про повернення позовної заяви
03 травня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1768/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімов О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до Додатку 1, Додатку 14 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.09.2022 по 06.07.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до Додатку 1, Додатку 14 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що ОСОБА_1 з вказаним позовом звернувся до суду з порушенням тримісячного строку, що визначений статтею 233 КЗпП.
30.04.2024 року на усунення недоліків позовної заяви позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, згідно якої вказує, що Закон України №2352-ІХ від 01.07.2022, яким змінено строк для звернення до суду у справах про виплату усіх сум, що належать працівникові при звільненні з необмеженого на тримісячний - не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі. Вказує, що правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати визначаються за тими правилами, що були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Стверджує, що після внесення Законом №2352-ІХ змін, ч.2 ст. 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні). Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Отже, редакція ст.233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022. Після викладу у новій редакції ч. 1 та ч. 2 ст.233 КЗпП України уведено строки звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати.
Розглянувши матеріали позову, заяву позивача, подану на усунення недоліків позовної заяви, проаналізувавши доводи позивача, суддя зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 5 КАС України).
Також, згідно частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суддя зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суддя звертає увагу на те, що позивачем оскаржуюються дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до Додатку 1, Додатку 14 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за період з 19.09.2022 року по 06.07.2023 року.
Як наголошено судом, згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, дійсно, частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відтак Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, що набрав чинності 19.07.2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (частина 1 статті 234 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022).
Поряд з цим, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року (19.07.2022 року) діяла редакція ст. 233 КЗпП, згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, з дати набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року законодавцем змінено правове регулювання в частині строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а саме визначено тримісячний строк.
Питання застосування ст. 233 КЗпП було предметом розгляду Верховного Суду у справі № 460/17052/21. Так, у постанові від 19.01.2023 року Верховним Судом наголошено, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, Верховним Судом наголошено, що доводи касаційної скарги у справі № 460/17052/21 щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Дослідженням матеріалів позову суддею встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 12.09.2022 року по 06.07.2023 року ( день виключення зі списків особового складу військової частини).
У свою чергу, 08.09.2023 року Військовою частинною НОМЕР_1 оформлено Довідку-розрахунок №3747 нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 12.09.2022 року, в якій зазначено, що Згідно абз.6 п. 7розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року №260 грошове забезпечення ОСОБА_1 , виплачено з дня зарахування до списків особового складу частини та вступу в посаду, тобто з 12 вересня 2022 року.
На час звільнення позивача діяла редакція статті 233 КЗпП (зі зміна згідно Закону №2352-IX від 01.07.2022 року), якою визначено тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Також суддя наголошує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, суддя вважає, що тримісячний строк звернення до суду з даним позовом належить обчислювати з дати отримання Довідки-розрахунку №3747 від 08.09.2023 року, в якій визначено суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 .
Натомість до суду позовна заява була скерована засобами поштового зв'язку (згідно конверту відправлення) 17.05.2024 року, тобто з порушенням тримісячного строку, що визначений статтею 233 КЗпП.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 23.04.2024 року суддя вказав позивачеві на вищенаведені недоліки позовної заяви, а саме на пропуск строку звернення до суду. Однак доводи позивача щодо пропуску строку на звернення до суду, суддя не вважає поважними, оскільки такі обґрунтовані лише трактуванням змін у законодавстві щодо правового регулювання звернення до суду у спірних правовідносинах.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів, які б вказували про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо звернення до суду у встановлений строк.
Доступ до правосуддя не може бути безумовним, оскільки його часові рамки обумовлені певними строками. Відтак, поновлення строку звернення до суду за наведених позивачем причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності в правовідносинах, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку для звернення до суду.
Згідно пунктів 1,9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Окрім цього, згідно частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 2 статті 123 КАС України та пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві з підстав пропуску строку звернення до суду.
3. Роз'яснити, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Анісімов