ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" травня 2024 р. справа № 300/1312/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 23.02.2024 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного фонду), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Тернопільській області) у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 19.12.2023 №092550006569 щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989 в Тлумацькій міжгосподарській пересувній колоні №24 Івано-Франківського обласного об'єднання “Прикарпатагробуд” та періоду роботи з вересня 2020 року по грудень 2020 року в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі поданої заяви від 19.12.2023, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989 в Тлумацькій міжгосподарській пересувній колоні №24 Івано-Франківського обласного об'єднання “Прикарпатагробуд” та період роботи з вересня 2020 року по грудень 2020 року в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 19.12.2023 №092550006569 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач 2 не зарахував період роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, в розділі «Відомості про роботу» не зазначене повне найменування підприємства, а також період з вересня 2020 року по грудень 2020 року, оскільки відсутні дані про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. З такою відмовою позивач не погоджується та вказує, що обов'язок ведення трудових книжок, як і обов'язок зі сплати страхових внесків законодавцем покладено на роботодавця (страхувальника). Неналежне виконання таких обов'язків адміністраціями підприємств не може бути підставою для незарахування працівнику до страхового стажу певних періодів роботи та позбавлення у зв'язку з цим права на пенсійне забезпечення. З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.19-20).
Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії всіх документів позивача, які долучені до заяви про призначення пенсії від 19.12.2023.
Також пунктом 6 резолютивної частини ухвали витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області належним чином оформлені письмові докази, що підтверджують період страхового стажу позивача, зарахованого згідно з оскаржуваним рішенням від 19.12.2023 №092550006569, а також вичерпне обґрунтування з посиланням на відповідні докази причин (підстав) не включення до страхового стажу решту періодів трудової діяльності позивача, зазначених в позовній заяві.
На поштову адресу суду 18.03.2024 від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.27-31). У поданому відзиві №0900-0903-8/14754 від 11.03.2024 представник відповідача вказала на безпідставність позовних вимог. На підтвердження своєї позиції зазначила, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить не менше 30 років, однак страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії становив 28 років 06 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Зазначила, що за результатами розгляду документів позивача відповідачем 2 не зараховано період роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також період з вересня 2020 року по грудень 2020 року, оскільки відсутні дані про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зауважила, що відсутність у такому реєстрі відомостей за певний період свідчить про ненарахування та невиплату на користь позивача доходу у вигляді заробітної плати й, відповідно, про відсутність підстав для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу. Також звернула увагу на помилковість обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідний умов для призначення пенсії. За таких обставин вважає, що належним способом захисту є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивач подав відповідь на відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, який надійшов до суду 29.03.2024. У поданій відповіді на відзив вказав на помилковість доводів, викладених ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, тому просив суд не брати їх до уваги при вирішення цього спору, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.36-38).
Згідно з довідками про доставку електронного листа адміністративний позов від 23.02.2024 та ухвала про відкриття провадження від 28.02.2024 по справі №300/1312/24 доставлені до електронного кабінету ГУ ПФУ в Тернопільській області 23.02.2024 та 28.02.2024, відповідно (а.с.24,22).
Однак правом на подання відзиву на позов ГУ ПФУ в Тернопільській області не скористалося, будь-яких інших заяв чи клопотань до суду не подавало.
Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Відповідно до записів трудової книжки від 22.06.1984 (а.с.10,11) ОСОБА_1 , серед іншого:
з 22.06.1984 по 26.04.1989 - працював бетонщиком 3-го розряду в Тлумацькій міжгосподарській пересувній колоні №24 Івано-Франківського обласного об'єднання “Прикарпатагробуд”;
Також згідно з трудовою книжкою від 29.03.2007 та вкладиша до неї серії АА №338314 від 07.12.2023 (а.с.12-16) позивач, зокрема:
з 01.10.2012 по теперішній час працює на посаді сторожа в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району (раніше - Ісаківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Ісаківський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад), Ісаківська гімназія Івано-Франківської області).
Із метою призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.12.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії.
Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №092550006569 від 19.12.2023 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.7).
Відповідно до змісту зазначеного рішення страховий стаж позивача обраховано тривалістю 28 років 06 місяців 22 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди з 22.06.1984 по 26.04.1989, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, в розділі «Відомості про роботу» не зазначене повне найменування підприємства, а також період з вересня 2020 року по грудень 2020 року, оскільки відсутні дані про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись із відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (надалі, також - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. клопотання про повернення позову
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини 1 статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною 1 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
З вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
На момент внесення у трудову книжку позивача запису про спірний період роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989 була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (надалі, також - Інструкція №162).
Підпунктом 1.1 Інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 №656, що була чинна на момент заведення та внесення у трудову книжку позивача записів, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з підпунктом 2.11 Інструкції №162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до підпункту 2.3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі, також - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем 2 виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу певного періоду роботи згідно такої трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
У даному контексті слід зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи і визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №220/989/17.
Так, у трудовій книжці позивача є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів про спірний період роботи, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, а відтак суд не може погодитись із викладеними у рішенні №092550006569 від 19.12.2023 мотивами незарахування до страхового стажу періоду роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989 у зв'язку з незазначеним у записі про прийняття на роботу повного найменування підприємства. Такий недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач 2 протиправно не включив до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989 в Тлумацькій міжгосподарській пересувній колоні №24 Івано-Франківського обласного об'єднання “Прикарпатагробуд”.
З приводу незарахування відповідачем 2 до страхового стажу позивача періоду роботи з вересня 2020 року по грудень 2020 року в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району, суд зазначає таке.
Відповідно до розрахунку форми РС-право (номер ПС: 092550006569) страховий стаж позивача розрахований тривалістю 28 років 06 місяців 22 дні. Позивачу, серед іншого, зараховано період з 01.10.2012 по 31.12.2020 та визначено тривалість такого періоду 7 років 11 місяців 0 днів. Однак фактично тривалість періоду з 01.10.2012 по 31.12.2020 становить 8 років 3 місяці.
Тобто у вказаному періоду відповідач 2 не зарахував період з вересня 2020 року по грудень 2020 року (4 місяці), про що ним зазначено у спірному рішення, визначивши причину такого незарахування відсутність даних про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу),що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-IV (надалі, також - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з статтею 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.
Суд встановив, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 від 29.03.2007 та вкладиша до неї серії АА №338314 від 07.12.2023 (а.с.12-16) підтверджують, що позивач, зокрема, з 01.10.2012 по теперішній час працює на посаді сторожа в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району (раніше - Ісаківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Ісаківський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад), Ісаківська гімназія Івано-Франківської області).
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Так, відмова у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу з підстав непідтвердження сплати страхових внесків є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 27 березня 2018 року, справа № 208/6680/16-а; від 24 травня 2018 року, справа № 490/12392/16-а; від 20 березня 2019 року, справа № 688/947/17; від 9 вересня 2019 року, справа №242/5448/16-а; від 31 жовтня 2019 року, справа № 235/7373/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, та виходячи з мотивів відповідача 2, викладених в спірному рішенні №092550006569 від 19.12.2023, суд дійшов висновку щодо неправомірності відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком, періоду роботи з вересня 2020 року по грудень 2020 року через відсутність даних про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У даному випадку, ГУ ПФУ в Тернопільській області не підтверджено жодними доказами, у встановленому законом порядку, правомірність свого рішення №092550006569 від 19.12.2023, а тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, на підставі заяви від 19.12.2023, зарахувавши до страхового стажу спірні періоди роботи, суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких пенсійний орган зобов'язаний таку пенсію призначити.
Аналізуючи вимоги норм Закону №1058-IV щодо призначення пенсії за віком, позивач станом на момент звернення за таким призначенням повинен досягти 60 річного віку, мати страховий стаж не менше 30 років та звернутися із заявою про призначення пенсії не пізніше тримісячного терміну.
Необхідний вік (дата народження 08.12.1963) підтверджуються копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 24.11.1999 (а.с.8).
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України у спірному рішенні вказана 19.12.2023.
Щодо страхового стажу, то безспірним є 28 років 06 місяців 22 дні, які самостійно визначені відповідачем 2 у рішенні №092550006569 від 19.12.2023. Окрім цього зарахуванню підлягають спірні періоди: з 22.06.1984 по 26.04.1989 в Тлумацькій міжгосподарській пересувній колоні №24 Івано-Франківського обласного об'єднання “Прикарпатагробуд” та з вересня 2020 року по грудень 2020 року в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району, що становить 5 років 2 місяці.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та висновки, а також те, що звернення позивача відбулося у тримісячний строк з дня досягнення пенсійного віку, суд приходить до переконання, що відповідача необхідно зобов'язати призначити пенсію за віком з 09.12.2023, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
При цьому, вирішуючи питання щодо відповідача, якого слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
В адміністративному позові позивач, обираючи відповідача, який повинен зарахувати спірний стаж та вирішити питання щодо призначення пенсії, зазначає ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
У даному випадку, обираючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахувала таке.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного вбачається, що після реєстрації 19.12.2023 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Таким чином, суд керуючись статтею 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати саме відповідача 2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989 в Тлумацькій міжгосподарській пересувній колоні №24 Івано-Франківського обласного об'єднання “Прикарпатагробуд” та з вересня 2020 року по грудень 2020 року в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району та призначити пенсію за віком з 09.12.2023.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3489375657.1 від 22.02.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с. 1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача частина сплаченої ним суми судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092550006569 від 19.12.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Вийти за межі позовних вимог.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.06.1984 по 26.04.1989 в Тлумацькій міжгосподарській пересувній колоні №24 Івано-Франківського обласного об'єднання “Прикарпатагробуд” та з вересня 2020 року по грудень 2020 року в філії Олешанського ліцею Олешанської сільської ради Івано-Франківського району та призначити пенсію за віком з 09.12.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 14035769) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, адреса: майд. Волі, буд. 1, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ - 14035769.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.