29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"03" травня 2024 р. Справа № 924/436/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , м.Хмельницький
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
02.05.2024р. фізична особа ОСОБА_1 , м.Хмельницький звернулась до господарського суду Хмельницької облаcті із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом частини 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства (Кодекс або КУПБ) та приписам Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Також, відповідно до ч. 2 ст.164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.116 Кодексу, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з вимогами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний в обов'язковому порядку надати докази, що підтверджують наявність однієї з підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на скрутне фінансове становище та неможливість виконання своїх боргових зобов'язань перед кредиторами, вказує про наявність підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Так, заявник у конкретизованому списку кредиторів і боржників, який долучений до заяви вказує, що загальна сума заборгованості боржника становить 454 607,37 грн.
Судом встановлено, відсутність в матеріалах заяви усіх договорів укладених боржником із кредиторами згідно переліку вказаному у конкретизованому списку кредиторів і боржників.
Також, заявником не підтверджено належними та допустимими доказами загальної суми заборгованості перед кредиторами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не додержано вимог ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також суд зазначає, що долучені до матеріалів заяви докази на підтвердження отримання кредитів не підтверджують факт наявності кредиторської заборгованості в сумі 454 607,37 грн., її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суму грошових вимог кредитора (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договорами.
Таким чином, заявник не подав належних доказів на підтвердження наявності та розміру прострочених зобов'язань боржника перед кредиторами (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.10.2020р. у справі №915/36/20 вказав, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
У постанові від 16.11.2022р. у справі №917/1604/21 Верховний Суд зазначив, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Суд враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку суд дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Суд зазначає, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Таким чином, за відсутності усіх первинних документів, у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності, що позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Заявник не позбавлений права звернутися до фінансової установи з метою отримання усіх необхідних документів, які стосуються його прав та обов'язків.
Враховуючи вищезазначене, заява боржника не містить належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд зазначає, що пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з ч.2 ст.30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Заявник не додав доказів здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у встановленому Законом порядку та розмірі, лише долучив копію Договору про виконання повноважень арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність від 19.03.2024р. укладений між сторонами арбітражним керуючим Рябчуном Р.М. та Штихалюк І.І., який підписаний лише арбітражним керуючим Рябчуном Р.М. та копію платіжної інструкції №0.0.3453703626.1 від 06.02.2024 року на суму 8 000,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого.
Згідно з ч. 1 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 КУзПБ передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Також положеннями ч. 2 ст. 34 та ч. 3 ст. 116 КУзПБ встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що однією з обов'язкових передумов для звернення фізичної особою з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Суд зауважує, що законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Однак, зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи. Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20
Розглянувши подані заявником документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Приписами ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України).
Як вбачається із змісту договору про виконання повноважень арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність від 19.03.2024р., останній підписаний лише стороною 1 - арбітражним керуючим Рябчуном Р.М.. Підпису сторони 2 - Штихалюк І.І. вказаний договір не містить.
З огляду на викладене, долучений до матеріалів заяви договір про виконання повноважень арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність від 19.03.2024р. не може вважатись належним доказом на підтвердження досягнення домовленостей із арбітражним керуючим щодо мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому.
Суд звертає увагу, що, виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення (розстрочка, відстрочка) заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання у повному розмірі винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Отже, обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ч. 3 ст. 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, від 23.11.2020 у справі № 922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі № 927/166/20).
З огляду на вищезазначене, враховуючи основні засади господарського судочинства, суд вважає, що надані заявником документи щодо врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про необхідність подання доказів про внесення на депозитний рахунок суду авансування оплати послуг арбітражного керуючого за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям оплати праці відповідно до ч.2, 6 ст.43 Конституції України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не додержано вимог ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника без руху.
Одночасно, суд інформує заявника, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву фізичної особи ОСОБА_1 , м.Хмельницький залишити без руху.
Встановити фізичній особі ОСОБА_1 , м.Хмельницький строк на усунення недоліків заяви - не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Встановити фізичній особі ОСОБА_1 , м.Хмельницький спосіб усунення недоліків заяви шляхом:
- подання до суду доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
- подання належних доказів наявності конкретної суми заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (первинних документів - кредитних договорів укладених боржником із кредиторами згідно переліку вказаному у конкретизованому списку кредиторів і боржників).
Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.
Ухвала набрала законної сили 03.05.2024р. та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддруковано 2 прим.:
1- до справи,
2- заявнику - АДРЕСА_1