вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" травня 2024 р. Справа № 918/459/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача 1: ОСОБА_2
до відповідача 2: ОСОБА_3
про: визнання недійсним договору, визнання недійсним акту, скасування запису в реєстрі, визначення розміру часток в статутному капіталі товариства
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_2 , відповідача 2 - ОСОБА_3 з позовом в якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі - продажу частки у розмірі 50 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК - 2006" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33840626) вартістю 18750 грн. 00 коп., що укладений 19.02.2024 року між ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ,) та громадянином ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_2 );
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у розмірі 50 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК - 2006" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33840626) вартістю 18750 грн. 00 коп., що складений 19.02.2024 року між ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ,) та громадянином Узбекистану ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_2 ) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Домашенко М.М.;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК - 2006" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33840626) за №1006071070036000791 21.02.2024, внесений приватним нотаріусом Сохацькою О.В.;
- визначити розмір часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК - 2006" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33840626) наступним чином: частка ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) - 50 (п'ятдесят) відсотків статутного капіталу, що становить 18750 грн. 00 коп.; частка ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ) - 50 (п'ятдесят) відсотків статутного капіталу, що становить 18750грн. 00 коп.
Разом з позовом позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ "ІДЕК-2006" у розмірі 37 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу.
Розглянувши матеріали позовної заяви суд встановив, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Суд виходив з наступних обставин.
У позові заявлено вимоги про визнати недійсним договір купівлі - продажу частки у розмірі 50 відсотків статутного капіталу товариства, визнати недійсним акту приймання-передачі частки, скасування запису в державному реєстрі та розподілу часток у статутному капіталі.
За таких обставин в обґрунтування позову позивач зазначає, що він - ОСОБА_1 (позивач) дав в позику ОСОБА_2 (відповідач 1) кошти, про що свідчать відповідні розписки. Сума позичених коштів разом з відсотками за користування коштами сягнула 350 000,00 доларів США.
У зв'язку з неповерненням відповідачем 1 грошових коштів позивач звернувся до Острозького Районного суду Рівненської області.
Розуміючи наявність боргових зобов'язань, відповідач 1, з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за договірними зобов'язаннями та приховання активів за рахунок яких може бути стягнуто заборгованість, 19 лютого 2024 року уклав з громадянином ОСОБА_4 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК - 2006", в якому відповідачу 1 належало 50% від статутного капіталу товариства. Інші 50% від статутного капіталу товариства до укладення оспорюваного договору належали відповідачу - 2.
Отже, за твердженням позивача, відповідач 2 став власником 100 % статутного капіталу ТОВ "ІДЕК -2006".
19.02.2024 року, у зв'язку з укладенням договору, відповідачі склали акт приймання - передачі частки в статутному капіталі ТОВ "ІДЕК 2006", на підставі якого здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де зареєстровано зміну відомостей про юридичну особу в ЄДР у вигляді зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
Тому, позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі - продажу частки від 16.02.2024 року має бути визнаний недійсним підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Позивач вказує, що в момент його вчинення не було дотримано вимог пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України (справедливість, добросовісність та розумність.) та частин 2, 3 статті 13 ЦК України (при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах).
Позивач вказує у позові, що вважає цей правочин недійсним, укладеним без наміру створення правових наслідків та лише з метою уникнення відповідачем 1 ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності за договірними зобов'язаннями. Тобто вважає спірний правочин фраудаторним. Решта позовних вимог, як видно з позову, є похідними від вимог про визнання фраудаторного правочину недійсним.
Суд зауважує, що такі позовні вимоги не розглядаються в порядку господарського судочинства.
Згідно з визначеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з приписами статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Натомість, відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд дослідив чи існує у цій справі спір учасника (засновника) господарського товариства з цим товариством, пов'язаний зі здійсненням товариством діяльності, що впливає на права позивача, або ж спір учасника (засновника) товариства з іншими учасниками стосовно корпоративних прав. Суд встановив, що цей спір виник не з корпоративних, а з цивільно-правових відносин, що мали місце між фізичними особами.
Суд звертає увагу позивача, що вказаний спір стосується правовідносин щодо вчинення паравочину цивільно-правового характеру.
