Рішення від 03.05.2024 по справі 160/27379/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 рокуСправа №160/27379/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому проваджені) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.05.2016 року по 18.06.2021 року;

-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.05.2016 року по 18.06.2021 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 14.05.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 18.06.2021 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (фіксовану суму індексації);

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення за період з 14.05.2016 року по 18.06.2021 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона з 14.05.2016 по 18.06.2021 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 14.05.2016 №127 з 14 травня 2016 року була зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2021 №121 справи та посаду здала, була виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 вибула до нового місця служби 18 червня 2021 року. За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 14.05.2016 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 18.06.2021.Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує право на заробітну плату, встановлене статтею 43 Конституції України, не нижчу від визначеної законом. Зважаючи, що індексація є складовою грошового забезпечення, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства. Наведені обставини зумовили звернення до суду із цим позовом, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

07.11.2023 позивачем усунено недоліки позову, подано клопотання про поновлення строків звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27379/23; визнано причини пропуску строку звернення поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду із цією позовною заявою; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

21.12.2023 відповідачем подано заява про ознайомлення з матеріалами справи.

22.12.2023 відповідачу додаткового засобами електронного зв'язку надіслано копію позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.01.2024 постановлено перейти до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.02.2024.

Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 докази з їх документальним підтвердженням про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 (з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за період з 14.05.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 18.06.2021.

Копія ухвали суду разом із судовими повістками про виклик в суд надіслані сторонам.

09.02.2024 відповідачем подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

У підготовче засідання представники сторін не з'явились, підготовче засідання відкладено до 05.03.2024.

05.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. У відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації, такий стан речей пояснюється наступним. З 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Зазначене підтверджується листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України, якими головний розпорядник бюджетних коштів довів до підпорядкованих частин відповідні роз'яснення та надав їм вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження. Відповідач зазначає, що механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком №1078 не передбачений. Щодо зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 14.05.2016 року по 18.06.2021 року по день фактичної виплати, відповідач зазначає наступне. Позивач просить компенсувати індексацію, яка їй не нарахована і право на яку не набула за період, який ще не настав. У справі № 240/4911/18 в задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення відмовлено, оскільки вказана вимога є передчасною. Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи, зокрема, відмовляючи у задоволенні такої позовної вимоги, не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, зазначені вимоги позивача є передчасними.

У підготовче засідання 05.03.2024 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, підготовче засідання відкладено до 14.03.2024.

У підготовче засідання 14.03.2024 представники сторін не з'явились, у зв'язку із відсутністю доказів виконання відповідачем вимог ухвали суду про витребування доказів підготовче засідання відкладено до 28.03.2024.

Ухвалою суду від 14.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження.

27.03.2024 відповідачем на виконання вимог ухвали суду подано довідку-розрахунок від 29.12.2023 №963/3 про нарахування індексації позивачу за період 2016 - 2021 роки, довідку про нараховані та сплачені суми грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 за період 2016 - 2021 роки.

У підготовче засідання 28.03.2024 сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 28.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.04.2024.

01.04.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

У судове засідання 11.04.2024 представники сторін не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до положень частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Керуючись приписами пункту 10 частини першої статті 4 та частиною 9 статті 205 КАС України, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 10.02.2011 Новомосковським МВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) №127 від 14.05.2016 солдата ОСОБА_1 , призначену наказом першого заступника Міністра Оборони України (по особовому складу) від 12 травня 2016 року №34-рс на посаду діловода (стройової частини) штабу, яка прибула із Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (м. Житомир), з 14 травня 2016 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, і є такою, що з 14 травня 2016 року справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 645 гривень на місяць, шпк «старший солдат».

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №121 від 18.06.2021 старшого солдата ОСОБА_1 , оператора відділення планування, організації контролю та безпеки, призначену наказом командувача військами оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 11 червня 2021 року №29-рс на посаду діловода штабу кадру управління військової частини НОМЕР_6 , вважати такою, що справи та посаду здала 18 червня 2021 року і вибула до нового місця служби в смт. Черкаське, Новомосковського району, Дніпропетровської області. З 18 червня 2021 року виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення - з 22 червня 2021 року (з обідів).

Відповідно до довідки-розрахунку про нарахування індексації ОСОБА_1 №963/3 від 29.12.2023, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу:

у період з травня 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась,

у період з грудня 2018 рік по січень 2019 рік нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 71,08 грн. щомісячно (індекс 3,70%, базовий місяць березень 2018 року), у лютому 2019 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 134,47 грн. (індекс 3,70%, базовий місяць березень 2018 року), у березні 2019 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 268,94 грн. (індекс 7,00%, базовий місяць березень 2018 року), у квітні 2019 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, за період з травня 2019 по червень 2019 року - у розмірі 134,47 грн. щомісячно (індекс 7,00%, базовий місяць березень 2018 року), у липні 2019 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 206,72 грн. (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), у серпні 2019 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 413,44 грн. (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), у вересні 2019 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, за період з жовтня 2019 по листопад 2019 року - у розмірі 206,72 грн. щомісячно (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), за період з грудня 2019 по липень 2020 року - у розмірі 216,51 грн. щомісячно (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року - у розмірі 226,29 грн. щомісячно (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), у січні 2021 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 338,94 грн. (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), за період з лютого 2021 року по березень 2021 року - у розмірі 331,42 грн. щомісячно (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), за період з квітня 2021 року по травень 2021 року - у розмірі 415,41 грн. щомісячно (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року), у червні 2021 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 249,25 грн. (індекс 10,30%, базовий місяць березень 2018 року).

Загальна сума виплаченої індексації за період з травня 2016 року по червень 2021 року становить 6793,49 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період 14.05.2016 по 18.06.2021, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XI військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 20ІІ-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно із частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина п'ята статті 2 Закону № 1282-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації, до яких віднесено грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (застосовується з 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2015 році (грудень до грудня попереднього року) становив 143,3 %; у 2016 році (грудень до грудня попереднього року) становив 112,4 %; у 2017 році (грудень до грудня попереднього року) становив 113,7 %; у 2018 році (грудень до грудня попереднього року) становив 109,8 %.

За вказаних обставин, грошове забезпечення позивача у спірних правовідносинах підлягало обов'язковій індексації відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 - 101 відсоток).

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право такого військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №206/4411/16-а).

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 14.05.2016 по 18.06.2021 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 18.06.2021 - виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період служби, за період з 14.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та у період з 01.03.2018 по 18.06.2021 - із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (фіксовану суму індексації).

Згідно із довідками Військової частини НОМЕР_1 про нарахування індексації ОСОБА_1 від 29.05.2023 №963/3 та про нараховані та сплачені суми грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 від 29.05.2023 №963/2 за період за період з 14.05.2016 по 18.06.2021 індексація не завжди нараховувалась позивачу.

Матеріалами справи підтверджено, що не заперечено відповідачем, за період з травня 2016 року по листопад 2018 року, квітень 2019 року та вересень 2019 року індексація грошового забезпечення позивача становила 0,00грн.

Щодо інших спірних періодів, то в ці періоди індексація нараховувалась та виплачувалась в таких розмірах: у період з грудня 2018 рік по січень 2019 рік у розмірі 71,08 грн. щомісячно (базовий місяць березень 2018 року), у лютому 2019 року - 134,47 грн. (базовий місяць березень 2018 року), у березні 2019 року - 268,94 грн. (базовий місяць березень 2018 року), за період з травня 2019 по червень 2019 року - 134,47 грн. щомісячно (базовий місяць березень 2018 року), у липні 2019 року - 206,72 грн. (базовий місяць березень 2018 року), у серпні 2019 року - 413,44 грн. (базовий місяць березень 2018 року), за період з жовтня 2019 по листопад 2019 року - 206,72 грн. щомісячно (базовий місяць березень 2018 року), за період з грудня 2019 по липень 2020 року - 216,51 грн. щомісячно (базовий місяць березень 2018 року), за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року - 226,29 грн. щомісячно (базовий місяць березень 2018 року), у січні 2021 року - 338,94 грн. (базовий місяць березень 2018 року), за період з лютого 2021 року по березень 2021 року - 331,42 грн. щомісячно (базовий місяць березень 2018 року), за період з квітня 2021 року по травень 2021 року - 415,41 грн. щомісячно (базовий місяць березень 2018 року), у червні 2021 року - 249,25 грн. (базовий місяць березень 2018 року).

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем вказано, що індексація грошового забезпечення проводилася у межах бюджетних асигнувань.

Однак, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації в повному обсязі не враховуються судом, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів на відповідний рік, як на підтвердження правомірності своїх дій по не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки невиплата індексації є обмеженням її права на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.

Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п. 23 справи «Сук проти України» від 10.03.2011 року, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Таким чином, вказані обставини щодо не звільняють відповідача від обов'язку проведення індексації грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає наступне.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв'язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Разом з тим, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013).

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), тобто з 01.12.2015 є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача, неврахування під час розрахунку індексації грошового забезпечення в якості місяця підвищення доходів січня 2008 року з 01.12.2015 і до дати наступного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) є протиправним.

Суд враховує, що схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 01.03.2018.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Отже, нарахування й виплата поточної індексації з 1 березня 2018 року мала здійснюватися з урахуванням місяця підвищення доходів березень 2018 року, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і фактично з грудня 2018 року у військовослужбовців з'явилося право на індексацію грошового забезпечення.

Разом з тим, необхідно враховувати, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, а тому у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взагалі не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з березня 2018 року (довідка Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2023 №963/3).

Із довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2023 №963/2 слідує, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року склало 8260,12грн, а за лютий 2018 року - 8107,57 грн., при цьому посадовий оклад у березні 2018 року (3080,00грн.) підвищився у порівнянні з посадовим окладом у лютому 2018 року (720,00грн.).

Отже, розмір підвищення доходу позивача становив 152,55грн. (8260,12грн. - 8107,57грн.).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).

В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 152,55 грн. = 4310,95грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі 4310,95 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Водночас, відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.06.2021 включно.

За змістом положення частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд вважає за необхідне з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 14.05.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, а також зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 14.05.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням висновків суду, а також визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 18.06.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 18.06.2021 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.05.2016 по 18.06.2021 по день фактичної виплати, суд зазначає таке.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - грошового забезпечення (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у спірному виплати - Військової частини) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (індексації грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи те, що судом застосовано спосіб захисту порушеного права позивача, який обрано ним самостійно, у вигляді зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період, розмір якої відповідач повинен обчислити самостійно, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування такої компенсації, оскільки виплату спірних сум позивачеві ще не здійснено.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 14.05.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 14.05.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.06.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.06.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова

Попередній документ
118821942
Наступний документ
118821944
Інформація про рішення:
№ рішення: 118821943
№ справи: 160/27379/23
Дата рішення: 03.05.2024
Дата публікації: 06.05.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Повернуто: рішення набрало законної сили (19.07.2024)
Дата надходження: 26.06.2024
Розклад засідань:
09.02.2024 11:30 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
11.04.2024 11:30 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
МАЛИШ Н І
суддя-доповідач:
БУХТІЯРОВА МАРИНА МИКОЛАЇВНА
БУХТІЯРОВА МАРИНА МИКОЛАЇВНА
МАЛИШ Н І
суддя-учасник колегії:
БАРАННИК Н П
ЩЕРБАК А А