02 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2010/24
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), у якому просить:
1. Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби за вислугу років в органах Національної поліції України період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 по 01.09.2009 та з 01.11.2010 по 31.12.2016 р, що в календарному обчисленні вислуга років складає II (одинадцять) років 8 (вісім ) місяців 29 (двадцять дев'ять днів), в пільговому обчисленні - 12 (дванадцять років ) 11 (одинадцять місяців) 11 (одинадцять днів).
2. Зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби за вислугу років в органах Національної поліції України період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 по 01.09.2009 та з 01.11.2010 по 31.12.2016 р. що в календарному обчисленні вислуга років складає 11 (одинадцять) років 8 (вісім ) місяців 29 (двадцять дев'ять днів), в пільговому обчисленні - 12 (дванадцять років ) 11 (одинадцять місяців) 11 (одинадцять днів).
3. Зобов'язати Департамент патрульної поліції провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років та компенсації за невикористану додаткову відпустку) з 25.09.2017 з урахуванням вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби 11 (одинадцять) років 8 (вісім ) місяців 29 (двадцять дев'ять днів).
4. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048 м. Київ вул. Ф.Ернеста, буд.3, код ЄДРІІОУ 40108646) на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.07.2006 по 17.08.2006 позивач обіймав посаду інспектора відділу режиму та охорони Ужгородського слідчого ізолятора, що дає мені право на пільгове зарахування стажу за вислугу років на умовах один місяці, служби за півтора місяця. З 17.08.2006 по 01.09.2009 обіймав посаду інспектора та старшого інспектора кримінально -виконавчої інспекції, ідо дає право на пільгове зарахування стажу за вислугу років вислуги років на умовах на умовах один місяць служби за сорок днів. З 01.11.2010 по обіймав посаду начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень Закарпатської установи виконання покарань № 9, що дає право на пільгове зарахування стажу за вислугу років на умовах один місяць служби за півтора місяця. З 02.12.2013 по 31.12.2016 обіймав посаду заступника начальника відділу Державної пенітенціарної служби України в Закарпатській області, що дає мені право на пільгове зарахування стажу за вислугу років вислуги років на умовах один місяць служби за сорок днів.
Однак, позивач вказує, що при призначенні на посади в Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції не зарахував вислугу років в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 по 01.09.2009 та з 01.11.2010 по 31. 12.2016 до вислуги років в органах Національної поліції України.
Позивач вказує, що за результатами розгляду його рапорту 01.03.2024 надано відповідь Департаменту патрульної поліції, в якій було зазначено, що законні підстави для зарахування позивачу до стажу служби в поліції вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі України відсутні.
Вказані дії відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент призначення на посади в Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції вислугу років за період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 по 01.09.2009 та з 01.11.2010 по 31.12.2016 р. протиправними та такими, що грубо порушують конституційні права та права на соціальних захисту, у зв'язку із чим просить задовольнити позов.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою та встановлено строк для подання заяв по суті справи.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Представник відповідача зазначає, що ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах та установах, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції. Своєю чергою Державно-виконавча служба України у вказаному переліку відсутня. Зважаючи на викладене, вказує, що законні підстави для зарахування до стаду служби в поліції вислуги років у Державно-виконавчій службі України відсутні. Своєю чергою, статті 22 і 23 Закону України «Про міліцію» не містять норм, які давали законні підстави для зарахування до стажу служби в поліції чи міліції вислуги років у Державно-виконавчій службі України.
Щодо виплати надбавки за вислугу років відповідач вказує, що відповідно п.19 р.І Наказу №260 у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу поліції про підтвердження раніше не врахованого стажу служби. Щодо компенсації невикористаної додаткової відпустки, відповідач вказує, що позивач є діючим працівником поліції, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити грошову компенсацію позивачу за невикористану додаткову відпустку.
Позивачем подано відповідь на відзив у якій зазначено, що у відзиві відповідач не спростував позовних вимог та не довів правомірність свого рішення про відмову зарахувати стаж служби в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент України з питань виконання покарань) до стажу служби в Національній поліції України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно записів наявних у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 28.08.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України з 17.08.2006 по 01.09.2009 року. (а.с.36 на звороті).
