Справа № 589/2530/23
Провадження № 2/589/446/24
22 січня 2024 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Лєвши С.Л.,
за участі секретаря судового засідання Новик О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шостка в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Шосткинської міської ради Сумської області
- про встановлення юридичного факту та визнання права власності,
11 травня 2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Шосткинської міської ради Сумської області, в якому просять встановити юридичний факт, а саме те, що належна їм квартира АДРЕСА_1 ), фактично є 9/20 частинами цього житлового будинку, та визнати за ними право спільної часткової власності в рівних частинах на 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що 01 квітня 2002 року сім'ї позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було надано в користування Квартиру-1.
30 жовтня 2002 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приватизували в рівних долях Квартиру-1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, яке видане згідно із розпорядженням №5537 від 29.10.2002.
Співвласниками іншої частини житлового будинку АДРЕСА_3 ) на той час були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які доводились позивачу ОСОБА_2 батьками, які за договором купівлі-продажу від 20.11.1992 року р.№1-3048 купили 11/20 частин Будинку-1.
Будинок-1, був побудований у 1958 році, мав два відокремлені входи, кожна із сімей користувалась завжди певною частиною приміщень, якими і по цей день користуються.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті його майно успадкувала його дружина, ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . За своє життя вона склала заповіт, яким усе своє майно заповідала своїй доньці позивачу ОСОБА_2 .
Під час оформлення спадкових документів позивачам стало відомо, що Будинок-1 документально розподілений як квартира АДРЕСА_4 та 11/20 частин житлового будинку, що не відповідає дійсним обставинам, тому що за всіма ознаками це є садиба, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та прилеглими до них земельними ділянками.
Належна позивачам Квартира-1, не відповідає ознакам багатоквартирного житлового будинку, в Будинку-1 немає приміщень загальною користування, а тому вона, відповідно до підпункт 1 пункту 1 статті 16 Житлового Кодексу України, є частиною житлового Будинку-1.
У судове засідання позивачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не з'явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені, кожний окремо надав заяву, в якій просять розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. (а.с.56-58)
У судове засідання представник відповідача Шосткинської міської ради Сумської області не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений, надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував. (а.с.53)
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 30 жовтня 2002 року виданим згідно з розпорядженням (наказом) від 28 жовтня 2002 року №5537, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 належать на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/4), ОСОБА_2 (1/4), ОСОБА_3 (1/4), ОСОБА_4 (1/4). Загальна площа квартири становить 66,4 кв.м. (а.с.10)
Як вбачається з договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 20.11.1992 ОСОБА_5 купив 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , позначений на плані літерою «А-1», який знаходиться на земельній ділянці площею 968 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 , з господарськими спорудами: шістьма сараями, літньою кухнею, гаражем, коморою, погребом, двома вбиральнями, огорожею. Право власності на 11/20 частин Будинку-1 зареєстроване на праві власності в Конотопському міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_5 . Записано в реєстрову книгу за №42, реєстрація №7046. (а.с.12)
Відповідно до довідки наданої КП «Шосткинське МБТІ» 01 травня 2022 за №616, згідно із даних інвентаризаційної справи №14045 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 розподілене наступним чином:
- 11/20 частин будинку належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого Шосткинською держнотконторою 20.11.1992р., р.1-3048, зареєстрованого в кн. 42 р.7046 та має наступні технічні характеристики: загальна площа з урахуванням побудованих без дозвільних документів прибудов складає 100,3 кв.м, житлова - 41,5 кв.м; загальна площа без урахування побудованих без дозвільних документів прибудов А2, а3, а4, а5 складає 43,5 кв.м, житлова - 30,6 кв.м;
- 9/20 частин будинку приватизовані як квартира АДРЕСА_4 згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 30.10.2002, р.5537 на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1/4 частині кожному (право власності не зареєстроване) та має технічні характеристики: загальна площа з урахуванням побудованих без дозвільних документів прибудов складає 69,6 кв.м, житлова - 37,2 кв.м; загальна площа без урахування побудованих без дозвільних документів прибудов а6, а7, а8 складає 43,5 кв.м, житлова - 37,2 кв.м.
