П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/10/24
Перша інстанція: суддя Костюченко Г.С.,
повний текст судового рішення
складено 27.02.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У січні 2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, УПП), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1162803 від 26.12.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що постанова не відповідає обставинам справи, винесена із порушенням вимог чинного законодавства. Поліцейський заявив вимогу пред'явити документи без надання позивачу на його вимогу доказів скоєння ним правопорушення. Крім того, в оскаржуваній постанові зазначений нагрудний відео реєстратор №472411, відеозапис з якого не була надана позивачу. Позивач стверджує, що під час руху транспортного засобу під його керуванням, він був пристебнутим, як цього вимагає п.2.3 в ПДР України. Будь яких доказів щодо порушень ПДР збоку позивача, відповідачем не надано.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30.01.2024 року позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - скасовано, провадження у адміністративній справі - закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2023 року інспектором було прийнято спірну постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1162803 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Із спірної постанови вбачається, що 26.12.2023 року позивач, керуючи транспортним засобом Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки на автодорозі М09 на 35 км., не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушила пп.«в» п.2.3 ПДР України.
Вказане адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн..
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення відповідачем не доведена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно пп.«в» п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів
Відповідно ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема, частин 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9 і 11 статті 121.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
З ч.ч.2, 4 ст.258 КУпАП вбачається, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, розгляд справи за ч.5 ст.121 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції, на місці вчинення правопорушення протокол не складається, а виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч.1 ст.72 КАС України визначено, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В оскаржуваній постанові, в розділі №7 (до постанови додається) зазначено - відео 472411.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що для фіксації правопорушення було використано нагрудний відеореєстратор №472411.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано до суду відео запис з нагрудного відеореєстратора №472411, який би підтверджував скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Таким чином, у даному спірному випадку відсутні будь які докази факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення. В позовній заяві позивач не визнає факт вчинення ним адміністративного правопорушення, відео запис з нагрудного відеореєстратору із зафіксованим фактом скоєння позивачем адміністративного правопорушення відсутній, відповідачем до суду не наданий.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що представником відповідачів не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1162803 від 26.12.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.311, ст.272, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька