01 травня 2024 року справа №320/17305/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податковіі повідомлення-рішення форми «Ф», винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві 24 лютого 2023 року № 0016719-240110-2658 на суму 2928,98 грн та 24 лютого 2023 року № 0016720-240110-2658 на суму 79011,02 грн, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичної особи, що є власником житлової нерухомості, за 2022 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримав податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві, з якими категорично не погоджується, у зв'язку із тим, що Податковим кодексом України передбачені пільги для платників податку на нерухоме майно під час воєнного стану, тому він звільнений від сплати такого податку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на позивача пільги, передбачені Податковим кодексом України не розповсюджуються, оскільки розроблений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, не може застосовуватись в цілях виконання норм Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій виклав свої заперечення на доводи відповідача, та просив задовольнити позов повністю.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код бюджетної класифікації 18010300).
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу на праві власності належать:
- житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 724.7 кв.м);
- квартира, за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа 78.6 кв.м).
Контролюючим органом за 2022 рік по об'єкту, що перебуває у його власності (квартира) здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 24 лютого 2023 року №0016719-240110-2658 на суму 2928,98 грн.
Також, ГУ ДПС у м. Києві за 2022 рік по об'єкту, що перебуває у його власності (житловий будинок) здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 24 лютого 2023 року № 0016720-240110-2658 на суму 79011,02 грн.
Податкові повідомлення-рішення направлено контролюючим органом засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримані ОСОБА_1 17.03.2023.
Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - це місцевий податок у складі податку на майно, що сплачується платниками податку за об'єкти житлової та/ або нежитлової нерухомості і зараховується до місцевого бюджету (ст.ст. 10, 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
Будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, зокрема, включають:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо);
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Перелік платників податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, пільги із сплати податку, ставка податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком, порядок сплати податку, строки сплати податку регулюються статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, фізичні особи зобов'язані сплатити податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення- рішення.
Виходячи з цих положень статті 266 Податкового кодексу України та беручи до уваги ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974) «Про встановлення місцевих податків та зборів у місті Києві», позивач визнає, що відповідачем вірно визначено суми податку на нерухоме майно.
Однак, звертає увагу, що на період дії правового режиму воєнного стану законодавством визначено особливий порядок застосування приписів статті 266 Податкового кодексу України.
Так, Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.22, відповідно до якого тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-ІХ, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан,- введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов'язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок визнання об'єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.
Вказана норма Податкового кодексу України набрала чинності 05.04.2022.
У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 06.12.2022 №1364 (далі - Постанова № 1364) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі Постанови № 1364 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією № 309 (далі - Перелік № 309).
Відповідно до вказаного Переліку вся територія міста Києва (Код UA80000000000093317) віднесена до території, на якій ведуться(велися) бойові дії - територія активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.
Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до податкових пільг, введених законодавцем у зв'язку із воєнним станом задля зменшення податкового тягаря на платників, останні звільнені від сплати за 2022 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на території міста Києва.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у 2022 році позивачу на праві власності належало нерухоме майно (житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, за адресою: АДРЕСА_2 ), що знаходиться на території міста Києва, що віднесена до територій, на якій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 велися активні бойові дії.
Таким чином, позивач відповідає всім законодавчо визначеним критеріям для застосування означеної вище податкової пільги, а тому нарахування йому у спірних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань є протиправним.
Доводи контролюючого органу про те, що Перелік територій, розроблений на виконання вимог Постанови № 1364, не підлягає застосуванню для цілей оподаткування та його посилання на лист Міністерства фінансів України від 09.02.2023 № 11230-09-62/3885, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки лист Міністерства фінансів України має лише рекомендаційний характер.
Відповідно до презумпції правомірності рішень платника податків, регламентованої підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України усі сумніви в разі неоднозначного формулювання норми законодавства трактуються на користь платника.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні податкове повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом безпідставно, а тому підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частинами першою, другою статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) від 24.02.2023р. за №0016719-240110-2658 та від 24.02.2023р. за №0016720-240110-2658.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні, шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.