Як видно з матеріалів справи, спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виник щодо укладення, як вважає позивач, фраудаторного правочину, тобто того правочину який спрямований на шкоду інтересам кредитора. Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_6 прагне уникнути стягнення боргу, який він має перед позивачем, в тому числі шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно. Те, що таким майном є частка в товаристві, не робить даний спір корпоративним.
Позивач не оспорює жодних корпоративних прав, не стверджує про наявність у нього будь-яких корпоративних прав та не ставить питання про їх захист. У позовній заяві відсутні посилання на наявність у позивача будь-яких корпоративних прав щодо ТОВ "ІДЕК - 2006". А отже позивач не є учасником (засновником) ТОВ "ІДЕК - 2006", будь-які корпоративні правовідносини між позивачем та відповідачами відсутні, а позовні вимоги не стосуються захисту порушених, невизнаних чи оспорених корпоративних прав.
Позивач звернувся до господарського суду як фізична особа, яка не є підприємцем, а відповідачами визначив двох фізичних осіб. В обґрунтування позову позивач покликається на невідповідність оспорюваного правочину вимогами цивільного законодавства.
Тому спір має розглядається за правилами цивільного судочинства.
ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19).
Відповідно до частини третьої статті 167 Господарського кодексу (далі - ГК) України корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно з частиною першою цієї статті корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), зокрема учасник, який вибув, або лише учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи як особи, які володіють корпоративними правами.
Однак докази наявності корпоративних відносин між позивачем і відповідачами в матеріалах справи відсутні.
Наведення позивачем у прохальній частині позову таких вимог як визначення часток у статутному капіталі товариства та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не робить цей спір корпоративним, не змінює суті цивільно-правових відносин між учасниками спору, а отже не може змінювати вид судочинства, в якому необхідно розглядати спір щодо вимог фізичної особи до інших фізичних осіб про визнання недійсним фраудаторного правочину.
У даному випадку позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав, а вказує на порушення його права як кредитора за договором позики. Тобто, не будучи учасником ТОВ "ІДЕК-2006", не маючи жодних корпоративних правовідносин з відповідачами позивач звернувся до суду з позовом про захист цивільного права. Відповідачами за цим позовом вважає учасників ТОВ "ІДЕК-2006". Порушення права обґрунтовує незаконним, на думку позивача, відчуженням активів відповідача 1 на користь відповідача 2 у статутному капіталі ТОВ "ІДЕК-2006".
Подібні за змістом висновки щодо визначення підвідомчості спору за цивільним позовом відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне, між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Тому, позовні вимоги які ґрунтуються на цивільно-правових угодах, а не виникають з корпоративних правовідносин, а отже спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 757/39672/17-ц.
Суд також вважає за необхідне звернутись до позиції Верховного Суду, що відображена у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 914/1229/23.
Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання предметної та суб'єктної юрисдикції спорів у справі за позовом стягувача у виконавчому провадженні про визнання недійсним договору відчуження/продажу боржником власних корпоративних прав, що був укладений з метою ухилення від виконання судового рішення у справі (постанова від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19 (провадження № 12-103гс19).
Велика Палата Верховного Суду у цій справі вказала, що спір ґрунтується на правовідносинах, які не мають господарсько-правових ознак. Позов у справі направлений на захист прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, щодо майна (частки в ТОВ) боржника, яким останній розпорядився, відчуживши його іншій фізичній особі. Тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України.
Схожі висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 755/1637/21, постанова від 30 листопада 2022 року у справі № 910/4219/22, постанова від 10 листопада 2021 року у справі № 910/6503/21.
У даному позові у позивача існує цивільний інтерес до майна відповідача 1 не як до учасника товариства й не в межах корпоративних правовідносин, а як до позичальника, тому у суду відсутні підстави для застосування положень пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України (постанова Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 914/1229/23).
Згідно з правилами статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З врахуванням наведеного суд робить висновок, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки, визнання недійсним акту приймання-передачі частки, скасування запису та визнання розміру часток не стосуються справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, чи справ у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, а стосуються цивільних правовідносин щодо порушення прав кредитора, яке виникло із зобов'язання позики, а тому підлягають до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки суд встановив, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд вважає за необхідне повернути заявнику заяву про забезпечення позову.
Керуючись статтями 175, 234, 235 ГПК України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, визнання недійсним акту, скасування запису в реєстрі, визначення розміру часток в статутному капіталі товариства.
2. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Андрій КАЧУР