03 травня 2024 року №826/2778/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати незаконним його звільнення з роботи та недійсним внесений відповідачем запис до трудової книжки про звільнення за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України;
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення атестації 20.01.2014 після повідомлення позивачем про припинення трудових правовідносин та під час хвороби позивача;
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2014 № 178/к про звільнення позивача з роботи за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України як незаконний та поновити позивача на роботі;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2014 по день постановлення рішення у справі (на дату звернення до суду - 3219,04 грн.);
- стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять, пов'язану з прибуттям до суду - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням судових засідань на час винесення рішення по справі (участь у першому судовому засіданні - 22,83 грн.);
- стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2014 по 13.02.2020 у розмірі 189023,01 грн, стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викладено абзац 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 в такій редакції: стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2014 по 23.09.2019 у розмірі 188 869,12 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 в частині стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2022 справу прийнято до провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №826/2778/14 до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 адміністративну справу №826/2778/14 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні, призначеному 20.07.2023, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову.
Протокольною ухвалою суду, у задоволенні заяви про зміну предмету позову ОСОБА_1 було відмовлено.
На адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.
Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначає, що позивач незгоден зі змістом та вимогами суду, викладеними в протокольній ухвалі від 20.07.2023. На думку позивача, суддя безпідставно не задовольнив його клопотання про зміну предмету позову. Таким чином позивач вважає, що суддя у цій справі є упередженим та необ'єктивним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 (суддя Леонтовича А.М.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. у справі №826/2778/14 та матеріали адміністративної справи №826/2778/14 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог ч.1 ст.31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 було розподілено адміністративну справу №826/2778/14 для вирішення заяви про відвід судді Леонтовича А.М. до судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Леонтовича А.М. у даній справі відмовлено (суддя Перепелиця А. М.).
20.12.2023 від позивача надійшла повторна заява про відвід судді Леонтовича А.М.
21.12.2023 суддею Леонтовичем А.М. подано заяву про самовідвід.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. - задоволено.
Матеріали адміністративної справи №826/2778/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. матеріали адміністративної справи №826/2778/14, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.04.2024, суд розглянув заяву ОСОБА_1 за вх. №47328 від 21.07.2023 про зміну предмету позову в адміністративній справі №826/2778/14.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх. №47328 від 21.07.2023 про зміну предмету позову в адміністративній справі №826/2778/14 відмовлено.
03.05.2024 від позивача надійшла заява про відвід судді, яка мотивована тим, що суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р. не може брати участь у розгляді цієї справи і підлягає відводу, оскільки підчас розгляду даної справи суддею протиправно відмовлено йому у задоволенні певних його клопотань. На думку позивача, викладені обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, а відтак просить задовольнити його заяву про відвід.
Вирішуючи подану заяву про відвід головуючого судді, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2006, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.
Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Так, у справі Гаусшильдт проти Данії, Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Статтею 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Так, в якості підстави, яка викликає сумніви у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду справи, позивач зазначає про те, що протиправно відмовлено йому у задоволенні певних його клопотань.
Ознайомившись з доводами заявника, викладеними у заяві про відвід судді Щавінського В.Р. від розгляду даної справи, суддя дійшов до висновку, що викладені доводи є безпідставними та необґрунтованими.
Суддя констатує, що не існує жодних обставин, які б могли викликати обґрунтований сумнів у неупередженості судді. Відсутні будь-які правові та фактичні підстави для висновку, що суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
У свою чергу, заявлення відводу з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді є прямим порушенням заявником вимог ч. 4 ст. 36 КАС України.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з частиною дванадцятою статті 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Заява про відвід надійшла до суду у межах визначеного частиною четвертою статті 40 КАС України строку, визнавши при цьому відвід необґрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід колегії суддів у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду що розглядає справу.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 КАС України, суд, -
1. Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. у справі №826/2778/14 необґрунтованою.
2. Передати матеріали справи №826/2778/14 для вирішення питання про відвід судді Щавінського В.Р. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Щавінський В.Р.