03 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/6432/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіон про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального, в якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 25.03.2024 ВП №70571794 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з виконанням Управлінням рішення суду у суровій відповідності до наведеного законодавства;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 25.03.2024 ВП №70571794 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з виконанням Управлінням рішення суду у суровій відповідності до наведеного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області отримано постанову про накладання штрафу від 09.02.2024 головного державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №240/22613/21 від 19.01.2022, виданого Житомирським окружним адміністративним судом. Підставою винесення постанови про накладення штрафу слугували наступні обставини, а саме: не виконано рішення суду, заборгованість не виплачена. Вважаючи, що постанова старшого державного виконавця від 25.03.2024 винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувана підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб, які беруть участь у справі на 03 травня 2034 року 10:30 до Житомирського окружного адміністративного суду за адресою: місто Житомир, вулиця Б.Лятошинського, 5, зал № 3.
Через відділ документального обігу суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що при перевірці виконання рішення суду боржником державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано в частині виплати заборгованості за вказаний період.
Відповідач подав заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Протокольною ухвалою від 03.05.2024 суд, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку представника позивача, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №240/22613/21 адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 03.02.2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На виконання рішення суду судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №70571794.
На адресу управління 15.02.2023 за вх.№6520/14 надійшла вимога державного виконавця від 10.02.2023, відповідно до яких вимагалось в 5-денний строк з дня отримання вимоги Головне управління виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про його виконання.
Відповідно, Головне управління листом від 20.02.2023 за №0600-0304-5/22407 повідомило про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб визначений чинним законодавством.
В подальшому, на адресу управління 22.01.2024 за вх. №3032/14 надійшла вимога державного виконавця від 17.01.2024, відповідно до якої вимагалось в 5-денний строк з дня отримання вимоги Головне управління виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про його виконання.
Листом від 25.01.2024 за вих. №0600-0304-8/11343 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило відповідача, що на виконання вимоги державного виконавця від 17.01.2024 проведено перерахунок пенсії згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 по справі №240/22613/21, відповідно до якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Також повідомлено, що з 01.01.2024 при перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн., а також додано розрахунок суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 та витяг з підсистеми "Реєстр судових рішень". Зауважено, що виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійного фонду України.
Однак, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєвим М.М. 25.03.2024 винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Положеннями статті 3 Закону №1404-VIII закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Положеннями статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Тобто, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно з усталеної судової практики поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до положень статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Як встановлено судом, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №240/22613/21 адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 03.02.2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №240/22613/21 проведено перерахунок пенсії з 03.02.2021 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 03.02.2011 виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, в сумі - 12 000,00 грн. (6 000,00 грн. х 2), з 01.12.2021 - 13 000,00 грн. (6 500,00 грн. х 2), з 01.10.2022 - 13 400,00 грн. (6 700,00 грн. х 2).
Отже, розмір перерахованого ОСОБА_1 , підвищення до пенсії становить 2 мінімальні заробітні плати згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що відповідає резолютивній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №240/22613/21.
За змістом розрахунку, який міститься в матеріалах справи, на виконання вищевказаного рішення суду позивачу донараховано за період з 03.02.2021 до 31.01.2024 доплату у розмірі 610 465,40 грн, з яких виплачено 349 922,54 грн, а розмір нарахованої доплати становить до виплати 260542,86 грн.
При цьому, як стверджує представник позивача, виплата донарахованих коштів у розмірі 260 542,86 грн буде здійснена ОСОБА_1 після надходження фінансування у порядку черговості надходження судового рішення до боржника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на вимогу рішення суду боржник вчинив дії щодо його виконання, а відповідач, на порушення наведених положень вимог Закону України №1404-VIII, не перевірив цього та не пересвідчився у наявності підстав, які слугували невиконанню рішення суду в частині виплати.
Позивач зауважив, що неможливість виконання ним відповідного судового рішення в частині виплати заборгованості зумовлена відсутністю відповідного фінансування, що в розумінні вимог чинного законодавства є поважною причиною для невиконання судового рішення, з приводу чого суд зазначає таке.
Серед іншого, слід відмітити, що позивач неодноразово повідомляв державного виконавця про неможливість виконання ним відповідного судового рішення в частині саме виплати заборгованості, яка зумовлена відсутністю відповідного фінансування, що в розумінні вимог чинного законодавства суд вважає поважною причиною для невиконання судового рішення. Крім того повідомлено про застосування при нарахуванні вказаної доплати до пенсії з 01.01.2024 вимог ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.
Крім того, згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Підпунктами 7, 8 пункту 4 Положення № 28-2 передбачено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в містах (у тому числі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) серед іншого віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій. Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 наголосив, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об'єктивних підстав - не може нівелювати Закон №1404-VIIІ.
Так, у названій справі Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Однак, суд не погоджується з позицією відповідача, щодо невиконання рішення суду без поважних підстав, оскільки відсутні підстави стверджувати про таке. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Проаналізувавши викладене суд вважає за необхідне вказати, що виплати пенсій здійснюються позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
За таких обставин постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 25.03.2024 ВП №70571794 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. є неправомірною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 815/4246/17.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43316784) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 25.03.2024 ВП №70571794 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
03 травня 2024 р.