03 травня 2024 р. Справа № 480/9869/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, по справі № 480/9869/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2021 по 29.08.2023 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2021 по 29.08.2023 у сумі 353 122,71 грн. включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
В обґрунтування позову зазначив, що при звільненні в 2020 р. відповідач не провів з ним повний розрахунок, зокрема не виплатив індексацію грошового забезпечення. Дану виплату здійснено на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду 30.08.2023, отже відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач має виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто зі ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені у сумі 31 047,42 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині визначення суми середнього заробітку, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов та зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток в сумі 353 122,71 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 117 КЗпП України у редакції, що почала діяти з 19.07.2022 року, не врахувавши, що позивача звільнено 09.01.2020 року, тобто до 19.07.2022 року.
Просив врахувати правову позицію Верховного Суду у постанові по справі №560/9586/22 відповідно до якої: «спірний період стягнення середнього заробітку і умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього. Період з 31 серпня 2018 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року до 14 серпня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок висловлено у постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22 Верховного Суду і колегія суддів вважає його застосовним до спірних правовідносин.»
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 03.05.2017 до 09.01.2020 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 15).
Наказом 28.12.2910 № 1389-ОС ОСОБА_1 за пп "б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України " Про військовий обов'язок та військову службу" (за станом здоров'я) звільнено з військової служби та наказом від 09.01.2020 №13-ОСвиключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.16).
Разом з тим, при звільненні позивача з військової служби, відповідачем не проведено в повному обсязі остаточний розрахунок, а саме: не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.
Позивач оскаржив вказану бездіяльність відповідача в судовому порядку, за наслідками розгляду справи рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі № 480/4914/20, яке набрало законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.05.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008.
24.09.2021 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі № 480/4914/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 03.05.2017 по 28.02.2018 в сумі 34 443,15 грн., з утриманням військового збору.
Компенсація за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача за цей період стягнута рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі №480/10757/21 з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача в сумі 19 946,50 грн.
Індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.01.2020 включно під час звільнення позивача не була виплачена та присуджена позивачу за наслідками звернення до суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №480/11875/21 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4393 грн 66 коп. за період з 01.03.2018 по 09.01.2020 включно в сумі 97 936,10 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
30 серпня 2023 року, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №480/11875/21, відповідачем виплачено користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4393 грн 66 коп. за період з 01.03.2018 по 09.01.2020 у загальній сумі 96 467,06 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 11).
Вважаючи, що відповідачем проведено несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем остаточний розрахунок при звільненні позивача здійснено несвоєчасно, відповідач зобов'язаний виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки, але не більше як за шість місяців відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України . Розмір середнього заробітку розрахований судом виходячи із кількості днів затримки розрахунку - 6 місяців з урахуванням принципу співмірності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент проведення остаточного розрахунку) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що на час звільнення позивача зі служби - 09.01.2020, з ним не проведено повний розрахунок відповідачем, а саме - не виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4393 грн 66 коп. за період з 01.03.2018 по 09.01.2020 у загальній сумі 96 467,06 грн (а.с. 11).
Вказана виплата проведена відповідачем 30.08.2023 року, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №480/11875/21, що підтверджується банківською випискою (а.с. 11).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Розмір середнього заробітку визначений судом першої інстанції, з розрахунку за шість місяців до дати остаточного розрахунку, згідно ст.117 КЗпП України в редакції, що діяла на час проведення відповідачем повного розрахунку з урахуванням принципу співмірності.
Оскільки доводи апеляційної скарги стосуються лише визначення розміру середнього заробітку, саме цим обставинам суд надає оцінку.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - «Закон №2352-ІХ») у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
Колегія суддів зауважує, що на час звільнення позивача зі служби - 09.01.2020 року ст. 117 КЗпП України взагалі не обмежувала відлік періоду затримки розрахунку при звільненні граничними строками.
Отже, висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців, не відповідають правовому регулюванню, яке належить застосовувати до спірних правовідносин.
