про забезпечення позову
03 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/8663/24
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2023 №Ф-947-25У в розмірі 9317,42 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/8663/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було визначено суддю Черняхович І.Е.
Одночасно з позовною заявою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила стягнення у виконавчому провадженні ВП №73027000 з примусового виконання вимоги від 12.06.2023 №Ф-947-25У, що перебуває на виконанні в Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до набрання законної сили рішенням суду за наслідками розгляду справи про оскарження цієї вимоги.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що очевидними є ознаки протиправності вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2023 №Ф-947-25У, а також вказала, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення її порушених прав.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;
3) наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В розрізі наведених акцентів варто зауважити, що при вирішенні процесуального питання «заходів забезпечення позову» суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду без вжиття заходів задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суд зазначає наступне.
З доданих до позовної заяви, а також із заяви про забезпечення позову документів вбачається, що 12 червня 2023 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено вимогу №Ф-947-25У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9317,42 гривень.
Зазначена вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 №Ф-947-25У про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 9317,42 гривень, є предметом спірних правовідносин в поданій ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області позовній заяві у справі №240/8663/24.
Вказана вимога від 12.06.2023 №Ф-947-25У про сплату боргу була звернена до примусового виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що Житомирським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №73027000 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Житомирській від 12.06.2023 №Ф-947-25У про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску в розмірі 9317,43 гривень.
Вказане свідчить, що даний час вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 №Ф-947-25У знаходиться в стані примусового виконання, а тому за викладених обставин є очевидними ознаки можливості стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 9317,43 гривень.
Крім того, відкриття виконавчого провадження ВП №73027000 з виконання вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 №Ф-947-25У, яка є предметом оскарження, зумовило примусове виконання такої постанови та потягнуло за собою інші наслідки, передбачені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".
Зокрема, в межах вказаного виконавчого провадження ВП №73027000 державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника від 13.10.2023, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на її рахунках.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вчиненні в межах виконавчого провадження ВП №73027000 дії можуть призвести до негативних фінансових наслідків для ОСОБА_1 у вигляді стягнення не лише суми боргу з єдиного внеску, яка є спірною, а й витрат виконавчого провадження у вигляді виконавчого збору, а також обмежують її у праві розпоряджатися власними коштами.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову стосуються предмету позову і є співмірними з позовними вимогами.
Також суд приймає до уваги і те, що стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження" не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження оспорюваної вимоги про сплату боргу у судовому порядку, а тому зупинення стягнення на підставі такої вимоги, що є виконавчим документом, можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Частиною 1 статті 35 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1,4,6,8,11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Наведені фактичні обставини дають суду підстави для висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, внаслідок вчинення державними виконавцями виконавчих дій на підставі оскарженої нею вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 №Ф-947-25У, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
З огляду на наведене та враховуючи відсутність у Законі України "Про виконавче провадження" механізму зупинення виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ до ухвалення судового рішення по суті, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 151 КАС України та приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 №Ф-947-25У про сплату боргу до набранням законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №240/8663/24.
При цьому, суд звертає увагу, що обраний захід забезпечення позову, який полягає у зупиненні стягнення на підставі на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 №Ф-947-25У, зупиняє вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій в межах виконавчого провадження №73027000 з примусового виконання цієї вимоги.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Задовольнити заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №73027000 з примусового виконання виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 №Ф-947-25У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9317,42 гривень - до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №240/8663/24.
Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу суду складено у повному обсязі: 03 травня 2024 року.
Суддя І.Е.Черняхович