03 травня 2024 року Київ № 320/10118/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (позивач) 27.02.2024 звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований 28.02.2024) до Пенсійного фонду України (відповідач).
Просив суд визнати неправомірною відмову Пенсійного фонду України від 31.08.2023 № 2800-030302-8/49083 в задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 25.08.2023, зареєстрованого у Пенсійному фонді України 25.08.2023 за вх. реєстраційним № 1435/11, та зобов'язати Пенсійний фонд України надати ОСОБА_1 публічну інформацію на його запит від 25.08.2023 за вх. № 1435/11 у порядку, що передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, всупереч вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», на його запит на інформацію, поданий електронною поштою до Пенсійного фонду України, було надано відповідь не по суті запиту, а також не наведено легального визначення дефініції «публічна інформація» та її певні ознаки, не надано й позивачу копії документів, які запитувались у запиті, а саме - відповідь на запит не містить відмови в його задоволенні відповідно до вимог частини четвертої та п'ятої статті 22 Закону № 2939-VІ, тобто відповідь (лист) надано не по суті запиту.
Ухвалою від 01.03.2024 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Звільнено позивача від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії у придатному для читання вигляді усіх матеріалів, які слугували підставами для винесення рішення, оформленого листом від 31.08.2023.
Копія ухвали суду доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 01.03.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребуваних документів не надав.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач 25.08.2023 звернувся засобами електронної пошти до Пенсійного фонду України із запитом на інформацію, у якому зазначив, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся зі скаргою до органів державної влади має право: знайомитися з матеріалами перевірки. У зв'язку із чим, керуючись частиною другою статті 34 Конституції України та статтею 19 Закону № 2939-VI, просив відповідача надати: 1) засвідчену належним чином електронну копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку; 2) засвідчені належним чином електронні копії усіх матеріалів перевірки за скаргою ОСОБА_1 від 27.07.2023 на неправомірну бездіяльність Головного управління ПФУ в м. Києві.
За результатами розгляду запиту, який надійшов на електронну адресу Пенсійного фонду України (вх. 1435/11 від 25.08.2023) відповідачем надано відповідь у формі листа від 31.08.2023 № 2800-030302-8/49083, у якій зазначено, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Визначальним для публічної інформації є те, що вона є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Дата та вхідний реєстраційний номер інформаційного запиту від 25.08.2023 зазначено в абзаці першому цього листа. Розгляд скарги від 27.07.2023 щодо проведення перевірки правильності призначення житлової субсидії домогосподарству позивача, зареєстрованої в Пенсійному фонді України за № 33140/Ч-2800-23 від 27.07.2023, проводився за матеріалами, наявними в електронній особовій справі. Під час розгляду скарги порушень при прийнятті рішення щодо відмови у призначенні житлової субсидії не виявлено. Відповідь надано листом Пенсійного фонду України від 24.08.2023 № 32167-33140/Ч-03/8-2800/23. Відповідно до пунктів 1, 3 розділу І Інструкції з діловодства в Пенсійному фонді України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду 5 України від 24.07.2020 № 13-1, основною формою провадження діловодства у Пенсійному фонді України є електронна, що застосовується до всіх електронних документів, що створюються, відправляються або одержуються Фондом. Фотокопія запиту від 25.08.2023 під час реєстрації вхідного документа не створювалась. Копія реєстраційно-моніторингової картки з системи електронного документообігу додається.
Уважаючи відмову Пенсійного фонду України від 31.08.2023 № 2800-030302-8/49083 в задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 25.08.2023, зареєстрованого у Пенсійному фонді України 25.08.2023 за вх. реєстраційним № 1435/11, неправомірною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, регулює Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» та Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
За визначенням у статті 1 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (Закон №2657-XII) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі статтею 2 Закону №2657-XII основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Приписами статті 20 Закону № 2657-XII передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Частинами першою, другою статті 21 Закону № 2657-XII встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
За визначенням у частині першій статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (Закон №2939-VІ) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 Закону №2939-VІ закріплено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до інформації згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ, забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
За правилами частини п'ятої статті 6 Закону №2939-VІ, не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву»). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону №2939-VІ, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
За правилами пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь зафіксованою, отриманою суб'єктом владних повноважень або створеною таким суб'єктом у процесі виконання ним своїх обов'язків.
Частина перша статті 14 Закону № 2939-VI передбачає, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 зазначено, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ).
Тобто, положення Закону № 2939-VІ регулюють правовідносини з приводу забезпечення отримання інформації громадянами або іншими особами, що створюється та виникає в процесі функціонування суб'єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань, така інформація є (має бути) загальнодоступною та не стосується конкретно визначених осіб.
При цьому, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливий за допомогою двох способів, а саме: отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб'єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 19 Закону №2939, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Як слідує з матеріалів справи, 25.08.2023 позивач звернувся засобами електронної пошти до Пенсійного фонду України із запитом на інформацію, у якому зазначив, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся зі скаргою до органів державної влади має право: знайомитися з матеріалами перевірки. У зв'язку із чим, керуючись частиною другою статті 34 Конституції України та статтею 19 Закону № 2939-VI просив відповідача надати: 1) засвідчену належним чином електронну копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку; 2) засвідчені належним чином електронні копії усіх матеріалів перевірки за скаргою ОСОБА_1 від 27.07.2023 на неправомірну бездіяльність Головного управління ПФУ в м. Києві.
Із системного аналізу вказаних норм убачається, що відповідач зобов'язаний надати запитувану інформацію, яка перебуває у його розпорядженні та не обмежена в доступі.
За змістом частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта статті 20 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Із матеріалів справи вбачається, що у строки, передбачені статтею 20 Закону №2939-VI, Пенсійним фондом України надано відповідь у формі листа від 31.08.2023 № 2800-030302-8/49083, у якій зазначено, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Визначальним для публічної інформації є те, що вона є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Дата та вхідний реєстраційний номер інформаційного запиту від 25.08.2023 зазначено в абзаці першому цього листа. Розгляд скарги від 27.07.2023 щодо проведення перевірки правильності призначення житлової субсидії домогосподарству позивача, зареєстрованої в Пенсійному фонді України за № 33140/Ч-2800-23 від 27.07.2023, проводився за матеріалами, наявними в електронній особовій справі. Під час розгляду скарги порушень при прийнятті рішення щодо відмови у призначенні житлової субсидії не виявлено. Відповідь надано листом Пенсійного фонду України від 24.08.2023 № 32167-33140/Ч-03/8-2800/23. Відповідно до пунктів 1, 3 розділу І Інструкції з діловодства в Пенсійному фонді України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду 5 України від 24.07.2020 № 13-1, основною формою провадження діловодства у Пенсійному фонді України є електронна, що застосовується до всіх електронних документів, що створюються, відправляються або одержуються Фондом. Фотокопія запиту від 25.08.2023 під час реєстрації вхідного документа не створювалась. Копія реєстраційно-моніторингової картки з системи електронного документообігу додається.
Статтею 23 Закону № 2939-VI визначено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації тощо.
Як установлено судом, у запиті ОСОБА_1 просив відповідача надати засвідчені належним чином електронні копії запиту та усіх матеріалів перевірки за його скаргою від 27.07.2023 на неправомірну бездіяльність Головного управління ПФУ в м. Києві.
Із відповіді на запит від 31.08.2023 № 2800-030302-8/49083 судом не встановлено, що відповідачем надавалась позивачу засвідчена належним чином електронна копія запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, а також засвідчені належним чином електронні копії усіх матеріалів перевірки за скаргою ОСОБА_1 від 27.07.2023 на неправомірну бездіяльність Головного управління ПФУ в м. Києві.
Надаючи відповідь на запит позивача, відповідач у своєму листі від 31.08.2023 обмежився лише наданням інформації про дату та вхідний реєстраційний номер інформаційного запиту від 25.08.2023. Зазначили, що розгляд скарги від 27.07.2023 щодо проведення перевірки правильності призначення житлової субсидії домогосподарству позивача, зареєстрованої в Пенсійному фонді України за № 33140/Ч-2800-23 від 27.07.2023, проводився за матеріалами, наявними в електронній особовій справі. Під час розгляду скарги порушень при прийнятті рішення щодо відмови у призначенні житлової субсидії не виявлено. Відповідь надано листом Пенсійного фонду України від 24.08.2023 № 32167-33140/Ч-03/8-2800/23. Зазначили про те, що фотокопія запиту від 25.08.2023 під час реєстрації вхідного документа не створювалась.
Суд констатує, що долучена до відповіді на запит реєстраційно-моніторингова картка із системи електронного документообігу, не є тими документами, які запитував у запиті позивач, тож суд убачає в діях відповідача порушення вимог пункту 1 частини третьої статті 10, пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI, відповідно до яких: розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
Як зазначалось вище, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребуваних судом документів не надав, правомірності своїх дій не довів, доводи викладені у позовній заяві не спростував.
Із положень статті 24 Закону № 2939-VI випливає, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема: ненадання інформації на запит; надання неповної інформації.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у наданні інформації та документів, відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2939-VI, оскільки судом установлено та не заперечується відповідачем, що Пенсійний фонд України володіє запитуваною інформацією та документами.
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд визнати неправомірною відмову відповідача в задоволенні запиту на інформацію, із приводу чого суд зазначає таке.
За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України, викладене у листі від 31.08.2023 № 2800-030302-8/49083 про відмову в задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 25.08.2023, зареєстрованого у Пенсійному фонді України 25.08.2023 за вх. реєстраційним № 1435/11.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати інформацію на запит, суд зазначає таке.
За змістом частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд констатує, що у випадку, який розглядається, дії та рішення відповідача хоча і ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований Законом № 2939-VI, однак у цьому випадку задоволення позову у вигляді зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії шляхом зобов'язання надати публічну інформацію на запит позивача, якою відповідач володіє, не є втручанням у дискреційні повноваження Пенсійного фонду України.
Із урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Пенсійний фонд України надати ОСОБА_1 публічну інформацію на його запит від 25.08.2023 за вх. № 1435/11 у порядку, що передбачений Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що оскільки позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ухвали суду від 01.03.2024, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України, викладене у листі від 31.08.2023 № 2800-030302-8/49083 про відмову в задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 25.08.2023, зареєстрованого у Пенсійному фонді України 25.08.2023 за вх. реєстраційним № 1435/11.
Зобов'язати Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ: 00035323; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 9) надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) публічну інформацію на його запит від 25.08.2023 за вх. № 1435/11 у порядку, що передбачений Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.