Вирішуючи питання в частині застосування до спірних правовідносин редакції статті 117 КЗпП України, яка діяла до 19.07.2022 та після запроваджених до неї змін, що діють з 19.07.2022, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.
Верховний Суд сформував усталену практику щодо застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.
Водночас Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Разом із тим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
За висновком Верховного Суду у вказаних справах у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі період з 09.01.2020 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період починаючи з 19.07.2022 по 30.08.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 560/6960/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Абзацом 1 п. 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. № 260, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (в подальшому - Порядок № 260), середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
У постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Згідно довідки від 22.09.2023, виданої Державною прикордонною службою України Східного регіонального управління ДПСУ, про розмір грошового забезпечення позивача за 2 останні місяці перед звільненням складала 51 488 грн. 05 коп. (а.с. 34), а відтак середньоденна заробітна плата, з урахуванням кількості робочих днів (61 день) становить 844,07 грн.
Апелянт просить врахувати, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі № 480/10757/21 стягнуто середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.01.2020 до 23.09.2021 (проведення відповідачем недоотриманої виплати), а тому середній заробіток за несвоєчасну виплату індексації, належний йому до стягнення, має обраховуватись з 24.09.2021.
Кількість днів затримки за період з 24.09.2021 до 19.07.2022 (набрання законної сили нової редакції ст. 117 КЗпП України) становить 298 днів, отже сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні складає 251 532 грн 86 коп. (298 днів х 844,07 грн).
Водночас, розмір несвоєчасно виплаченої індексації складає 96 467,06 грн., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 251 532,86 грн, що очевидно є неспівмірним та порушує баланс справедливості.
Отже, в даному випадку наявні підстави для зменшення розміру відшкодування, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
При вирішенні справи колегія суддів враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц., постанови Верховного Суду від 04.04.2018 по справі № 524/1714/16-а, 30.10.2019 по справі № 806/2473/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 340/1405/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/5415/20-а, від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/17872/19, від 08 червня 2023 року у справі № 340/681/20.
Колегія суддів зазначає, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 479 310,57 грн., з яких:
- 348 400,36 грн - грошове забезпечення у місяці звільнення, одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація невикористаної відпустки,
- 34 443,15 грн - індексація грошового забезпечення, виплачена 24.09.2021 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 480/4914/20,
- 96 467,06 грн - фіксована індексація грошового забезпечення, виплачена 30.08.2023 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі № 480/11875/21.
Визначаючи розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені суд враховує суму індексації в розмірі 96 467,06 грн. виплачену на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі № 480/11875/21, без врахування суми індексації 34 443,15 грн, оскільки відповідачем вже виплачено середній заробіток за час затримки її виплати.
Таким чином, недоплачена сума індексації грошового забезпечення (96 467,06 грн) у процентному виразі дорівнює 20,1 % від 479 310,57 грн.
Обрахована колегією суддів відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення становить 251 532 грн 86 коп.
З огляду на очевидну неспівмірність суми, яка несвоєчасно виплачена (96 467,06 грн.) та розмір середнього заробітку ( 251 532,86 грн), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 50 558,10 грн (20,1 % від 251 532 грн 86 коп).
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Щодо періоду несвоєчасного розрахунку з 19.07.2022 по 30.08.2023 при визначені розміру середнього заробітку суд враховує ст. 117 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022), яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Враховуючи, що остаточний розрахунок проведено відповідачем 30.08.2023, отже розмір середнього заробітку визначається за 6 місяців та складає період з 27.02.2023 до 30.08.2023, тобто 185 календарні дні.
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 844,07 грн. х 185 = 156 152 грн 95 коп.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 24.09.2021 до 30.08.2023 (день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення), в розмірі 206 711, 05 грн.
У зв'язку з цим, розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок в сумі 353 122,71 грн., визначений позивачем, не підлягає стягненню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Враховуючи, що судом першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку не вірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції, а саме: стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період 24.09.2021 до 30.08.2023 в сумі 206 711, 05 грн.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі № 480/9869/23 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 24.09.2021 до 30.08.2023 в сумі 206 711,05 грн (двісті шість тисяч сімсот одинадцять гривень 05 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій