25 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 215/4549/23
Головуючий суддя І інстанції - Сидоренко Д.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року в адміністративній справі №215/4549/23 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Зубко Алли Миколаївни про встановлення наявності компетенції (повноважень), -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Зубко Алли Миколаївни, в якому просила:
- встановити наявність компетенції відповідача, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 13.03.2023 року № 782 надати консультацію керівнику до встановленого порядку і дати направлення до організацій, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі під час війни, включивши сина до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і визнати відмову від такої процедури протиправною і зобов'язати виконати таку процедуру.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення її позовної заяви.
Також, позивачем було подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріорітетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, з огляду на те, що дана справа має незначну складність, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та для якої встановлено скорочені строки розгляду, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), а тому в задоволенні заявленого позивачем клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження слід відмовити.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач вимоги ухвали суду не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений судом строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звертався.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З аналізу зазначених правових норм слідує, що кожна особа має право звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів, шляхом подання адміністративного позову, сформованого з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу. Недотримання вказаної вимоги має наслідком залишення судом адміністративного позову без руху. В свою чергу, не усунення недоліків адміністративного позову, визначених ухвалою про залишення адміністративного позову без руху, має наслідком прийняття судом ухвали про повернення адміністративного позову.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для повернення адміністративного позову були висновки суду першої інстанції щодо неусунення позивачем недоліків адміністративного позову, відображених в ухвалі від 11.09.2023 року
Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання виправленого позову у кількості відповідно до сторін, а саме: уточненої позовної заяви оформленої з урахуванням п.2, 5 ч.5 ст.160 КАС України та викладенням позовних вимог відповідно до вимог статті 160 КАС України (для суду та його копії для відповідача); копії заяви від 13.03.2023 вх.782 засвідченої належним чином для відповідача.
Вказана ухвала була отримана позивачем 12.10.2023 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог наведеної ухвали позивачем було подано заяву про поновлення провадження по справі, в якій остання зазначила, що копія заяви від 13.03.2023 вх.782 долучена до заяви про звільнення від сплати судового збору і надання її копій відповідачу КАС України не вимагає, тому як у останнього знаходиться оригінал. Також вказано, що суд першої інстанції помилково вважав, що посадова особа не відповідає за дії установи і її паспортні дані та ідентифікаційний номер позивачу не відомі.
В свою чергу, копію наведеної заяви для відповідача, яка долучалась до позову в одному примірнику, як то передбачено ч. 1 ст. 161 КАС України і, яка покладена в обґрунтування позову, позивачем надано не було, що свідчить про невиконання останньою вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року та правомірності повернення адміністративного позову на цій підставі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року в адміністративній справі №215/4549/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко