03 травня 2024 року справа № 580/2837/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
22.03.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах та від імені малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, поштова адреса: 08001, Київська обл., смт.Макарів, вул.Варшавська, 3-Б; код ЄДРПОУ 22933548) (далі - відповідач 2) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи зазначила, що відповідач 2 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до вказаного вище норми Закону України у зв'язку з тим, що годувальник не набув відповідного страхового стажу. Вважає, що відповідачі в порушення норм законодавства відмовили у призначені пенсії.
Ухвалою від 08 квітня 2024 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом вх. від 03.04.2024, в якому позивачка просила:
визнати протиправним і скасувати рішення відповідача 2 від 18.01.2024 №232350006752 про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача 1 зарахувати ОСОБА_4 стаж роботи за період з 02.05.1998 до 20.09.1998 у СТОВ «Павлівка» Жашківського району Черкаської області та призначити і виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13.04.2023;
зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути її заяву в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану ухвалу відповідачі отримали 10.04.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в їх електронні кабінети.
26.04.2024 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що позивачка 11.01.2024 звернулася до нього заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, звернення позивачки розглянув відповідач 2. За результатами розгляду вищевказаної заяви відповідач 2 прийняв рішення від 18.01.2024 № 232350006752 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що не допустив порушення прав позивачки на отримання пенсії. Необхідний страховий стаж годувальника, визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб у віці від 40 років до досягнення особою 42 років включно, становить 9 років. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вік годувальника на дату смерті 42 роки. Страховий стаж померлого годувальника становить 8 років 7 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.05.1998 до 20.09.1998, оскільки в наданих сканкопіях трудової книжки є суперечність (в трудовій книжці наданій до заяви від 24.10.2023 відсутній підпис власника, а до заяви від 11.01.2024 надано трудову вже з підписом власника). Інформація про сплату страхових внесків за цей період в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня. Для зарахування періоду з 02.05.1998 до 20.09.1998 необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працював годувальник, на підставі первинних документів за час виконання роботи та перейменування організації. Вказав на дискреційні повноваження.
Відповідач 2 правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.
Всі подані сторонами докази долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Із матеріалів судової справи суд установив, що позивачка і ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 10.03.2023 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 10.12.2016) і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 10.12.2016).
11.01.2024 позивачка, в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до відповідача заявою про призначення пенсії в
разі втрати годувальника, батька дітей - ОСОБА_4 .
18.01.2024 відповідач 2 прийняв рішення №232350006752 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказав, що необхідний страховий стаж, визначений ст.32 зазначеного вище Закону, становить 9 років. Страховий стаж померлого годувальника становить 8 років 7 місяців 9 днів. До страхового стажу не зараховано періоди з 02.05.1998 до 20.09.1998, оскільки в наданих сканкопіях трудової книжки є суперечність (в трудовій книжці наданій до заяви від 24.10.2023 відсутній підпис власника, а до заяви від 11.01.2024 надано трудову вже з підписом власника). Інформація про сплату страхових внесків за цей період в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працював годувальник, на підставі первинних документів за час виконання роботи та перейменування організації.
Листом від 22.01.2024 №2300-0206-8/5290 відповідач 1 повідомив позивачці про результати розгляду її заяви, а саме про вказане вище рішення відповідача 2.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС: 232350006752 на дату звернення 11.01.2024 страховий стаж померлого ОСОБА_4 становить 8 років 7 місяців 18 днів.
Тому позивачка звернулася в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - ЗУ №1058-IV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з п.2 ч.2 ст.36 ЗУ №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Суд установив, що позивачка в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до відповідача заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Спірною у цій справі обставиною є достатність страхового стажу у померлого годувальника, щодо чого суд урахував.
Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.24 ЗУ №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Отже, у разі відсутності за період з 1 липня 2000 року до 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомостей, необхідних для обчислення страхового стажу військовослужбовцям, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Відповідно до ч.1 ст.32 ЗУ №1058-IVособи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.
Суд установив, що батько малолітніх дітей, в інтересах яких діє позивачка помер 12.04.2023 у віці 42 років. Отже, необхідний страховий стаж для призначення пенсії у разі втрати годувальника становить 9 років.
У спірному рішенні відповідач вказав, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача не зарахував до страхового стажу період роботи з 02.05.1998 до 20.09.1998, оскільки в наданих сканкопіях трудової книжки є суперечність (в трудовій книжці наданій до заяви від 24.10.2023 відсутній підпис власника, а до заяви від 11.01.2024 надано трудову вже з підписом власника). Інформація про сплату страхових внесків за цей період в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня.
Щодо вказаних обставин суд урахував.
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Відповідно до підп.1.1п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року) (далі - Інструкція №162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з підп.2.2 п.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з п.2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Суд установив, що трудова книжка померлого годувальника серії НОМЕР_5 містить підпис власника, а також наявні вказані вище відомості, у т.ч. печатка підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Тому доводи відповідачів щодо суперечності в наданих сканкопіях трудової книжки не обгрунтовані та не враховані судом.
