ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.05.2024Справа № 910/5929/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медія Послові"
про стягнення боргу та розірвання договору
Суддя Борисенко І. І.
Секретар судового засідання Шилін Є. О.
представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" (далі - ТОВ "Трейдінг енд Делівері", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медія Послові" (далі - ТОВ "Медія Послові", відповідач) про стягнення боргу та розірвання договору.
Позов мотивований тим, що за умовами укладеного сторонами контракту № 1-IN від 24.09.2021 позивач сплатив в якості попередньої оплати на користь відповідача вартість замовленого товару в сумі 57 822,70 євро. Однак, ТОВ "Медія Послові" порушило свої зобов'язання, товар на погоджених у договорі умовах у повному обсязі не поставило.
У позові ТОВ "Трейдінг енд Делівері" просить:
- стягнути з відповідача попередню оплату у сумі 34 910,54 євро, пеню у сумі 17 966,32 євро, 3 % річних у сумі 252,50 євро, що разом становить 50 129,36 євро;
- розірвати контракт № 1-IN від 24.09.2021, укладений між ТОВ "Трейдінг енд Делівері" та ТОВ "Медія Послові".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 позовну заяву ТОВ "Трейдінг енд Делівері" повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 вищевказану ухвалу скасовано, а справу передано для розгляду до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.06.2023, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Судом було вчинено дії для належного повідомлення відповідача (ТОВ "Медія Послові"), місцезнаходженням якого є Республіка Сербія, індекс 15000, м. Шабац, площа Студентського батальону, 15, про розгляд справи.
Так, 05.12.2022 ухвала Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів № 910/5929/22 від 16.11.2022 помилково були направлені до Центрального Органу запитуваної Держави (Республіка Сербія) - Ministry of Foreign Affairs of Serbia, c/o Embassy of Serbia, Groot Hertoginnelaan 30, 2517 EG THE HAGUE, Netherlands.
08.02.2023 до Господарського суду надійшло поштове повернення із відправленими матеріалами - Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 та проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів № 910/5929/22 від 16.11.2022 із відміткою "not picked up; return to sender" (не вручено, повернути відправнику).
13.02.2023 ухвала Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів № 910/5929/22 від 16.11.2022 повторно були надіслані компетентному органу Республіки Сербії - Ministry of Justice of the Republic of Serbia Sector for international legal assistance Department for international legal assistance in civil matters, Nemanjina 22/26 Str., 11000 Belgrade Republic of Serbia.
У судове засідання 20.06.2023 з'явився представник позивача. Відповідач явку повноваженого представника не забезпечив, а у матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/5929/22 у підготовчому засіданні 12.09.2023. За результатами розгляду справи було оголошено перерву до 12.09.2023, зупинено провадження у справі № 910/5929/22 до виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу або повідомлення про неможливість такого виконання, але не пізніше 12.09.2023.
23.06.2023 вказана ухвала суду від 20.06.2023 разом з проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів була направлена компетентному органу Республіки Сербії - Ministry of Justice of the Republic of Serbia Sector for international legal assistance Department for international legal assistance in civil matters, Nemanjina 22/26 Str., 11000 Belgrade Republic of Serbia, з метою вручення цих документів відповідачу.
У судове засідання 12.09.2023 з'явився представник позивача. Відповідач явку повноваженого представника не забезпечив. У матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/5929/22 у підготовчому засіданні 12.09.2023. За результатами розгляду справи було оголошено перерву до 28.11.2023, зупинено провадження у справі № 910/5929/22 до виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу або повідомлення про неможливість такого виконання, але не пізніше 28.11.2023.
18.09.2023 вказана ухвала суду від 12.09.2023 була направлена на адресу відповідача - Республіка Сербія, індекс 15000, м. Шабац, площа Студентського батальону, 15.
28.11.2023 у підготовче засідання з'явився представник позивача, представник відповідача до суду не з'явився, заяв та клопотань про відкладення підготовчого засідання або про розгляд справи без участі суду не надав, був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Також Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 30.04.2024.
12.12.2023 ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 із проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів по справі № 910/5929/22, з метою належного повідомлення відповідача, була направлена компетентному органу Республіки Сербії - Ministry of Justice of the Republic of Serbia Sector for international legal assistance Department for international legal assistance in civil matters (Nemanjina 22/26 Str., 11000 Belgrade Republic of Serbia).
У судове засідання 30.04.2023 з'явився представник позивача. Відповідач явку повноваженого представника не забезпечив, про судове засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Суд зазначає, що направлені судом до компетентного органу Республіки Сербії прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів по справі 910/5929/22 на підставі судового доручення про вручення судових документів із проханням про подальше вручення документів на адресу відповідача - ТОВ "Медія Послові" залишені компетентним органом Республіки Сербії без виконання та відповіді.
За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
У судовому засідання 30 квітня 2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.09.2021 між - ТОВ "Трейдінг енд Делівері" (покупець) та ТОВ "Медія Послові" (Medija Poslovi Doo, постачальник) був укладений контракт № ЕХР-1-IN (далі - контракт), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити пиловник твердих порід дубовий, класу F, A, B, C, діаметром 30 +, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті (п. 1.1).
Товар, що поставляється, має бути поставлений в повній відповідності до вимог та умов закріплених у контракті, за назвою, та за цінами зазначеними у видаткових накладних (специфікації) до цього контракту, що є його невід'ємною частиною (п. 1.2 контракту).
Загальна вартість контракту складається з суми вартості товару, отриманого по всім видатковим накладним (специфікаціям) протягом дії даного контракту, проте, не може перевищувати 100 000,00 євро. Вартість кожної одиниці товару зазначається в видаткових накладних (специфікаціях) до цього контракту (п. 3.1 контракту).
Валютою платежів по контракту є євро (п. 3.2 контракту).
Кількість, асортимент та номенклатура окремої партії товару узгоджується сторонами, закріплюється у контракті та у відповідних накладних (специфікаціях) до цього контракту, які повинні бути підписаними сторонами (п. 5.1 контракту).
Базисні умови поставки ДАТ, тобто, постачальник передає покупцю товар, випущений в митному режимі експорту, у визначений покупцем пункт (місце) (п. 5.2 контракту).
Поставка товару здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту оплати покупцем товару, відповідно до видаткової накладної (п. 5.2.2 контракту).
Покупець здійснює оплату поставки відповідно до отриманої від постачальника відповідної накладної (інвойсу) (п. 5.2.3 контракту).
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент поставки товару (п. 5.4 контракту).
Моментом поставки є прийняття товару покупцем по видатковим накладним та акту приймання-передачі, уповноваженою особою покупця, що діє на підставі довіреності, виданої покупцем на ім'я цієї особи (п. 5.5 контракту).
Товар вважається прийнятим покупцем від постачальника підписанням уповноваженим представником покупця відповідних видаткових накладних та акту приймання-передачі (п. 5.6 контракту).
У разі не вирішення спору договірним шляхом спір передається на розгляд до Господарського суду України за місцезнаходженням покупця (п. 9.2 контракту).
Даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту його укладення (підписання та скріплення печатками), а стосовно виконання обов'язків за цим контрактом - до повного його виконання та розрахунку між сторонами, відповідно до вимог контракту (п. 10.1).
За змістом п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 662, 663 ЦК України у продавця існує обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, на підставі інвойсів відповідача від 29.09.2021, від 12.10.2021, від 19.10.2021, від 09.11.2021, позивач здійснив попередню оплату замовленого товару в повному обсязі - на суму 57 822,70 євро, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.10.2021, від 20.10.2021, від 17.11.2021.
Проте, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, поставку обумовленого товару у визначений договором строк здійснив частково - на суму 23 044,68 євро, з яких неліквідний товар був поставлений на суму 132,52 євро, що підтверджується митними деклараціями від 01.11.2021, від 22.11.2021, від 22.11.2021.
Отже, непоставленим залишився товар на суму 34 910,54 євро (57 822,70 євро - 23 044,68 євро - 132,52 євро).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як свідчать матеріали справи, 08.04.2022 ТОВ "Трейдінг енд Делівері" направило на адресу відповідача вимогу повернути попередню оплату в розмірі 34 910,54 євро. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару у повному обсязі або повернення сплаченої суми не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення коштів попередньої оплати у сумі 34 910,54 євро є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 252,50 євро за період з 16.04.2022 по 12.07.2022, суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
У даному випадку позивач нарахував відповідачу 3 % річних на суму коштів попередньої плати, які є грошовою сумою та які перераховуються згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товар, що має бути поставлений. Отже, оскільки правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати, є грошовим зобов'язанням, то на нього можуть нараховуватися 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Суд зазначає, що нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також суд враховує висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, відповідно до яких, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Оскільки у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, то при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Отже, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат з урахуванням зазначених вище роз'яснень, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 252 євро, тобто у сумі, заявленій позивачем.
Крім того, позивач (враховуючи заяву від 01.05.2024 про виправлення описки у позовній заяві) також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 17 966,32 євро за період з 08.10.2021 по 24.05.2022.
За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 7.3 контракту сторонами погоджено, що за порушення строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2 % від суми погодженої видатковою накладною (специфікацією) поставки за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, як було роз'яснено Верховним судом у постановах від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Отже вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні). Аналогічний висновок був викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 166 568,17 грн. В решті частині вимог про стягнення пені - суд відмовляє.
Отже, позовні вимоги ТОВ "Трейдінг енд Делівері" про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги про розірвання контаркту № 1-IN від 24.09.2021, укладеного між ТОВ "Трейдінг енд Делівері" та ТОВ "Медія Послові", суд зазначає наступне.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
Так, строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Відповідно до п. 10.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту його укладення (підписання та скріплення печатками), а стосовно виконання обов'язків за цим контрактом - до повного його виконання та розрахунку між сторонами, відповідно до вимог контракту.
Отже строк дії контракту № № 1-IN від 24.09.2021закінчився 24.09.2022.
Між тим, з позовною заявою про розірвання вказаного контракту позивач звернувся у липні 2022 року.
Тобто, в процесі розгляду справи, станом на час прийняття рішення у справі (02.05.2024) спірний договір закінчив строк своєї дії.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак, щодо вимоги позивача про розірвання контракту № 1-IN від 24.09.2021, то суд закриває провадження у справі, зважаючи на те, що станом на час прийняття рішення у справі, договір закінчив свою дію, а відтак в цій частині вимоги відсутній предмет спору.
Отже, суд закриває провадження у справі щодо вимоги про розірвання контракту № 1-IN від 24.09.2021 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених відповідачем у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 22 500,00 грн., суд врахував наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (з ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 22 500,00 грн. позивач долучив копії:
- договору про надання правової допомоги № 24/06 від 24.06.2022, укладеного ТОВ "Трейдінг енд Делівері" з ОСОБА_1 , у якому сторони погодили обсяг наданої правничої допомоги, а у п. 3.1 договору передбачили, що вартість наданих послуг виконавця визначається шляхом множення затраченого часу на вартість за годину роботи - 1 500,00 за 1 годину (п. 3.1);
- акту приймання-передачі наданих послуг від 12.07.2022 на суму 22 500,00 грн., відповідно до якого сплата вартості наданих послуг виконавця за період з 24.06.2021 по 12.07.2022 клієнтом здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами цього акту.
Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку з урахуванням викладеного, суд зважає на наступне: категорію розглянутої справи, яка є простою, що не містить складного предмету доказування; підставою позову є невиконання зобов'язань з поставки товару; підготовка позову не зайняла великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста; відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, судом не проводились додаткові процесуальні дії, а представником позивача - відшукання нестандартних доказів на підтвердження своєї позиції.
Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат - ТОВ "Трейдінг енд Делівері" на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн., які покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 231, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медія Послові" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медія Послові" (Республіка Сербія, індекс 15000, м. Шабац, площа Студентського батальону, 15, ідентифікаційний код 21076147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг енд Делівері" (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 23а, офіс 20, ідентифікаційний код 42940293) попередню оплату у сумі 34 910 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот десять) 54 євро, 3 % річних у сумі 252 (двісті п'ятдесят дві) 50 євро, пеню у сумі 166 568 (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 17 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 17 326 (сімнадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 66 коп.
У решті вимог - відмовити.
Провадження в частині позовної вимоги про розірвання контракту № 1-IN від 24.09.2021 - закрити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 3 травня 2024
Суддя Борисенко І. І.