вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6622/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейнджел" (50106, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., мікрорайон 4-й Зарічний, приміщ. 21Ж; ідентифікаційний код 44086731)
про стягнення 3 565 грн. 92 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6246/23 від 21.12.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейнджел" 3 565 грн. 92 коп., що складає 3 098 грн. 24 коп. - заборгованості по оплаті орендної плати за договором від 30.12.2021 №12/7476-6581, 428 грн. 63 коп. - пені, 7 грн. 01 коп. - інфляційних нарахувань та 32 грн. 04 коп. - 3% річних.
Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50106, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., мікрорайон 4-й Зарічний, приміщ. 21Ж, на яке і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 43).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 26.12.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 04.01.2024 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 48-52).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 26.12.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 02.05.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як орендодавцем, позивачем - Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", як балансоутримувачем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейнджел", як орендарем, було укладено договір від 30.12.2021 №12/7476/6581 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір) (а.с. 9-25).
Відповідно до пункту 4.1 розділу I "Змінювані умови договору" (надалі - Умови) об?єктом оренди та складом майна є будівлі адміністративно-побутова обслуговуючого значення корпус №31, площею 30,3 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, 22 Д на балансі Державного підприємства "Виробниче об?єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова".
Відповідно до пункту 9.1 Умов місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 1 483 грн. 20 коп. без податку на додану вартість; дата і реквізити протоколу електронного аукціону від 05.12.2021 №LLE001-UA-20210002-47151.
Пунктом 12.1 Умов визначено, що цей договір укладено на 5 років з 30.12.2021 до 29.12.2026 включно.
Відповідно до пункту 16 Умов співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30% від суми орендної плати, до державного бюджету - 70% від суми орендної плати.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом держаного майна і оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону договору типу 5(А) і 5 (В).
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (пункт 3.4 Договору).
Відповідно до пункту 12.1 Договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
Як вбачається, на виконання умов Договору сторонами було підписано акт від 30.12.2021 приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (а.с. 24-25).
Позивач стверджує, що у період з травня 2023 по жовтень 2023 надав відповідачу послуги на загальну суму 3 098 грн. 24 коп. та надає копії актів здачі-приймання послуг з оренди держмайна за Договором оренди від 30.12.2021 №12/7476-6581 за період з травня 2023 по жовтень 2023 включно на загальну суму 3 098 грн. 34 коп., а саме:
- від 31.05.2023 на суму 516 грн. 39 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 26);
- від 30.06.2023 на суму 516 грн. 39 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 28);
- від 31.07.2023 на суму 516 грн. 39 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 30);
- від 31.08.2021 на суму 516 грн. 39 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 32);
- від 30.09.2023 на суму 516 грн. 39 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 33);
- від 31.10.2023 на суму 516 грн. 39 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 34).
В матеріалах справи містяться копії описів вкладення до цінного листа щодо направлення актів здачі-приймання послуг та рахунків на адресу відповідача (а.с. 27, 29, 31).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого у відповідача склалася заборгованість перед позивачем на загальну суму 3 098 грн. 24 коп.; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з умов Договору (пункт 3.3), з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, строк оплати орендної плати є таким, що настав, а саме:
- за актом від 31.05.2023 (за травень 2023) - 15.05.2023;
- за актом від 30.06.2023 (за червень 2023) - 15.06.2023;
- за актом від 31.07.2023 (за липень 2023) - 17.07.2023 (15.07.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - понеділок 17.07.2023));
- за актом від 31.08.2021 (за серпень 2023) - 15.08.2023;
- за актом від 30.09.2023 (за вересень 2023) - 15.09.2023;
- за актом від 31.10.2023 (за жовтень 2023) - 16.10.2023 (15.10.2023 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - понеділок 16.10.2023)).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається, акти здачі-приймання послуг за Договором підписані лише з боку позивача, проте, судом враховано, що умовами Договору не покладено настання строку оплати в залежність від підписання актів виконаних робіт. Так, строки оплати чітко встановлені Договором (пункт 3.3) і підписання актів виконаних робіт не є умовою для сплати орендних платежів.
Отже, суд визнає надані позивачем акти здачі-приймання послуг за Договором належними доказами у справі з огляду на те, що Договір не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
Крім того, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем за Договором у період з травня 2023 по жовтень 2023 включно в розмірі 3 098 грн. 24 коп.
При цьому суд звертає увагу на те, що заборгованість за вказаний період складає 3 098 грн. 34 коп. (516 грн. 39 коп. х 6 місяців), проте, судом враховано, що позивачем до стягнення заявлено суму заборгованості за період з травня 2023 по жовтень 203 включно в розмірі 3 098 грн. 24 коп.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за Договором в розмірі 3 098 грн. 24 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.9. Договору визначено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається, позивач просить стягнути пеню за прострочення оплати орендної плати за Договором в розмірі 428 грн. 63 коп. за загальний період з 16.05.2023 по 04.12.2023 включно.
При перевірці розрахунків судом встановлено, що позивачем помилково визначено, що:
- першим днем прострочення за актом від 31.07.2023 (за липень 2023) є 17.07.2023, тоді як вже зазначалося вище, строк оплати за вказаним актом є таким, що настав лише 17.07.2023 - (15.07.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - понеділок 17.07.2023)), отже перший день прострочення - 18.07.2023;
- першим днем прострочення за актом від 31.10.2023 (за жовтень 2023) є 16.10.2023, тоді як вже зазначалося вище, строк оплати за вказаним актом є таким, що настав - 16.10.2023 (15.10.2023 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - понеділок 16.10.2023)), отже перший день прострочення - 17.10.2023.
Також судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені за актом від 31.05.2023 (за травень 2023) не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо того, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, періодом нарахування пені за вказаним актом є період з 16.05.2023 по 16.11.2023 включно.
Після перевірки розрахунку судом, розмір пені за загальний період з 16.05.2023 по 04.12.2023 включно складає 419 грн. 21 коп.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 7 грн. 01 коп. за загальний період з 06.06.2023 по 04.12.2024, а також нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати за Договором у розмірі 32 грн. 04 коп. за загальний період з 16.05.2023 по 04.12.2023.
При перевірці розрахунків судом встановлено, що позивачем помилково визначено, що:
- першим днем прострочення за актом від 31.07.2023 (за липень 2023) є 17.07.2023, тоді як вже зазначалося вище, строк оплати за вказаним актом є таким, що настав лише 17.07.2023 - (15.07.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - понеділок 17.07.2023)), отже перший день прострочення - 18.07.2023;
- першим днем прострочення за актом від 31.10.2023 (за жовтень 2023) є 16.10.2023, тоді як вже зазначалося вище, строк оплати за вказаним актом є таким, що настав - 16.10.2023 (15.10.2023 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - понеділок 16.10.2023)), отже перший день прострочення - 17.10.2023.
Після перевірки розрахунків судом, розмір 3% річних за загальний період з 16.05.2023 по 04.12.2023 включно складає 31 грн. 96 коп.
При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем фактично здійснено нарахування за загальний період з 01.02.2023 по 31.10.2023 включно.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 676 грн. 85 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейнджел" (50106, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., мікрорайон 4-й Зарічний, приміщ. 21Ж; ідентифікаційний код 44086731) про стягнення 3 565 грн. 92 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейнджел" (50106, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., мікрорайон 4-й Зарічний, приміщ. 21Ж; ідентифікаційний код 44086731) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368) 3 098 (три тисячі дев'яносто вісім) грн. 24 коп. - заборгованості, 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 21 коп. - пені, 31 (тридцять одна) грн. 96 коп. - 3% річних, 7 (сім) грн. 01 коп. - інфляційних нарахувань та 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 85 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
02.05.2024