01 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/629/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Олефіренко Н.А., Суховарова А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2022 р. (суддя Новікова І.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів щодо визначення розміру надбавки за вислугу років, зобов'язання вчинити певні дії
14.01.2022 р. ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів щодо визначення розміру надбавки за вислугу років, зобов'язання вчинити певні дії, де просила:
- визнати протиправними дії відповідача в частині визначення розміру надбавки позивача за вислугу років у період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.12.2011, у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, шо полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч.4 ст.44 Закону України "Про статус суддів" у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку;
-зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області перерахувати та виплатити за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів" (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років в розмірі визначеному ч.4 ст.44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";
-зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів" нарахованих коштів (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно з урахуванням компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2022 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволені частково.
Визнані протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині визначення розміру надбавки ОСОБА_1 за вислугу років у періоди з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.12.2011, у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, шо полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч.4 ст.44 Закону України "Про статус суддів" у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.
Зобов'язане Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років в розмірі визначеному ч.4 ст.44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", з урахуванням раніше виплачених коштів.
Зобов'язане Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно з урахуванням компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", з урахуванням раніше виплачених коштів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що в подальшому призвело до неправильності вирішення справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що в період з 21.06.1987 р. по 20.09.2016 р. ОСОБА_1 працювала суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Наказом управління юстиції в Запорізькій області від 07.09.2000 р. з 01.08.2000 р. ОСОБА_2 встановлена надбавка за вислугу років в розмірі 25% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Наказом ТУ ДСА в Запорізькій області від 15.06.2007 р. № 147 з 21.06.2007 р. ОСОБА_1 збільшена надбавка за вислугу років до 30% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Наказом ТУ ДСА в Запорізькій області від 03.01.2012 р. № 2-Ос з 01.01.2012 р. позивачу збільшена надбавка за вислугу років до 50% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Наказом ТУ ДСА в Запорізькій області від 05.06.2012 р. № 108-ос з 21.06.2012 р. ОСОБА_1 збільшена надбавка за вислугу років до 60% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Відповідно ст. 44 Закону України «Про статус суддів» N 2862-XII від 15.12.1992, що діяв на час виникнення спірних відносин, встановлено, що « 1. Заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
2. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
…4. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:
при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи».
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату раці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою КМ України від 30.06.2005 р. № 513 «Про оплату праці Нрорви та Заступників Голови Конституційного Суду України «та постановою № 514 з 1 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.
Постановою № 865 Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.
У початковій редакції постанови № 865 пунктом 5 було передбачено, що вона набирає чинності з 1 січня 2006 року, але ще до набрання нею чинності Кабінет Міністрів України постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 вніс зміни до постанови № 865, зокрема пункт 5 якої виклав у такій редакції: "ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента від 10.07.1995 р. № 584, від 19.09.1996 р. № 856, від 05.03.2002 р. № 220, від 25.11.2002 р. № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11.12.200 р. № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23.02.200 р. № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів".
Вказаними указами Президента України суддям встановлювались надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи тощо, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначені укази Президента України повністю або в частині оплати праці суддів втратили чинність з 1 січня 2006 року.
Аналізуючи наведені норми, встановлено, що Кабінет Міністрів України, діючи відповідно до статті 8 Закону України №108/95-ВР, постановою № 865 не просто підвищив посадові оклади, а визначив нові розміри та умови оплати праці суддів, у зв'язку з чим нові посадові оклади могли бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначеними указами Президента України в частині оплати праці суддів.
Статтею 95 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» встановлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів», від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Неконституційним Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
З 01.01.2007 р. вказана вище надбавка мала нараховуватися відповідно до частини 4 статті 44 Закону № 2863.
Положеннями пп. "б" пп. 2 п. 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Відповідно до пункту 3 постанови КМ України від 16.01.2008 р. № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови КМ України від 03.09.2005 о. № 865, зазначену постанову доповнено п. 2-2 такого змісту: "Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків".
Однак, Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пп. "б" пп. 2 п. 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Тому, судом встановлено, що в періоди з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р., з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2011 р. включно надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, в зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про протиправність дій ТУ ДСА в Запорізькій області в частині визначення розміру надбавки за вислугу років в зазначені періоди у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за зазначені періоди відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку надбавки за вислугу років за вказані періоди роботи в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону № 2863, а саме, з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку - окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, інших складових заробітної плати.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за спірні періоди надбавки за вислугу років в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, інших виплат, додаткового посадового окладу до щорічної відпуски, матеріальної допомоги на вирішення соціальне-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Частиною 5 статті 44 Закону № 2862 встановлено, що суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу.
Відповідно до пп. 2 п. 2-1 цієї постанови КМ України від 03.09.2005 р, № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою КМ України від 0.02.1995 р. № 100, пунктами 2, 7 якого визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки.
З матеріалів справи вбачається, що додатковий посадовий оклад та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у вказаних періодах виплачені позивачу при наданні щорічної основної відпустки відповідно до пп. 2 п. 2-1 Постанови про оплату праці суддів № 865 від 03.09.2005 року.
Таким чином, виплата заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань взаємозалежні від заробітної плати судді, а тому при здійсненні перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, що були обраховані на основі зазначених вище складових.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
За змістом статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
За приписами статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статей 3, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати затверджено постановою КМ України від 20.12.1997 р. № 1427, пунктами 2 та 3 якого унормовано, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
У рішенні Конституційного Суду від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Верховний Суд України в постанові від 11.07.2017 р. по справі № 21-2003а16 дійшов висновку, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування та виплати на суму недоплаченої надбавки за вислугу років за спірні періоди з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, в т.ч. недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації доходу відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а також компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Наведений висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 29.10.2020р. по справі № 0840/3175/18, від 30.09.2020 р. по справі № 280/676/19.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 15,316,321,322,325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2022 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко
суддя А.В. Суховаров