Загальна площа всього будинку з урахуванням побудованих без дозвільних документів прибудов складає 169,9 кв.м., житлова - 78,7 кв.м. Загальна площа всього будинку без урахування побудованих без дозвільних документів прибудов складає 87,0 кв.м, житлова - 67,8 кв.м.
Крім житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані господарчі будівлі та споруди. (а.с.16, 17)
Із заповіту від 11 лютого 2013 року посвідченого державним нотаріусом Шосткинської районної державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження та заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, своїй дочці - ОСОБА_2 . Зареєстровано у реєстрі за №46. (а.с.18)
Із свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого 20 лютого 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шостка Шосткинського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в цей день цим Відділом складено відповідний актовий запис №152. Місце смерті - місто Шостка Сумської області. (а.с.19)
Із свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 , виданого 01 березня 2022 року Шосткинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 01 березня 2022 року цим Відділом складено відповідний запис №268. Місце смерті - місто Шостка Сумської області. (а.с.20)
Відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , виданого 23 січня 1961 року, місце реєстрації - м. Шостка Сумської області, міськбюро ЗАГС, вбачається, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 зроблено відповідний актовий запис за №52, її батьками є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 . (а.с.21)
Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу, серія НОМЕР_4 , виданого 02 серпня 1980 року, місце реєстрації - м. Шостка Сумської області, міський відділ ЗАГС, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклали шлюб 02 серпня 1980 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу в цей день зроблено запис за №400, і після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_8 , дружині - ОСОБА_8 . (а.с.22)
Згідно із ст.10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.380 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно із ч.1 ст.381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Крім того, згідно із п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року за №417-VIII, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Таким чином, з вищевикладеного випливає, що належна позивачам квартира, не відповідає ознакам багатоквартирного житлового будинку, в будинку немає приміщень загальною користування, а тому вона, є частиною житлового будинку.
Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Тобто, за функціональним призначенням, або за походженням до визначення нерухомого майна відносяться квартири. Отже, квартира вважається нерухомим об'єктом тому, що вона є частиною будинку, який у силу відповідності ознакам, передбаченим у ст. 181 ЦК України, визнається нерухомістю.
Кім цього, квартира не може бути перенесена на інше місце, без змін місцезнаходження самого будинку - постійного розташування. Перемістити квартиру чи приміщення окремо від будинку неможливо, приміщення невіддільно пов'язане з будинком, в якому воно розташовано. З викладеного вище, можна зробити висновок, що будинок, квартиру необхідно віднести до нерухомості не за ознаками нерозривного зв'язку із земельною ділянкою, а в силу прямої вказівки закону та технічних властивостей.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 386, 391 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Враховуючи, що згідно приписів ст. 328 ЦК України, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Як передбачено ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст.355 ЦК України), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року №6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі №6-286цс15).
У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що в свідоцтві про право власності на житло від 30 жовтня 2002 року, вбачається загальна площа Квартири-1 - 66,4 кв.м. З Договору купівлі-продажу 11/20 частин житлового будинку від 20 листопада 1992 року, житлова площа квартири АДРЕСА_6 , складає 68,8 кв.м. Разом з цим, в технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами житлова площа по 11/20 частинам будинку 41,5 кв.м. Крім цього, в довідці КП «Шосткинське МБТІ» 01 травня 2022 за №616, згідно із даних інвентаризаційної справи №14045, житлові частки не відповідають ідеальним часткам зазначених у вказаних вище документах.
Із зазначеного вбачається самочинне будівництво, інших доказів до суду не надано, а тому суд позбавлений можливості встановити юридичний факт, що належна позивачам Квартира-1 фактично є 9/20 частин житлового Будинку-1 та визнати за позивачами право спільної часткової власності в рівних частках на 9/20 частин житлового будинку.
На підставі викладеного та повного і всебічного дослідження обставин справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, та взаємного зв'язку, суд вважає, що позивачам у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Шосткинської міської ради Сумської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша