30 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/11257/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач 2), яким просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.12.1988 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.11.2023 року за №072150010759 про відмову у призначенні пенсії по віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 періоди її роботи в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.07.1988 року та здійснити призначення і виплату їй пенсії за віком з 05.09.2023 року - наступного дня після досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку.
Позовна заява мотивована тим, що 23.11.2023 року позивачка повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, однак рішенням від 29.11.2023 року за №072150010759 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй було відмовлено у в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник позивача зазначає, разом з заявою позивач подала всі необхідні документи, проте відповідачем не зараховано періоди її трудової діяльності в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.12.1988 року.
З діями відповідача щодо не врахування в страховий стаж позивачки періодів її роботи в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.12.1988 року не погоджуються повністю.
Відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що до трудового стажу позивача не було зараховано спірні періоди її роботи, у зв'язку з чим, Головним управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 072150010759 від 29.11.2023 року через відсутність необхідного страхового стажу роботи.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву вказав, що не враховано періоди роботи з 01.05.1986 року по 31.12.1988 року у колгоспі “Дружба” згідно довідки № 20/1 від 01.09.2023, оскільки законодавством не передбачено облік робочого часу у грошових одиницях.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що ним жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при реалізації нею права на призначення пенсії за віком.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 04 вересня 2023 року позивачці виповнилося 60 років, у зв'язку з чим, 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Разом із заявою нею було додано всі необхідні документи, в тому числі: трудова книжка серія НОМЕР_1 від 26.01.1982 року, архівні довідки від 29.08.2023 року №07-04/1213 та №07-04/1212, наказ по Стеблівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 від 01.03.2003 року, наказ по Стеблівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №14 від 25.05.2005 року, довідка про членство та роботу в колгоспі від 01.09.2023 року, довідка про заробітну плату в колгоспі для обчислення пенсії від 01.09.2023 року, довідка про реорганізацію колгоспу, довідка про встановлений виробіток мінімуму в колгоспі «Дружба» від 01.09.2023 року.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для розгляду.
28 вересня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням №072150010759 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідно страхового стажу.
З даного рішення вбачається, що до страхового стажу позивачки, відповідно до поданих нею документів були зараховані, в тому числі, періоди її роботи в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.12.1988 року.
Відповідач 1 вказав, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Разом з тим, вік заявниці 60 років, а страховий стаж складає 29 років 11 місяців 02 дні. Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Отже, виходячи з вище наведеного рішення, ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком не вистачало 29 днів страхового стажу.
В Рішенні зазначено, що дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 05.09.2023, після надходження інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України у тримісячний термін.
Судом встановлено, що на день звернення із заявою про призначення пенсії, тобто станом на 21.09.2023 року, позивачка продовжувала працювати в Стеблівській 30Ш І-ІІІ ступенів. Однак, у зв'язку з тим, що звітність до органів Пенсійного фонду України подається роботодавцями щоквартально, Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області не мали станом на 21.09.2023 року інформації про сплату Стеблівською ЗОШ I-III ступенів страхових внесків за позивачку до Пенсійного фонду України за період з 01.07.2023 року по 31.08.2023 року. У зв'язку з чим, вказані періоди роботи не були зараховані до її страхового стажу.
23 листопада 2023 року позивача повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком. До заяви позивача додала всі документи, які додавалися нею до заяви від 21.09.2023 року, а також наступні документи: трудова книжка серія НОМЕР_2 , архівна довідка №07-04/1659 від 09.11.2023 року, архівна довідка №07-04/1660 від 09.11.2023 року
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду.
29 листопада 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням №072150010759 про відмову у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідно страхового стажу.
Відповідач 2 вказав, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Разом з тим, вік заявниці 60 років 02 місяці 19 днів, а страховий стаж складає 29 років 01 місяць 06 днів. Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
За результатом розгляду заяви до страхового стажу позивачки не зараховано:
- період роботи в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.12.1988 року, згідно довідки №20/1 від 01.09.2023 року, оскільки законодавством не передбачено облік робочого часу у грошових одиницях;
- період роботи з 01.07.2000 по 11.07.2001 - відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 26.01.1982 року та довідки №26/6 від 21.11.2023 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату внесків за вказаний період. Після отримання акту зустрічної перевірки факту роботи розрахунок стажу буде переглянуто.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV , особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із абзацом першим частини першої ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Як передбачено статтею 62 Закону України Закон України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудових книжок позивача). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно п.5 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.
Отже, норми пенсійного законодавства передбачають необхідність врахування при обчисленні страхового стажу особи, що була членом колгоспу, виконання мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.12.1988 року, згідно довідки №20/1 від 01.09.2023 року, оскільки законодавством не передбачено облік робочого часу у грошових одиницях.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що при зверненні за призначенням пенсії позивач подала, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_4 від 26.01.1982 року, яка містить, в тому числі, такі відомості:
- 31.04.1986 року прийнята на роботу в колгосп «Дружба» с.Стеблівка водієм автопарку;
- 11.07.2001 року звільнена з роботи в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Дружба» за власним бажанням.
Суд констатує, що в трудовій книжці позивачки відсутні записи про виробіток нею трудового мінімуму. Разом з тим, такі відомості за спірний період з травня 1986 року по грудень 1988 року містяться в довідках №26/1, №26/5 від 21.11.2023 року.
Відповідно до довідки №26/3 від 21.11.2023 року, виданою дирекцією СТОВ «Дружба» с. Стеблівка Хустського району, в колгоспі «Дружба», с.Стеблівка виробіток мінімуму в період з 1966 року по 1990 рік був встановлений в рублях, а саме: з 1966 року по 1974 рік - встановлений мінімум 120 крб. за рік, з 1975 року по 1990 рік встановлений мінімум 250 крб., з 1991 року по 26.02.2000 рік встановлений мінімум І120л/днів за рік.
Згідно з відповіді на адвокатський запит представника позивача від 19.12.2023 року №11-12/23 від СТОВ «Дружба» 1983 року в колгоспі «Дружба» почалося друкування табуляграм. В них набито нулі, наприклад 0500 - береться до уваги 50 л/д; 0080 - береться до уваги 8 л/д; 0370 - береться до уваги 370 л/д. Перші нулі не беруться до уваги, тому що так налаштовані були машино-лічильні апарати того часу і не було можливості щось змінити.
При оформленні на пенсію, завжди вибирався стаж роботи з 1983 року з табуляграм, як основний документ. Довідка про стаж роботи заповнювалася на одній стороні (з якого по яке число), а на другій - виробіток по роках. B трудових книжках старого взірця не було графи прийому та звільнення, лише рік, встановлений мінімум і вироблено, тому багато років велося по старому взірцю, але завжди видавалися довідка про стаж, заробітну плату. Це і були підтверджуючі документи про роботу працівників колгоспу.
Щодо перевірки органами Пенсійного фонду України достовірності та правильності нарахування стажу та заробітної плати позивачки у колгоспі «Дружба», така перевірка не проводилася».
У ОСОБА_1 табельний номер 0952, про що зазначено в довідці №26/1 від 21.11.2023 року. Згідно з копіями табуляграм за травень - грудень 1986 року, січень - грудень 1987 року, січень - грудень 1988 року, які містяться в матеріалах справи, чітко вбачаються відпрацьовані позивачкою людино-години та людино-дні, чим підтверджується трудова участь позивачки в колективному господарстві.
Слід зазначити, що дані табуляграм та відомостей підтверджують дані, зазначені в довідці №26/5 від 21.11.2023 року.
Як вбачається з довідок №26/1 від 21.11.2023 року та №26/5 від 21.11.2023 року за виконану в колгоспі «Дружба» роботу, позивачці нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, що є підтвердженням виконання нею трудових обов'язків в колгоспі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії зазначеної вище трудової книжки, довідок, табуляграм, судом встановлено, відомості про періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Разом з тим, згідно постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи абр містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки iз наказів, особові рахунки i відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що позивачем належним чином підтверджено виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві за вказані вище періоди. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці, довідках, табуляграмах щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.
Окрім того, суд звертає увагу відповідачів на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.
Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №072150010759 від 29.11.2023 року є таким, що порушує право позивача на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.07.1988 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Враховуючи, що позивач із заявою про призначення пенсії звернулася після досягнення нею пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (60 років) та за наявності відповідного страхового стажу, суд дійшов висновку, що пенсія має бути призначена позивачу з 05 вересня 2023 року, тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, судовий збір у розмірі 2147,20 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 072150010759 від 29.11.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Дружба» з 01.05.1986 року по 31.07.1988 року та призначити пенсію за віком з 05.09.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк