29 квітня 2024 р.Справа № 520/1461/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 22.01.24 року у справі № 520/1461/24
за позовом ОСОБА_1
до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та рішення заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судді у відставці та заступнику начальника ВП з ПД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області полковнику поліції ОСОБА_4 у передачі особисто ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції Артему Сухореброму матеріалів №5956 ЖЄО № 11348 від 05.12.2023 року на 94 аркушах (згідно рапорту ст. інспектора - черговий ЧЧСМ Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 від 05.12.2023 року матеріал на 140 аркушах) та залучення їх відповідно до вимог ст.ст. 2, 7, 9, 11, 22, 39, 93 КПК України до матеріалів кримінального провадження №12023221110001146 від 05.12.2023 року за ст.376 КК України, так як ним були порушені вимоги: ст.12 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1995 року з подальшими змінами та доповненнями; ч. 1 ст. 1; ч. 1, 2 ст. 6; ч. 1, 2, 3 ст. 7; ч. 1 ст. 9; ч. 1, 2 ст. 17; ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року з подальшими змінами та доповненнями; ст. 2; п.п.1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 19 ч. 1 ст. 7; ч. 2, 3, 5 ст. 9; ч. 1, ч. 3 ст. 11; п.п.3, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 39 КПК України;
- зобов'язати заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 прийняти рішення про направлення ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції Артему Сухореброму матеріалів №5956 ЖЄО №11348 від 05.12.2023 року на 94 аркушах (згідно рапорту ст. інспектора - черговий ЧЧСМ Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції Олександра Лисенко від 05.12.2023 року матеріал на 140 аркушах), які на даний час списані та знаходяться в архіві уповноважених осіб Лозівського РВП ГУНП в Харківській області та залучення їх відповідно до вимог ст. ст. 2, 7, 9, 11, 22, 39, 93 КПК України до матеріалів кримінального провадження №12023221110001146 від 05.12.2023 року за ст. 376 КК України, так як ним при відмові при приєднані матеріалів за належністю, були порушені вимоги: ст.12 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1995 року з подальшими змінами та доповненнями; ч. 1 ст. 1; ч. 1, 2 ст. 6; ч. 1, 2, 3 ст. 7; ч. 1 ст. 9; ч. 1, 2 ст. 17; ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року з подальшими змінами та доповненнями; ст. 2; п.п. 1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 19 ч. 1 ст. 7; ч. 2, 3, 5 ст. 9; ч. 1,ч. 3 ст. 11; п.п. 3, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 39 КПК України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Роз'яснено позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції Лозівського міськрайонного суду Харківської області в порядку кримінального судочинства.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 про відмову у відкритті провадження у справі від 22.01.2024 року, прийнявши постанову у справі №520/1461/24, якою його адміністративний позов до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для розгляду його по суті.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є передчасною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню. Зазначає, що він просив відповідача у даній справі прийняти рішення про направлення ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції Артему Сухореброму матеріалів №5956 ЖЄО №11348 від 05.12.2023 року, які списані та знаходяться в архіві Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, які необхідні йому для захисту його прав, як громадянина України та судді у відставці, що не суперечить вимогам Конституції України та Закону України "Про звернення громадян". Зазначає, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом з порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, ці функції та повноваження мають здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Вважає, що дії та бездіяльність відповідача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та пов'язаний з вирішенням питання щодо захисту прав громадянина України, що не суперечить вимогам Конституції України, КАС України, і цей спір не відноситься до норм та вимог КПК України.
Відповідач у даній справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги позивача в частині скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення даної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі, а саме у зв'язку з тим, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23 грудня 2021 року у справі №370/2759/18, спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв'язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін.
Колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №819/362/16, де вказано, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 року у справі №815/6956/15 висловлено правову позицію, що при визначенні підсудності спору слід орієнтуватися не на суб'єктний склад його учасників, а на суть спірних взаємовідносин.
При цьому, пунктом 2 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Як встановлено з матеріалів справи, спірні відносини у даній справі стосуються незгоди позивача із діями та рішенням відповідача у даній справі щодо відмови йому та заступнику начальника ВП з ПД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області полковнику поліції ОСОБА_4 у передачі особисто ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції Артему Сухореброму матеріалів №5956 ЖЄО №11348 від 05.12.2023 року та залучення їх до матеріалів кримінального провадження, оскільки ним були порушені вимоги зокрема, Закону України «Про звернення громадян».
Колегія суддів зазначає, що приписами статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, визнаються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96 (далі по тексту - Закон №393/96).
Відповідно до ст.1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Приписами ст.3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до статті 15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №393/96, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Отже, аналізуючи зміст приписів Закону №393/96, звернення, яке відповідає вимогам цього Закону має бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки. За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб'єктом, якому вони адресовані. Водночас, звернення подається органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушеного у зверненні питання. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п'ятиденний строк. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. При цьому обов'язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає доведення змісту відповіді до заявника.
Досліджуючи матеріали даної справи, колегія суддів зазначає, що зміст останніх вказує на те, що позивач 02.01.2024 року у дільничного офіцера поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області отримав довідку, яка затверджена начальником Лозівського РВП ГУНП в Харківській області 29.12.2023.
Згідно вказаної довідки, 05.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області із зверненням, в якому просив притягнути до відповідальності суддів Лозівського міськрайонного суду Харківської області за неналежний розгляд його справ, яке було зареєстровано в ЖЄО Лозівського РВП ГУНП в Харківській області під №11348.
Дане звернення було викликано тим, що, як зазначає позивач, 05.12.2023 у відношенні нього Лозівським РВП ГУНП в Харківській області було зареєстроване кримінальне провадження з приводу перешкоджання роботи суду. До вказаного звернення позивачем були додані документи, які були призначені для ст.слідчого Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_7
27.12.2023 року, як зазначає позивач, документи були повернуті відповідачем у даній справі у зв'язку з тим, що дані матеріали не є належними і допустимими до кримінального провадження, що у т.ч. не заперечується і відповідачем у даній справі.
Виходячи з викладеного, як зазначає позивач, відповідачем було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення за Законом №393/96.
Надалі, 29.12.2023 року, начальник Лозівського РВП ГУНП в Харківській області погодився з довідкою дільничного офіцера поліції та списанням матеріалів ЖЄО 11348 від 05.12.2023 до справи згідно Закону №393/96.
Отже, позивач фактично висловлює незгоду із діями та рішеннями відповідача, оскільки як встановлено вище, останнім було повернуто документи, які надав позивач для передачі ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції Артему Сухореброму, мотивуючи це, зокрема, порушенням відповідачем приписів Закону №393/96.
Наведені вище обставини не були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали, а відтак мають бути перевірено останнім, з огляду на те, що його висновки, висловлені на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є передчасними та необґрунтованими.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийнявши оскаржувану у даній справі ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, дійшов передчасних висновків щодо того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, чим допустив порушення норм процесуального права.
Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №440/1348/20.
Інші доводи у справі не впливають на вирішення даного питання та на оцінку правильності висновків суду апеляційної інстанції у даній справі.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі №520/1461/24 скасувати.
Справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 03.05.2024 року