01 травня 2024 року справа №320/11950/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про стягнення середнього заробітку,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київської міської прокуратури (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 листопада 2021 року (наступний день після звільнення) по 20 березня 2023 року (день фактичного розрахунку при звільненні - виплати вихідної допомоги при звільненні) в розмірі 121 401,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вихідну допомогу при звільненні з займаної посади, яке відбулось 01.11.2021, позивач отримала не в день звільнення, а майже через півтора року на підставі виконавчого листа суду лише 20.03.2023, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в кому заперечував проти задоволення позову та зазначив про неможливість нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки виплату вихідної допомоги було нараховано та виплачено позивачу 20.03.2023 на виконання судового рішення по справі №640/34885/21, а положення ст.117 КЗпП не розповсюджуються на правовідносини щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора з посади.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Додатковим судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023, у справі №640/34885/21 стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 7 290,87 (сім тисяч двісті дев'яносто гривень вісімдесят сім копійок) грн.
З метою виконання судового рішення судом 08.03.2023 видано виконавчий лист.
На виконання додаткового судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 20.03.2023 безспірно списано з рахунку Київської міської прокуратури грошові кошти на користь ОСОБА_1 , зокрема, вихідну допомогу у сумі 7 290,87 грн.
Вважаючи, що непроведення з вини відповідача повного розрахунку з позивачем у момент звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Крім того, Верховний Суд України також неодноразово висловлював таку правову позицію. Зокрема, у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15), проаналізувавши вимоги статей 116, 117 КЗпП України, дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Київської міської прокуратури від 19.10.2021 № 2778к ОСОБА_1 з 01.11.2021 звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №640/34885/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії, визнано протиправним та скасовано наказ Київської міської прокуратури № 2778 к від 19.10.2021 про звільнення з посади.
Також, у даній справі ухвалено додаткове судове рішення від 09.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023, яким стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 7290,87 грн.
На виконання додаткового судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві 20.03.2023 безспірно списано з рахунку Київської міської прокуратури грошові кошти на користь ОСОБА_1 , зокрема, вихідну допомогу у сумі 7 290,87 грн.
Отже, періодом, за який відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільнені, є з 02.11.2021 (наступний день після звільнення) по 20.03.2023 (день виплати вихідної допомоги при звільненні).
Визначаючи розмір відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд виходить з наступного.
У даному випадку, непроведення з вини відповідача виплати грошового забезпечення у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В той же час, суд звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 117 КЗпП України зазнала змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 р.
До 19 липня 2022 року статті 117 КЗпП України мала наступну редакцію:
«В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.»
З 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України зазнала змін на підставі Закону України 01.07.2022 № 2352-IX і має наступну редакцію:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.»
До 19 липня 2022 року Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні наведеної норми при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Проте, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ, тому і підхід до правозастосування указаної норми змінився. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Застосування до спірних правовідносин редакції статті 117 КЗпП України, яка діяла до 19.07.2022 та після запроваджених до неї змін, що діють з 19.07.2022, було предметом дослідження Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.04.2024 у справі № 440/8467/23, від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.
Касаційним судом зазначалось, що спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ і після цього.
Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями і не передбачає зменшення розміру відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач затримав розрахунок виплати належних звільненому працівникові сум з 02.11.2021 по 20.03.2023.
Отже, за період з 02.11.2021 по 18.07.2022 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України підлягає стягненню, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, внаслідок чого може зменшити розмір виплати,
за період з 19.07.2022 по 20.03.2023 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України підлягає стягненню в межах шестимісячного строку без застосування принципу співмірності і без зменшення суми відшкодування.
Правила обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, як вбачається з матеріалів справи, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 339,11 грн.
Затримка розрахунку при звільненні становить 176 робочих днів (період з 02.11.2021 по 18.07.2022).
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2021 по 18.07.2022 становить 59 683,36 грн. (середньоденне грошове забезпечення 339,11 грн. х 176 робочих днів).
Разом з тим, невиплачена станом на день звільнення вихідна допомога при звільненні позивача становить 7290,87 грн, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, істотність частки невиплаченої при звільненні суми вихідної допомоги складає 0,122% (7290,87/59 683,36).
Отже, з врахуванням принципу розумності, справедливості, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.11.2021 по 18.07.2022 становить 7281,37 грн. (339,11 грн х 0,122% х 176 р.д.).
Щодо періоду з 19.07.2022 по день фактичного розрахунку - 20.03.2023, середній заробіток за час затримки розрахунку, в межах шестимісячного строку, становить 45 101,63 (339,11 грн х 133 робочих дні (протягом шести місяців).
Виходячи з вищевикладеного, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 02.11.2021 по 20.03.2023 (з урахуванням норм статті 117 КЗпП України в редакціях до та після 19.07.2022) становить 52 383,00 грн.
Водночас зазначена сума є тією сумою коштів, з яких у подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
У спірних правовідносинах, суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізуючи його права, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши обставини справи, з урахуванням критеріїв, які слід враховувати, визначаючи розмір відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до норм статті 117 КЗпП України, з урахуванням судової практики в подібних правовідносинах, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2021 по 20.03.2023 в розмірі 52 383,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.
2. Стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2021р. по 20.03.2023р. в розмірі 52 383,00 грн (п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят три гривні 00 коп).
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.