Зокрема, відповідно до наказу Відділу державного Департаменту України з питань виконання покарань в Закарпатській області №39о/с від 15.06.2006 року ОСОБА_1 прийнятий інспектором відділу режиму охорони Ужгородського слідчого ізолятора відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань в Закарпатській області з 01 липня 2006 року. Відповідно до наказу Відділу державного Департаменту України з питань виконання покарань в Закарпатській області №122 о/с від 28 серпня 2009 року звільнено у запас Збройних Сил України ОСОБА_1 з 01 вересня 2009 року.
Згідно записів трудової книжки позивача за №№ 5,6 у період з 01.11.2010 року по 31.12.2016 року ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України (наказ ВДДУПВП №151 о/с від 01.11.2010 року та Наказ ДптСУ №278/ос-16 від 29.12.2016) (а.с.36 на звороті).
З 25.09.2017 року відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.09.2017 року №378 о/с позивач прийнятий на службу в поліції (а.с.37).
08.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції із рапортом про зарахування до стажу служби в поліції наявну на момент призначення на службу у Національну поліцію України вислугу років в календарному обчисленні за період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що складає 11 років 8 місяців 29 днів (а.с.38-43).
Наведене також підтверджується записами Послужних списків ОСОБА_1 , копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.а.с.14-35).
Листом від 15.01.2024 р. №840/41/4/03-2024 Департаментом патрульної поліції Національної поліції України повідомлено позивачу, що служба в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент України з питань виконання покарань) не зазначена в перелікуч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», а тому законні підстави для зарахування до стажу служби в поліції вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі України відсутні (а.с.44-45).
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі за текстом Закон №540) Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно зі ст.2 Закону №580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За приписами частин 1, 2 статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 60 Закону №580 встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.78 Закону №580 стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною 2 статті 78 Закону №580 встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Частинами 3, 4 статті 78 Закону №580 передбачено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. №2713-IV (далі за текстом Закон №2713) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях ч.5 ст.23 Закону №2713 (в тому числі станом на 17.08.2006 року) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, під час проходження ним служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Отже, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції, у тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.10.2022 р. у справі №160/11127/20.
Посилання відповідача на те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, є неприйнятними, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в органах поліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п.3 ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Суд дійшов висновку, що відповідач, розглядаючи рапорт позивача від 08.01.2024 року неправильно застосував вимоги ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» та, як наслідок безпідставно не зарахував позивачу до стажу служби в поліції календарний строк його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 17.08.2006 року по 01.09.2009 та період з 01.11.2010 року по 31.12.2016 року.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо неврахування позивачу до стажу служби у поліції період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 по 01.09.2009 та з 01.11.2010 по 31.12.2016, а тому з урахуванням вимог статті 245 КАС України з метою належного захисту прав позивача , суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до стажу служби в поліції вказаний період.
Щодо позовних вимог про проведення перерахунку і виплати грошового забезпечення позивача, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 23 " Про державну кримінально-виконавчу службу України ", особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи висновки суду про протиправність не врахування відповідачем часу проходження служби позивачу в органах і установах виконання покарання, суд погоджується, що позивач має право на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням часу проходження цієї служби в Державній кримінально- виконавчій службі України .
Щодо позовних вимог у частині перерахунку та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, суд вказує наступне.
Так, Законом України «Про Національну поліцію» врегульовані правовідносини щодо виплати поліцейському компенсації за не використану відпустку.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Тобто грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку поліцейського здійснюється при звільненні.
Відповідно до ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Відповідно до абз. 7 п. 8 розділу III Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Отже суд погоджується з доводами відповідача, що позивач є діючим працівником поліції, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за не використану додаткову відпустку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування позивачу до стажу служби у поліції періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 по 01.09.2009 та з 01.11.2010 по 31.12.2016 та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу служби в поліції вказаний період, а також провести перерахунок і виплату грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернеста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції (03048 м. Київ вул. Ф.Ернеста, буд.3, код ЄДРІІОУ 40108646) щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в органах Національної поліції України період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 року по 01.09.2009 рік та з 01.11.2010 року по 31.12.2016 рік.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції (03048 м. Київ вул. Ф.Ернеста, буд.3, код ЄДРІІОУ 40108646) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу служби в органах Національної поліції України період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.07.2006 року по 01.09.2009 рік та з 01.11.2010 року по 31.12.2016 рік.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції 03048 м. Київ вул. Ф.Ернеста, буд.3, код ЄДРІІОУ 40108646) провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )грошового забезпечення з 25.09.2017 з урахуванням вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 01.07.2006 року по 01.09.2009 рік та з 01.11.2010 року по 31.12.2016 рік.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору