02 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/6515/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Керівника Житомирської обласної прокуратури Білошицький Олександр Васильович до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Керівник Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 14.03.2024, винесену у виконавчому провадженні №74103728 про накладення штрафу на Житомирську обласну прокуратуру в розмірі 5100 гривень.
В обґрунтування позову вказує, що рішенням суду від 24.05.2023 ухвалено: стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу при звільненні, передбачену ст. 44 Кодексу законів про працю України, в розмірі 7674,21 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 25.03.2023 по день фактичного розрахунку. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 08.02.2024 відкрито виконавче провадження №74103728. Пунктом 2 постанови зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Указана постанова державного виконавця надійшла до обласної прокуратури 19.02.2024. Відтак, керівником Житомирської обласної прокуратури, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2024, видано наказ від 26.02.2024 № 27к про нарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 25.03.2023 по день фактичного розрахунку. Надалі, ОСОБА_2 платіжною інструкцією за № 357 від 27.02.204 нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні в сумі 55168,64 грн. Платіжною інструкцією №355 від 27.02.2024 сплачено військовий збір у сумі 1027,99 грн та платіжною інструкцією № 356 від 27.02.2024 сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 12 335,85 гривень. Незважаючи на те, що боржником рішення суду виконано протягом 10 робочих днів, 14.03.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.О. винесено постанову про накладення на боржника штрафу. Позивач зазначає, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Вважає, що постанова державного виконавця від 14.03.2024 про накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню, зважаючи на ту обставину, що Житомирська обласна прокуратура 27.02.2024 повністю виконала рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №240/11131/23 в межах десяти днів, встановлених у постанові про відкриття виконавчого провадження. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 22 квітня 2024 року прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначила судове засідання на 01.05.2024.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 26.04.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що частиною четвертою статті 19 Закону вказано, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Так, у своєму позові, як на основну підставу скасування постанови про накладення штрафу зазначає про повне та фактичне виконання, з посиланням на відповідні документи, які на думку позивача, підтверджують виконання постанови. Водночас, будь-які документи, що підтверджують направлення на адресу Відділу документів, що підтверджують фактичне виконання судового рішення у справі № 240/11131/23 до позову не надано. Звертає увагу, що на адресу Відділу не надходило жодних документів, які слугують підставою для зупинення чи закінчення виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону. Відповідач вважає, що державним виконавцем постанова про накладення штрафу від 14.03.2024 ВП № 74103728 винесена відповідно до Закону, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представники сторін прибули у судове засідання та не заперечували щодо переходу у письмове провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, а також зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження ВП №74103728 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 09.11.2023 у справі №240/11131/23 про: "Зобов'язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 25.03.2023 року по день фактичного розрахунку". У п. 2 постанови вказано: "Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів" (а.с. 29).
Зазначену постанову направлено сторонам виконавчого провадження із супровідним від 08.02.2024 №74103728/6-20.1
Як вбачається з відмітки на супровідному листі від 08.02.2024 №74103728/6-20.1, копію постанови від 08.02.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №74103728, боржник отримав 19.02.2024 (а.с. 28).
За невиконання боржником рішення суду без поважних причин, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 14.03.2024 у ВП №74103728 накладення штрафу на користь держави в розмірі 5100 грн (а.с. 50 на звороті - 51).
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що рішення суду виконано в межах строку, встановленого у постанові про відкриття виконавчого провадження, тобто протягом 10 робочих днів. Вказаний строк позивач обраховує з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач зауважує, що боржником не було письмово повідомлено виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За правилами ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Суд зауважує, що постанову від 08.02.2024 про відкриття виконавчого провадження Житомирська обласна прокуратура отримала 19.02.2024, що підтверджується належними доказами та не заперечується відповідачем.
У п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2024 вказано: "Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів".
Суд вважає, що оскільки копію постанови від 08.02.2024 боржник отримав 19.02.2023, то саме з цієї дати починається відлік строку для добровільного виконання ним судового рішення.
Позивачем надано до суду копію наказу Житомирської обласної прокуратури №27к від 26.02.2024 яким наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку Житомирської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 25.03.2023 по день фактичного розрахунку (а.с. 23)
Окрім того, позивачем у справі, який є боржником у ВП №74103728, до суду надано платіжну інструкцію №357 від 27.02.2024, яка містить інформацію про виплату 28.02.2024 ОСОБА_2 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 25.03.2023 по 19.12.2023 (а.с. 17).
Отже, наявні докази виконання боржником рішення суду у справі №240/11131/23 в межах 10-денного терміну, вказаного у постанові державного виконавця від 08.02.2024.
Закон №1404-VIII визначає, що державний виконавець, вчиняючи будь-які дії у межах виконавчого провадження, повинен не лише направити боржнику копію постанови про накладення штрафу, але і встановити факт вчасного отримання боржником вказаної постанови, якою зокрема встановлений строк для виконання рішення суду та встановити, які учинялися / не учинялися дії боржником з метою виконання такого рішення.
За приписами правових норм, що регулюють спірні правовідносини суд зауважує, що підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду.
Разом з тим, невиконання боржником приписів ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII в частині повідомлення про самостійне виконання рішення не звільняє державного виконавця від встановленого обов'язку перевірити виконання боржником рішення суду наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII, оскільки підставою для притягнення такого боржника до відповідальності шляхом накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин".
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16, відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Суд зауважує, що під час розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не було здійснено перевірку виконання боржниками рішення суду у справі №240/11131/23 та встановлено причини такого невиконання.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених у справі обставин, а саме відсутності доказів перевірки державним виконавцем поважності причин не виконання боржником рішення суду та добровільне виконання боржником рішення суду в межах строку, визначеного у постанові від 08.02.2024, суд дійшов висновку, що підстави для накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду у строк, визначений у такій постанові, були відсутні.
Зважаючи на те, що позивач у строк, установлений для добровільного виконання, вимог виконавчого документу виконав, відповідач не мав правових підстав для накладення штрафу, тобто діяв не на підставі, не у межах своїх повноважень та не у спосіб, що визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку що вони не відповідають приписам Закону № 1404-VIII та наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Задовольнити позов Керівника Житомирської обласної прокуратури Білошицького Олександра Васильовича (вул. Святослава Ріхтера, 11,м. Житомир, 10008, ЄДРПОУ: 02909950) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13,м. Київ,01001, ЄДРПОУ: 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 14.03.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №74103728.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук