02 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/4873/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зміна способу виконання рішень,
встановив:
Рішенням від 14.06.2021 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.08.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Позивач звернувся до суду із заявою про часткову зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просить змінити спосіб виконання рішення суду у справі, на стягнення нарахованого та невиплаченого за період з підвищення до пенсії, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам у сумі 235618 грн.
В обґрунтування заяви вказує, що вказане судове рішення вважається не виконаним, оскільки рахується невиплаченою нарахована відповідачем при його виконанні заборгованість у розмірі 235618 грн.
Відповідач не подав заперечення проти заяви.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу виконання рішення суду, заявник посилається на норму ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
У рішенні суду вказано: Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, з 01.12.2020 позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796.
Отже, приймаючи рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 26.01.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), суд виходив з наявності у позивача права на "щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення", а тому судом не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум, а встановлено обов'язок відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії позивача з 26.01.2021 без обмеження кінцевою датою.
Отже, при вирішенні спору судом були враховані як характер спірних правовідносин, так і зміст та специфіка реалізації управлінських функцій відповідачем.
Заявник відповідно до заяви просить фактично змінити зміст резолютивної частини рішення із зобов'язання здійснити нарахування та виплату, на стягнення.
Тобто, заявник просить суд змінити суть зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до частин 1-3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу, порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відтак, поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Отже, наведена норма пов'язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що вищенаведені норми не дають чітких роз'яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці заявлених обставин.
При цьому, порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Оцінивши докази у їх сукупності, відповідно до положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення.
Окрім того, вимоги щодо розміру нарахованої але не виплаченого підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру та нарахування і виплати таких коштів у справі не заявлялись, а тому не розглядались і не вирішувались судом при ухваленні рішення у даній справі. Відповідно, стягнення з відповідача нарахованої, проте не виплаченої заборгованості у сумі 235168 грн. на користь позивача не було предметом розгляду даної справи.
Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення .
При цьому, суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не знаходяться на його рахунках.
Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку № 1165. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивача .
Суд наголошує, що невиконання відповідачем рішення в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні ч. 3 ст. 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви про заміну способу виконання судового рішення.
Згідно ч. 8 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу за результатами розгляду питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Капинос