18 квітня 2024 року Справа № 405/7673/21
судді Третього апеляційного адміністративного суду Олефіренко Наталії Анатоліївни стосовно постанови колегії суддів від 18 квітня 2024 року в адміністративній справі №405/7673/21 (суддя Іванова Л.А.) за позовом ОСОБА_1 до Державної службаи України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Спірною постановою ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 19 жовтня 2021 року о 22 год. 27 хв. за адресою Н-23, км. 2+998, Кіровоградська область, зафіксовано транспортний засіб DAFXF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 10,5% (9,137 тон).
Відповідно до технічного паспорта DAF, модель: XF105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , тип: cпеціалізований вантажний - контейнеровоз-С, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , маса без навантаження становить 9620, повна маса - 26500, належить на праві власності ОСОБА_1 , причіп - спеціалізований ПР-контейнеровоз марки KRONE AZW 18, д.н.з. НОМЕР_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , маса без навантаження - 2610, повна маса - 18000, що у повній мірі узгоджується з вищенаведеним типом транспортного засобу, так як згідно з Правилами дорожнього руху, гранично-допустима маса такого транспортного засобу становить 44 тонни.
Таким чином, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті невірно встановлено тип транспортного засобу, а отже невірно визначено максимально дозволену масу транспортного засобу 40 тонн, замість 44 тонни.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови відповідача, слід виходить з наступного.
Стаття 14 Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух” встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 22.5 Розділу “Перевезення вантажу” Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами”.
Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, зокрема, тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
У примітці до цієї статті, зазначено, що підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27.12.2019 (Порядок №1174).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1174 автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті- комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Інформаційно-телекомунікаційна система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - інформаційно-телекомунікаційна система) - система комплексних взаємопов'язаних методів і засобів збирання, збереження, обробки та надання даних про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті та підсистем взаємодії з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, Реєстром адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та іншими інформаційними та інформаційно-телекомунікаційними системами МВС, Агентства відновлення, відповідних державних органів, національного оператора поштового зв'язку, а також з телекомунікаційними мережами операторів, провайдерів телекомунікацій;Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку №1174).
Згідно з пунктом 11 Порядку №1174 автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Пунктами 14, 15 Порядку №1174 встановлено, що інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 “Автомобільні дороги.
Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку”, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги (пункт 17 Порядку №1174).
Отже, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема, на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема, шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексу технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількість осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021, (далі - Інструкція) уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2 та 3 статті 132-1 КУпАП (далі - адміністративні правопорушення).
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова).
У разі якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, уповноважені посадові особи встановлюють особу, зазначену у частині 1 статті 14-3 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичому режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Додатком № 1 до вказаної Інструкції установлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі повинна містити суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, а зокрема: марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Системний аналіз наведених вище норм, дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що Інструкцією №512 визначено лише форму постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, яка оформляється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції, однак, вимоги до змісту самої постанови не встановлені. Ця форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові, в залежності від обставин вчинення порушення.
Так, оскаржувані постанови, відповідно до вимог пункту 17 Порядку №1174, містять пряме зазначення про те, що позивач допустив перевищення загальної маси кожного транспортного засобу на конкретну (вказану у постановах) кількість відсотків, при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Оскаржувані постанови не містять повні відомості про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), оскільки не містить відомостей про напівпричепи-контейнеровози, що не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Оскаржувані постанови не містять виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортних засобів, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.
Разом з тим, слід зауважити, що спірним в межах цієї справи є застосування до транспортних засобів параметрів, передбачених для контейнеровоза.
Судом встановлено, що транспортний засіб марки: DAF, модель: XF105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , тип: cпеціалізований вантажний - контейнеровоз-С, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , маса без навантаження становить 9620, повна маса - 26500, причіп - спеціалізований ПР-контейнеровоз марки KRONE AZW 18, д.н.з. НОМЕР_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , маса без навантаження - 2610, повна маса - 18000, а тому допустима маса становить 44 тонни.
Граничне обмеження загальної маси для відповідного типу транспортних засобів з напівпричепом (контейнеровозом) встановлено на рівні 44 тонн.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363 “Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” (Наказ №363) дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів.
Також, Наказом №363 наведено визначення вантажного контейнера як одиницю транспортного обладнання багаторазового використання, призначеного для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до Міжнародної конвенції про безпечні контейнери “контейнер” означає предмет транспортного обладнання: a) що має постійний характер і, відповідно, є досить міцним, щоб бути придатним для багаторазового використання; b) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; c) сконструйований з урахуванням необхідності закріплення та (або) легкої обробки й для цього обладнаний кутовими фітингами; d) такого розміру, що площа, яка знаходиться між чотирма зовнішніми нижніми кутами, складає: i) не менше 14 кв.м (150 кв. футів) або ii) не менше 7 кв.м (75 кв. футів), якщо його обладнано верхніми кутовими фітингами; термін “контейнер” не включає ні транспортних засобів, ні пакування; однак він поширюється на контейнери, коли вони перевозяться на шасі.
Скаржник зазначає, що матеріалами фотофіксації не підтверджено відповідного маркування транспортного засобу, яке давало б можливість встановити, що відповідний транспортний засіб є контейнеровозом та використовувався за призначенням під час перевезення вантажу.
Згідно із частиною 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах “Малофєєва проти Росії” та “Карелін проти Росії” зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі “Федорченко та Лозенко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”.
З врахуванням конституційного принципу правової держави усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
Слід зазначити, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту спірної постанови, така не містить повні відомості про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), оскільки не містить відомостей про напівпричепи-контейнеровози, що не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Таким чином, саме відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами того, що транспортний засіб під час перевезення вантажу не використовувався за призначенням саме як контейнеровоз, оскільки перевозив не контейнер.
До того ж, враховуючи факт проведеної державної реєстрації даного напівпричепу як контейнеровоза, вважаю, що відповідач у межах спірних правовідносин мав класифікувати транспортний засіб, як контейнеровоз.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.
Зважаючи на наведене вважаю, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.
Суддя Н.А. Олефіренко