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Вказана правова позиція у подальшому підтримана Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2021 року у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
Отже, період роботи з 02.05.1998 до 20.09.1998 померлого годувальника на підприємстві СТОВ «Павлівка», на якому вперше заповнювалася трудова книжка підлягав врахуванню до стажу його роботи.
Щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків за вказаний період в індивідуальних відомостях про застраховану особу суд урахував.
Частиною 1 ст.16 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI) встановлено, що Державний реєстр створюється для забезпечення ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст.16 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ч. 1 ст.20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття та реалізацію ними прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону № 2464-VI персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Пунктом 2 ч.4 ст.20 Закону № 2464-VI встановлено, що на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються відомості, що відображають загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.7 ст.20 Закону № 2464-VI відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно з ч. 5 ст.21 ЗУ №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.11 Закону № 2464-VI обмін інформацією щодо перерахованих на рахунки податкових органів страхових коштів здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч.1 ст.12-1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань:
1) формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону;
2) взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
3) здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) бере участь в аналізі та прогнозі надходження коштів від сплати єдиного внеску;
5) здійснює інші функції, передбачені законодавством
Отже, на відповідача законодавством покладені обов'язки, у т. ч. здійснення контролю спільно з податковими органами за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Належні достовірні та допустимі докази виконання відповідачем вказаних вище обов'язків під час опрацювання заяви позивача та документів відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЗУ №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для; підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Врахувавши викладені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на відсутність за період роботи з 02.05.1998 до 20.09.1998 померлого годувальника відомостей про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, не обґрунтовані, оскільки свідчать про невиконання відповідачем власних повноважень щодо з'ясування наявності фактів нарахування та виплати у вказаних періодах грошового забезпечення з відомостей вказаного вище реєстру, безпідставне перекладання на позивачку ризиків неналежного державного управління у відповідній сфері та, як наслідок, не обґрунтоване позбавлення права на соціальний захист.
Щодо рекомендації відповідачів надати уточнюючу довідку для зарахування періоду роботи з 02.05.1998 по 20.09.1998 суд урахував.
СТОВ «Павлівка» Жашківського району, Черкаської області, на якому вперше заповнювалася трудова книжка померлого годувальника припинило свою діяльність, а до архіву документи щодо працевлаштування осіб за 1998 рік на збереження не здавалися, що підтверджується довідкою від 12.03.2024 №148, виданою Комунальною архівною установою м. Жашкова.
Також, згідно з інформацією отриманою позивачкою з Головного управління статистики у Черкаській області від 20.03.2024 з ЄДРПОУ вилучено СТОВ «Павлівка», дата ліквідації підприємства 10.10.2000.
Отже, у позивачки відсутня можливість надати вказану вище довідку. Тому рекомендації відповідачів не обгрунтовані.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Зважаючи, що у заявлених спірних правовідносинах позивачка зверталася заявою до відповідача 1, за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідачем 2 прийняте рішення від 18.01.2024 №232350006752 про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону №1058-VI, що не узгоджуються зі вказаними вище нормами і такі дії вчинені шляхом видання відповідного рішення, саме воно безпосередньо порушує заявлене право позивачки. Тому належним способом його відновлення є визнання протиправним і скасування такого акту розпорядчої дії. Отже, відповідна позовна вимога обґрунтована та підлягає задоволенню
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, искреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Оскільки розглядаючи звернення пенсіонера про призначення пенсії відповідач зобов'язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.
Зважаючи, що безпосереднє порушення прав позивачки допустив відповідач 2 протиправним рішенням, саме для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача 2, якому для вирішення надійшла заява позивачки від 11.01.2024 зарахувати стаж роботи ОСОБА_4 (померлого годувальника) за період з 02.05.1998 до 20.09.1998 у СТОВ «Павлівка» Жашківського району Черкаської області та повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом заяву позивачки від 11.01.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цій справі.
Водночас не обґрунтованою є та не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання відповідача 1 призначити і виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону №1058-VI, починаючи з 13.04.2023, оскільки відсутні належні, достовірні та допустимі докази щодо повного з'ясування відповідачами інформації про нараховані померлому годувальнику суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за період з 02.05.1998 до 20.09.1998 у СТОВ «Павлівка» Жашківського району Черкаської області, у т.ч. розрахування ними сум грошового забезпечення в порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики.
Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Зважаючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду та відсутні докази понесення нею витрат на професійну правничу допомогу, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах та від імені малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, поштова адреса: 08001, Київська обл., смт.Макарів, вул.Варшавська, 3-Б; код ЄДРПОУ 22933548) від 18.01.2024 №232350006752 про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, поштова адреса: 08001, Київська обл., смт.Макарів, вул.Варшавська, 3-Б; код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати стаж роботи ОСОБА_4 за період з 02.05.1998 до 20.09.1998 у СТОВ «Павлівка» Жашківського району Черкаської області та повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.01.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника), яка діє в інтересах та від імені малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цій справі.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 03.05.2024.