Справа № 740/1766/24
Провадження № 2/740/740/24
06 травня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка 18.03.2024 звернулася до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 04.08.2012 із ОСОБА_2 , аргументуючи свої вимоги тим, що від шлюбу мають малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спільне життя з відповідачкою не склалося через різні погляди на життя та відсутність взаєморозуміння. Сторони спільного господарства не ведуть, не підтримують шлюбних стосунків.
Ухвалою судді 01.04.2024 провадження у справі відкрито, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
05.04.2024 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій просив суд надати максимальний строк для примирення, оскільки вважає, що їх шлюб можливо зберегти.
В подальшому, безпосередньо перед судовим засіданням 06.05.2024 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі на час перебування його у складі Збройних Сил України, посилаючись на те, що 07.04.2022 він мобілізований до складу ЗСУ і на даний час проходить службу в складі 117 бригади, в/ч НОМЕР_1 , в Запорізькій області.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, подала заяву, в якій вказала, що на примирення з відповідачем не погоджується, оскільки останній чинить стосовно неї моральне насильство, погрожує, поводиться неадекватно і вона боїться за своє здоров'я та здоров'я дітей. Проти зупинення провадження на час перебування у складі ЗСУ також заперечила, вказавши, що відповідач на даний час перебуває вдома і інформації про те, що він проходить військову службу ним не надано.
Дослідивши клопотання відповідача та матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що передбачено ст. 55 СК України.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ст. 56 СК України).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України (ч. 3 ст. 105 СК України).
Згідно ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Одночасно, виходячи з положень ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. При цьому, наявність наміру на примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення.
Надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов'язком (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №200/952/18).
Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини щодо фактичних взаємин подружжя, відповідно до наданих сторонами доказів, категоричне заперечення позивачки щодо примирення з відповідачем, суд не вбачає підстав для надання подружжю строку на примирення.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження по справі на час перебування його у складі ЗСУ, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тобто, формально процесуальний закон містить імперативний обов'язок суду зупинити провадження за підставою перебування у ЗСУ незалежно від статусу сторони, стадії процесу.
Конструкція норми, що зобов'язує суд зупинити провадження в справах, де стороною є військовослужбовець, дає підстави для процесуальних зловживань.
Верховний Суд сформулював правову позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України в матеріалах справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у складі Збройних Сил України.
Так, у справі № 756/3462/20 від 29.03.2023 Верховний Суд вказав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ, є наказ по особовому складу, при цьому інші документи визнав недостатніми.
Відповідачем в якості доказу перебування його у складі ЗСУ надано копію військового квитка, у якому містяться відмітки про проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 датовані 03.02.2023.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема заяв від 19.03.2024, 05.04.2024, 06.05.2024, останні були подані до Ніжинського міськрайонного суду відповідачем особисто.
Крім того, ОСОБА_1 06.05.2024 у час, на який призначено судове засідання по справі, перебував у приміщенні суду, що підтверджується копією витягу з журналу відвідувачів Ніжинського міськрайонного суду Чернігівського області, проте в судове засідання не з'явився.
Вказане свідчить про те, що відповідач з моменту подачі позову до суду перебував у м.Ніжині та мав можливість бути присутнім у судовому засіданні чи надати будь-які докази, які б він бажав приєднати до справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання про зупинення провадження є необґрунтованим, подане з метою затягування судового розгляду, тому не вбачає підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13,76-83, 251, 260, 261, ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотань відповідача ОСОБА_2 про надання строку на примирення та зупинення провадження на час перебування його у складі Збройних Сил України у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Карпусь