02 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/35316/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14.08.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, в період з 26.04.1986 року по 08.09.1987 року без прописки проживав, а в період з 08.09.1987 року по 27.06.1988 року та з 08.06.1990 року по даний час проживає та зареєстрований в с.Бовсуни Коростенського району, яке відноситься до території зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач 14.08.2023 року з досягненням 54 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні добровільного (гарантованого) відселення Позивач прожив менше 3 років. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 25.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, відзив на позов у встановлені строки до суду не надав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 14.08.2023 року до Відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-2, було прийнято оскаржуване рішення від 22.08.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років.
Таке рішення Відповідача частково відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено у відзиві Відповідача, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення (переведення) пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні добровільного (гарантованого) відселення проживав лише 2 роки 06 місяців 24 дні, що є недостатнім для зниження пенсійного віку на 6 років.
Наявність у Позивача відповідного страхового стажу (не менше 30 років), необхідного для призначення пенсії, Відповідачами не заперечується.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (14.08.2023 року) був особою, якій виповнилося повні 54 роки.
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією;
- копія довідки Бовсунівського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.07.2023 року №729 про те, що Позивач в період з 08.09.1987 року по 27.06.1988 року та з 08.06.1990 року по даний час постійно проживав та був прописаний в с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області;
- копія диплому НОМЕР_2 , виданого 28.06.1988 року Житомирським сільськогосподарським технікумом Житомирської області про те, що Позивач в 1984році поступив до вказаного учбового закладу і в 1988 році його закінчив;
-копію військового квитка;
- копія трудової книжки.
До позову Позивач також долучив:
- копію довідки Бовсунівського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 07.09.2023 року №787 про те, що Позивач в період з 26.04.1986 року по 08.09.1987 року проживав без прописки в с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області Житомирської області;
- копію відповіді на адвокатський запит Житомирського агротехнічного фахового коледжу (правонаступника Житомирського сільськогосподарського технікуму) про те що Позивачу під час навчання надавалися канікули в період з 01.09.1985 року по 30.09.1985 року, з 02.01.1986 року по 25.01.1986 року, з 23.06.1986 року по 12.08.1986 року, з 26.01.1987 року по 01.02.1987 року, а також про те, що Позивач в період з 13.07.1987 року по 05.10.1987 року проходив виробничо-технологічну практику, а в період з 23.03.1988 року по 03.05.1988 року переддипломну виробничу практику в колгоспі ім.Мічуріна с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області Житомирської області.
Вказані документи Позивачем до заяви від 14.08.2023 року до територіального органу Пенсійного фонду України не надавалися.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону № 796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за наявності одночасно двох умов:
- постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
- постійного проживання чи роботи в цій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Позивачем до позову долучено докази на підтвердження його проживання на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 08.09.1987 року по 27.06.1988 року та з 08.06.1990 року по даний час та реєстрації його місця проживання в с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області Житомирської області.
Крім того, Позивачем до позову долучено докази на підтвердження його періодичного перебування (проживання, проходження практики) в с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області Житомирської області в період з 01.09.1985 року по 30.09.1985 року, з 02.01.1986 року по 25.01.1986 року, з 23.06.1986 року по 12.08.1986 року, з 26.01.1987 року по 01.02.1987 року, з 13.07.1987 року по 05.10.1987 року, з 23.03.1988 року по 03.05.1988 року
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. N 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Зазначене свідчить, що Позивач станом на день аварії та по 31 липня 1986 року певний час проживав на території, що відноситься до зона гарантованого (добровільного) відселення.
Разом з тим, його період постійного проживання чи роботи на вказаній території станом на 1 січня 1993 року (з 08.09.1987 року по 27.06.1988 року та з 08.06.1990 року) становить лише 2роки 06 місяців 24 дні, що в розумінні вимог примітки до частини другої статті 55 Закону № 796-XII свідчить про відсутність права на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше трьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Зазначене свідчить, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року постійно проживали у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що відповідно до примітки до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає їй право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на три роки.
Разом з тим, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII призначення Позивачу спірної пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років можливе за наявності, окрім факту проживання у зоні добровільного (гарантованого) відселення на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року, ще додатково 6 років (1 рік за кожні два роки) проживання або праці на цій території станом на 01.01.1993 року.
Разом з тим, долучені до позову копії документів (наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) свідчать, що Позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року сумарно прожив у зоні добровільного (гарантованого) відселення не більше ніж три роки.
Зазначене свідчить, про наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку лише на 3 роки, а не на 6 років, що при досягненні 54 річного віку не надає право на призначення пенсії за віком з часу звернення (14.08.2023 року).
Як вже зазначалося судом, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Разом з тим, такий статус Позивачем помилково сприймається як автоматичне додаткове, окрім зазначеного періоду, підтвердження умовного проживання чи умовно праці (навчання) Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення ще не менше трьох років.
Враховуючи те, що для призначення пенсії Позивачу із зниженням пенсійного віку, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, не були наявні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсії, на 6 років, а лише на 3 роки, суд робить висновок про правомірність оскаржуваного рішення Відповідача-2 про відмову в такому призначенні пенсії з 14.08.2023 року та про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк