02 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/35870/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій від 30.10.2023 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.10.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та станом на 01.01.1993 року прожила в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 06 місяців 08 днів.
Позивач 24.10.2023 року з досягненням 54 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 07.11.2023 року Відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні добровільного (гарантованого) відселення Позивач прожила менше 3 років. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 01.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що період проживання Позивача на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, становить лише 11 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.10.2023 року. По цій причині Позивачу правомірно було відмовлено у призначенні такої пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 24.10.2023 року до Відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-2, було прийнято оскаржуване рішення від 30.10.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років.
Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та частково ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено у відзиві Відповідачів, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення (переведення) пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні добровільного (гарантованого) відселення проживала лише 11 місяців 28 днів, що є недостатнім для зниження пенсійного віку на 6 років.
Наявність у Позивача відповідного страхового стажу (не менше 30 років), необхідного для призначення пенсії, Відповідачами не заперечується.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (24.10.2023 року) була особою, якій виповнилося повні 54 роки.
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією;
- копія довідки відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 05.10.2023 року №3595 про те, що Позивач в період з 02.12.1988 року по 20.04.1990 року, з 03.01.1992 року по 11.01.1997 року та з 10.04.1997 року по даний час постійно проживала та була прописана в м.Коростені Житомирської області;
- акт, складений спілкою голів окружних будинкових комітетів про те, що Позивач в період з 01.01.1987 року по 23.02.1988 року, з 02.12.1988 року по 20.04.1990 року, з 03.01.1992 року по 11.01.1997 року та з 10.04.1997 року по даний час постійно проживала та була прописана в м.Коростені Житомирської області;
- копія диплому НОМЕР_2 , виданого 01.03.1988 року Новоград-Волинським машинобудівним технікумом Житомирської області про те, що Позивач в 1984році поступила до вказаного учбового закладу і в 1988році його закінчила;
- копія трудової книжки.
До позову Позивач також долучила копію довідки Новоград-Волинського політехнічного фахового коледжу Житомирської області (правонаступника Новоград-Волинськго машинобудівного технікуму) від 04.12.2023 року №1202 про те, що Позивач в період з 13.04.1987 року по 17.07.1987 року була направлена для проходження виробничо-технологічної практики до Коростенського заводу "Октябрська Кузница".
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону № 796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за наявності одночасно двох умов:
- постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
- постійного проживання чи роботи в цій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Позивачем до позову долучено докази на підтвердження її проживання на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 02.12.1988 року по 20.04.1990 року, з 03.01.1992 року по 11.01.1997 року та з 10.04.1997 року по даний час постійно проживала та була прописана в м.Коростені Житомирської області
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. N 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) м.Коростень Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Зазначене свідчить про відсутність жодних належних та допустимих доказів того, що Позивач в розумінні вимог примітки до частини другої статті 55 Закону № 796-XII з моменту аварії на ЧАЕС по по 31 липня 1986 року проживала на території, що відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення, та про відсутність права на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше трьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Зазначене свідчить, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року постійно проживали у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що відповідно до примітки до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає їй право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на три роки.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII призначення Позивачу спірної пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років можливе за наявності, окрім факту проживання у зоні добровільного (гарантованого) відселення на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року, ще додатково 6 років (1 рік за кожні два роки) проживання або праці на цій території станом на 01.01.1993 року.
Разом з тим, долучені до позову копії документів (наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) свідчать, що Позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року сумарно прожила у зоні добровільного (гарантованого) відселення не більше ніж три роки.
Зазначене свідчить, про наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку лише на 3 роки, а не на 6 років, що при досягненні 54 річного віку не надає право на призначення пенсії за віком з часу звернення (03.05.2023 року).
Суд звертає увагу, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Разом з тим, такий статус Позивачем помилково сприймається як автоматичне додаткове, окрім зазначеного періоду, підтвердження умовного проживання чи умовно праці (навчання) Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення ще не менше трьох років.
Одночасно суд погоджується з доводами представників Відповідачів, що період навчання Позивача у Новоград-Волинському машинобудівному технікумі Житомирської області з 1984 року по 1988 рік не можна вважати періодом навчання на території радіоактивного забруднення, так як вказаний населений пункт (м.Новоград-Волинський) не відноситься до такої території.
Суд погоджується також з доводами представників Відповідачів, що період роботи Позивача в ЛТП-2 Кировського облвиконкому РФССР з 1988 року по 1991 рік не можна вважати періодом роботи (проживання) на території радіоактивного забруднення, так як вказаний населений пункт (м.Киров РФССР) не відноситься до такої території.
Враховуючи те, що для призначення пенсії Позивачу із зниженням пенсійного віку, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, не були наявні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсії, на 6 років, а лише на 3 роки, суд робить висновок про правомірність оскаржуваного рішення Відповідача -2 про відмову в такому призначенні пенсії та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк