Справа № 587/1003/24
03 травня 2024 року суддя Сумського районного суду Сумської області Черних О.М., розглянувши матеріали які надійшли від відділення поліції № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП України в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ФОП ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 18.07.2023 р.
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
02.04.2024 року до Сумського районного суду Сумської області надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 656563 - 30 березня 2024 року, близько 05-30 годин в смт Степанівка по вул.. Центральній, Сумського району Сумської області керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter -313» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатор Алкотест 6810 Драгер результат якого склав 0,56 проміле. Своїми діями водій порушив п 2.9 А Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона складу правопорушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку; протиправне діяння (бездіяльність);шкідливі наслідки діяння; причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
В судовому засіданні ОСОБА_1 фактичну вину не визнав, зазначив, що йому не було запропоновано прослідувати до медичного закладу вже після отримання результату газоаналізатора Драгер. Вказав, що вживав алкоголь напередодні ввечері в той день алкогольні напої не вживав. Після складання протоколу він продовжив розводити хліб, тобто від керування його не відсторонили.
Суд безпосередньо підходить до оцінки доказів.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП), а згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Постанова суду згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001 №1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаного правила утворює склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст.7 КУпАП).
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735( далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 стверджує, що не погоджувався з результатами огляду, проведеного поліцейським, та хотів поїхати в медичний заклад, а відеозапис, наданий працівниками поліції спростованої інформації не містить.
Відеозапис події від 30.03.2024 не містить інформації, чи працівники поліції згідно вимог ст.266 КУпАП та п.6 Інструкції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, було задано питання про згоду чи не згоду з показами Драгера, наголошення на можливість пройти огляд в медичному закладі, однак в порушення Інструкції не надано направлення чи роз'яснення щодо проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння, та не вбачається чіткої відмови ОСОБА_1 . Фактично не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, останній неодноразово наголошував що не вживав спиртні напої 30.04.2024 року, чим фактично виразив незгоду з показами газоаналізатора .
Окрім цього, після складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а саме не передали транспортний засіб іншій особі, яка має право керувати вказаним транспортним засобом, та, тимчасово не затримали транспортний засіб, шляхом його доставляння для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, а дозволили ОСОБА_1 їхати на автомобілі про що свідчить довідка від ФОП ОСОБА_2 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 30.03.2024 року з 04 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв. розвозив хліб. (правопорушення зафіксовано об 05 год. 30 хв.)
На підставі вищенаведеного, приходжу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаним належним доказом по даній справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликати сумніви у суду.
Належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено.
З огляду на наведене, а також положення статті 62 Конституції України, суд приходить до висновку, що не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст. 283, ст.284 КУпАПсуддя,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області.
Суддя О.М. Черних