03 травня 2024 року № 320/42854/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, та просить суд:
- взнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу виходячи із 83% сум грошового забезпечення з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2019, 01.03.2022, 01.03.2023, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.12.2021 №15571 з урахуванням індексації виходячи із 83% сум грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому призначена пенсія згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 83% грошового забезпечення. Позивач стверджує, що в адміністративній справі №640/29120/20 встановлено право позивача на обчислення пенсії позивача, виходячи з 83% грошового забезпечення.
Вважає, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру його пенсії є протиправними, такими що позбавляють позивача, як пенсіонера тих прав, що визначені ст. 21, 22, 56, 92 Конституції України та ст. 43 Закону України №2262-ХІІ і фактично звужують його права на отримання розміру перерахованої пенсії. Звертає увагу, що пенсію слід виплачувати з урахуванням індексації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання , без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Вказану ухвалу вручено представнику відповідача особисто 05.12.2023, що підтверджується, що підтверджується розпискою.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. У той же час, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року, у справі №640/29120/20 встановлено право позивача на обчислення пенсії позивача, виходячи з 83% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, тому, у суду не виникає сумнівів щодо того, що позивач дійсно має право на отримання пенсії, яка обчислена, виходячи з 83% грошового забезпечення.
05.04.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки від 01.12.2021 №15571 без обмеження максимального розміру, а також з урахуванням індексації згідно постанов №118, 168.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.05.2023 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії оскільки без обмеження максимального розміру виплачується пенсія, яка призначена особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у разі, якщо звернення за її призначенням мало/матиме місце починаючи з 12.04.2023.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2018-2023 роках прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2018 - 1373,00 грн., з 01.07.2018 - 1435,00 грн., з 01.12.2018 і з 01.01.2019 - 1497,00 грн., з 01.07.2019 - 1564,00 грн., з 01.12.2019 і з 01.01.2020 - 1638,00 грн., з 01.07.2020 1712,00 грн., з 01.12.2020 і з 01.01.2021 - 1769.00 грн., з 01.07.2021 - 1854,00 грн., з 01.12.2021 і з 01.01.2022 - 1934,00 грн., з 01.07.2022 - 2027,00 грн., з 01.12.2022 2093,00 грн., з 01.01.2023-2093,00грн.
Статтею 43 2262-ХІІ визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за службу), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого службовця - власна винагорода особи за службу).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VІ, яким внесено зміни у ст.43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VІ.
Тобто положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ та положення ч.1ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення 'її дії на Закон №2262-ХІІ), застосовані відповідачем при призначенні пенсії позивача, прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців та визнано такими, що не відповідає статті 17 Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ.
При цьому положення ст.2 Закону №3668-VІ на момент призначення пенсії позивача (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, тобто є одно предметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7- рп/2016 та Законом 3668-VІ - в частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) №7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 приписи статті 2 Закону 3668-VІ зі змінами, що поширюють свою дію на №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України неодноразово розв'язував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, Рішення Конституційного Суду України від 17.03.2004 №7-рп/2004, Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016).
У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року №1- р(ІІ)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року.
За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018, Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019).
У Рішенні Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 наголошено, що припис частини п'ятої статті 17 Конституції України слід розуміти як такий, що покладає на державу обов'язок забезпечувати також соціальний захист громадян України - ветеранів війни, зокрема осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей осіб, які захищали Вітчизну, її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність (абзац тринадцятий пункту 4 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 зазначав, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлено військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус (Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019); «статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров'я чи навіть загибелі під час виконання службових обов'язків під час захисту Вітчизни» (Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022).
Конституційний Суд України в аспекті частини п'ятої статті 17 Конституції України також наголошує, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її' суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підриває довіру до держави (рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018).
Конституційний Суд України в Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 висловив юридичну позицію, відповідно до якої норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними й мають безумовний характер; тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Ураховуючи наведене, слід зазначити, що пенсійне забезпечення як основний складник соціальних гарантій високого рівня стосовно громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, не може бути скасоване або обмежене.
Конституційний Суд України також зазначав, що обмеження пенсії встановленням максимального розміру та зупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене 2262-ХІІ, порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, зазначених у частині п'ятій статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Законом 3668-VІ обмежено встановленням максимального розміру пенсію (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначену (перераховану) відповідно до Закону №2262.
У преамбулі 2262-ХІІ вказано, зокрема, що цей «закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України; держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист».
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (реєстр. №7455), ухваленого як 3668-VІ, метою проекту акта «є створення умов для подальшого удосконалення системи пенсійного забезпечення пенсіонерів та повноцінного впровадження багаторівневої пенсійної системи в Україні»; «реалізація проекту акта дозволить відновити соціальну справедливість щодо порядку призначення пенсії незалежно від закону, за яким вона призначається, а також передбачити розумне співвідношення між мінімальним та максимальним розмірами пенсій».
З огляду на це приписи 3668-VІ, що обмежують максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) за 2262-ХІІ, зокрема особам, на яких поширено приписи частини п'ятої статті 17 Конституції України, не відповідають сутності соціальних гарантій високого рівня для таких осіб.
Тому у Рішенні від 12 жовтня 2022 №7-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи 3668-VІ, що поширюють свою дію на 2262-ХІІ, не відповідають приписам статей 1, 3, 8, частин першої, другої, п'ятої статті 17, частини першої статті 46, частини першої статті 65 Конституції України в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними та втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022, а отже з 12.04.2023 вказана норма Закону 3668-VІ, що поширює свою дію на 2262-ХІІ втратила чинність.
Тобто до спірних правовідносин відповідачем застосовані норми ст.43 Закону №2262- XII та ст.2 Закону №3668-VІ, які визнані неконституційними та втратили чинність відповідно до рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7- рп/2016 та від 12 жовтня 2022 №7-р(ІІ)/2022.
Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21; від 20.07.2022 у справі №340/2476/21 та від 29.06.2022 у справі №640/19118/18.
З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, виходячи з 83% грошового забезпечення, суд зазначає, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року, яке набрало законної сили, у справі №640/29120/20 встановлено право позивача на обчислення пенсії позивача, виходячи з 83% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, тому, у суду не виникає сумнівів щодо того, що позивач дійсно має право на отримання пенсії, яка обчислена, виходячи з 83% грошового забезпечення, відповідно, дійшов висновку про наявність правових підстав для зазначення у резолютивній частині рішення суду у даній справі відсоткового значення, з якого слід здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії з врахуванням індексації, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону №2040-IX від 15.02.2022, яка застосовується з 01.03.2022) у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Крім того, суд звертає увагу, що Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до ст.13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Абзацом другим пункту 1 Постанови №118 встановлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2021 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 року до 28 лютого 2022 року за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач у цій справі оскаржує дії пенсійного органу щодо невиплати індексації пенсії, нарахованої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 внаслідок обмеження пенсійної виплати максимальним розміром.
Стосовно наявності у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» положення про підвищення пенсій з 01.03.2022 та пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а виклала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 установлено, що з 01.03.2022 та з 01.03.2023 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
До того ж, закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
Так, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУ ПФУ є протиправними.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023 відповідно, з урахуванням проведених виплат та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні перерахунку та виплати пенсії, починаючи із 01.04.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, виходячи з 83% грошового забезпечення починаючи з 01.04.2019, 01.03.2022 та 01.03.2023 з урахуванням індексації, встановленою постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.12.2021 №15571 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.