а6 у складі сіней №3-5 площею 4,3 кв.м. до житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1 відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності.
Інші вимоги залишено без розгляду.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03.02.2015 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання права власності на самочинну прибудову.
Ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання права власності на самочинну прибудову відмовлено.
В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Слід відзначити, що обираючи спосіб захисту порушених прав позивач:
- фактично не конкретизував свої позовні вимоги (п. 2) - не запропонував частки для зміни, що суд не може самостійно зробити на свій розсуд;
- оскільки для зміни часток у праві спільної часткової власності потребує експертних досліджень, про призначення експертизи суд не просив;
- дійшов до плутанини вимог та не врахував, що більшість фактів та обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, були йому відомі більше строку, який визначений нормами ЦК України для захисту порушених прав позивача (позовна давність).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (відповідний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справах № 908/296/15-г та № 916/1837/18).
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 81 діючого ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Жодних обґрунтувань причин пропуску відповідного строку на звернення до суду із позовом Позивач не навів.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Окремо слід зазначити, що в 2021 р. позивач звертався до Октябрьського районного суду м. Полтави з іншим позовом - ухвалою Октябрьського районного суду м. Полтави (головуючий суддя Тімошенко Н.В.) 23.03.2021 р. було відкрито провадження (загальне) у справі №552/2582/21 (провадження № 2/554/1472/2021) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ майна в натурі, що є у частковій власності. Ухвалою суду у вказаній справі від 03.08.2021 р. зазначену позовну заяву було залишено без розгляду.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації», одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначене позовна заява не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 355, 357, 368, 372, 1216, 1217, 1223, 1225, 1235, 1236 ЦК, ст.ст. 89,120,131 ЗК України, ст. ст.12-13, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну часток у праві спільної часткової власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: В.М.Бугрій