"04" грудня 2007 р.
Справа № 26/231-07-4950
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І
Петрова М.С.
при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.
за участю представника від відповідача 2 - Колмикової Т.О. за довіреністю від 04.10.07р.
/позивач та відповідач 1 про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (див. поштові повідомлення № 288650,288652,302019), але не використали права на участь в судовому засіданні),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Санаторію «Приморський», с.Курортне Б-Дністровського р-ну Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 11 липня 2007р. та на ухвалу господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2007р.
по справі № 26/231-07-4950
за позовом Приватного підприємства «ТУР-СК», с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області
до відповідачів:
1)Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
2) скаржника
про припинення права користування земельною ділянкою
У червні 2007р. приватне підприємство /далі -ПП/ «ТУР-СК» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Санаторію «Приморський» про припинення права користування останнім земельною ділянкою загальною площею 0,31 га, що розташована в с. Курортне Білгород -Дністровського району Одеської області по вул. Садова, 30.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2007р. (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з означеним рішенням господарського суду, санаторій «Приморський» звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. апеляційне провадження у справі № 26/231-07-49505 зупинялось до перегляду за нововиявленими обставинами оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2007р. за заявою санаторію «Приморський», в задоволенні якої господарський суд Одеської області відмовив своєю ухвалою від 15.10.2007р. та залишив без змін оскаржене рішення господарського суду.
Не погоджуючись і з означеною ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2007р., санаторій «Приморський» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену ухвалу теж скасувати.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, матеріали справи та вислухавши пояснення представника санаторію, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення обох скарг, виходячи з такого.
Підстави припинення права землекористування передбачені ст. 141-144, 149-151 Земельного кодексу /далі -ЗК/ України, ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі».
Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, передбачених ст. 141 ГК України під п. «г» визначено використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, яким мотивований позов.
Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням полягає в тому, що землекористувач не додержується цілей експлуатації наданої йому землі, які передбачені в рішенні відповідних державних органів про надання у користування земельної ділянки та зафіксовані у державному акті на право користування землею.
Відповідно до рішення Приморської сільської ради від 22.08.2000р. № 343-ХХІІІ «Про затвердження технічної документації державного акту на право постійного користування санаторію «Приморський» за результатами розгляду технічної документації санаторію «Приморський» було видано державний акт на постійне користування землею загальною площею в межах плану -150, 6079 га, в т.ч. 111,5243 га пашні та 39,1036га під будівлями і обслуговуючою територією, цільове призначення зазначеної земельної ділянки -обслуговування будівель та споруд Санаторію «Приморський».
Відповідно до ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку у разі (п«а») використання земельної ділянки не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку.
Встановлення і доведення факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням покладено чинним законодавством на державних інспекторів по використанню та охороні земель.
ПП «ТУР-СК» зареєстровано 15.06.2006р. у якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичною особою Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та здійснює господарську діяльність з організації відпочинку та надання послуг відпочиваючим на території бази відпочинку «Горняк», що знаходиться на землях Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Відповідно до ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлі і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Таким чином, питання оформлення землекористування під об'єктами нерухомості - б/в "Горняк" - це питання взаємовідносин між Приморською сільською радою і ПП «ТУР-СК».
14.11.2006р. за № 270-V Приморська сільська рада прийняла рішення «Про надання згоди на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для обслуговування б/в «Горняк» загальною площею 0,31га в с. Курортне в межах населеного пункту із земель житлової та громадської забудови, раніше наданих у користування. Вказаним рішенням передбачена можливість надання вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років.
Раніше Приморською сільською радою за договором від 18.06.2007р. ця ж земельна ділянка передавалася в короткострокове(на 1 рік) користування на умовах оренди приватному підприємцю Мазурик Л.П..
Надання Приморською сільською радою згоди позивачу на виготовлення технічної документації для обслуговування б/в "Горняк", без вилучення її в установленому законом порядку з користування іншої особи, є порушенням чинного законодавства, що не було враховано судом при прийнятті рішення.
Відповідно до постанови № 7 від 16.04.2004р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (п. 8), вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Тобто, вирішення питання про припинення права землекористування особою, якій надано землю в постійне користування, але яка використовує її з порушенням земельного законодавства, входить в компетенцію органу, який цю землю надавав і визначав у правовстановлюючих документах її цільове використання.
В даному випадку, позов про припинення права землекористування поданий особою, яка на це не має права, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від зобов'язаних осіб.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Таким чином, господарський суд не врахував, що позов про припинення права землекористування поданий особою, яка не має суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Крім того, господарський суд, з порушенням та неправильним застосуванням ст. 1, 2 ГПК України, дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, визнавши відповідачів такими, що порушують право ПП «ТУР-СК» на оформлення землекористування.
Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими така сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим, а господарський суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, та обставина, що відповідачі по справі визнали позовні вимоги, не позбавляє господарський суд обов'язку виконувати вимоги ст. 43 ГПК України.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Оскільки судова колегія прийшла до висновку про незаконність оскаржуваного рішення від 11.07.2007р., то апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.10.2007р., якою це рішення залишено в силі, підлягає задоволенню.
Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Санаторію «Приморський» підлягають задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2007р. та ухвала від 15.10.2007р. скасуванню.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати позивача за розгляд спору не відшкодовуються, а витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1.Апеляційні скарги Санаторію «Приморський» задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2007р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 15.10.2007р. по справі № 26/231-07-4950 скасувати, у позові приватного підприємства «ТУР-СК» -відмовити.
2. Стягнути з приватного підприємства «ТУР-СК» (67793, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Садова, 30 б/в «Горняк») на користь Санаторію «Приморський» (67793, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне) 42 грн. 50 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.
3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя М.С. Петров