03 травня 2024 року Чернігів Справа № 620/4754/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області через відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який відпрацював на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області зарахувати період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987, до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в органу Пенсійного фонду наявні всі необхідні документи на підтвердження роботи позивача в зоні відчуження. Також вказує на безпідставність не зарахування до страхового стажу періоду навчання.
Відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, було подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав, що для врахування до стажу періодів навчання в Чернігівському СПТУ № 5 необхідно надати уточнюючу довідку про здобуття освіти за денною формою навчання із зазначенням відомостей про періоди навчання. Зазначає, що уточнюючої довідки про здобуття освіти за денною формою навчання із зазначенням відомостей про періоди навчання позивачем до заяви про призначення пенсії від 19.02.2024 не надано. Також зазначає, що відсутні підстави для призначення пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 року, оскільки документами не підтверджена участь позивача на ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, було подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав, що при досліджені документів, які були подані позивачем для призначення пенсії, було встановлено, що жодного документа, який би підтверджував виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження та наявність необхідних для визначення права на зменшення пенсійного віку на 5 років (у 1987 році від 10-14 календарних днів або у 1988 році -не менше 30 календарних днів), до Головного управління надано не було. Звертає увагу, що позивачем до позову додано копію уточнюючої довідки Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту від 29.03.2014 № 75 про підтвердження навчання за період з 01.09.2084 по 16.07.1987, яка видана пізніше подання заяви про призначення пенсії і прийняття відповідного рішення про відмову в її призначенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987,88 роках категорії 3 серії НОМЕР_1 , видане 04.12.1992 (а.с. 12).
19.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 254150029076 від 26.02.2024, згідно якого страховий стаж складає 36 років 2 місяці 20 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 згідно диплому № 341673 від 16.07.1987, оскільки відсутній підпис директора училища. Не зараховано період участі в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС згідно довідки № 19 від 01.02.2024, оскільки в довідці не зазначено населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Первинні документи (табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні відчуження, посвідчення про відрядження, наряд-завдання, та ін.) підтверджуючі факт перебування в зоні відчуження не надано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).
Статтею 10 Закону передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно частин третьої та четвертої статті 65 Закону посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 501, в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення), визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.
Так, відповідно до пункту 5 Порядку № 501 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.
Водночас, статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до статті 55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік зменшується на 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 8 років, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, пенсійний вік зменшується на 5 років.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому Законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якими є і довідка форми № 122, і будь-які інші первинні документи.
В пункті 10 Порядку № 501 уточнюється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.
Таким чином, статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мають особи, які, безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження. При цьому, визначальною умовою для отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є сам факт участі особи, зокрема, у 1986-1987 роках у таких роботах у зоні відчуження не менше 1 (одного) календарного дня, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів.
Як вже було встановлено судом, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987,88 роках категорії 3 серії НОМЕР_1 , видане 04.12.1992.
Однак, наявність статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є безумовною підставою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
З довідки АТ «Укразлізниця» від 01.02.2024 вбачається, що позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року № 1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 22.08.1956 року № 1173: з 11.08.1987 по 11.08.1987, лютий 1988 року -1,2 год, березень 1988 року - 16,5 год, квітень 1988 року - 5,4 год, травень 1988 року - 3,5 год, серпень 1988 року - 4,6 год, вересень 1988 року - 9,4 год, жовтень 1988 року - 8,0 год. (а.с. 13-15).
Водночас, згідно довідки від 28.10.1992 № 228, позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1987 році: серпень - 1 день, в 1988 році - 21 день (а.с. 17).
Як свідчить зміст вказаної довідки, безпосередньо у зоні відчуження позивач відпрацював лише 22 днів, а саме в 1987 році 1 день, в 1988 році - 21 день.
Натомість, обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років на підставі статті 55 Закону є наявність від 10 до 14 календарних днів, відпрацьованих у зоні відчуження в 1987 році чи 30 календарних днів у 1988 році.
Вказана обставина позбавляє позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту першого частини першої статті 55 Закону.
Щодо посилання на наявність у позивача учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987,88 роках категорії 3 серії А, то суд зазначає, що посвідчення 3 категорії видавались, зокрема, за умови, участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році від 1 до 14 календарних днів.
Тобто, посвідчення позивача безумовно підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак не дає можливості зробити розрахунок кількості днів участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з метою визначення права на зниження пенсійного віку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наданими позивачем та наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджено наявність від 10 до 14 календарних днів, відпрацьованих у зоні відчуження в 1987 році чи 30 календарних днів у 1988 році, тобто строку, визначеного статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що давав би право на зменшення пенсійного віку.
Разом з тим, щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача, то суд зазначає наступне.
В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Так, позивачем для зарахування період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 до страхового стажу було надано органу Пенсійного фонду диплом № 341673 від 16.07.1987 (а.с. 18).
Разом з тим, у зарахуванні вказаного періоду було відмовлено, оскільки відсутній підпис директора училища.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Згідно пункту 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).
Аналізуючи викладені норми, суд приходить до висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган.
Разом з тим, в даному випадку, органом Пенсійного фонду не було здійснено перевірки поданих позивачем документів.
Крім того, суду не надано доказів, що позивач повідомлявся про необхідність уточнення інформації про факт навчання.
Так, згідно довідки Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту від 29.03.2024 № 75 позивач дійсно навчався на денній формі навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 у вказаному навчальному закладі (а.с. 19).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987, який не був зарахований до стажу позивача, підтверджуються вищевказаними документами та має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову в призначенні позивачу пенсії № 254150029076 від 26.02.2024 в частині не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області через відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який відпрацював на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає, що наданими позивачем та наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджено наявність права на зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому підстави для призначення позивачу пенсії відсутні.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 8000,00 грн. суду було надано копії договору про надання правової допомоги № 187 від 29.03.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 187 від 29.03.2024, акт виконаних робіт від 01.04.2024 (а.с. 22-35).
Відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області було подано заперечення щодо витрат на правову допомогу, в яких просив врахувати майновий стан відповідача при стягненні витрат на правову допомогу.
Відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області також було подано заперечення щодо витрат на правову допомогу, в яких вказав, що адвокат у справі не здійснював представництва позивача в суді, а розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, яка віднесена до справ незначної складності.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Дана справа не потребувала значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.
Враховуючи наведене, зважаючи на часткове задоволення позову, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь позивача, у сумі 1000,00 грн.
Враховуючи, що позивачем при подачі позову також сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 403,73 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська область, 33044, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії № 254150029076 від 26.02.2024 в частині не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1403,73 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.05.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА