вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.04.2024м. ДніпроСправа № 904/533/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; ідентифікаційний код 14307529)
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53; ідентифікаційний код 14311614)
про стягнення 91 944 грн. 72 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Державне підприємство "Антонов" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№518/24 від 07.02.2024) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" 91 944 грн. 72 коп., що складає 25 540 грн. 20 коп. - штрафу та 66 404 грн. 52 коп. - пені за непоставлений товар за договором поставки від 23.08.2022 №90/12-39.
Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Судом до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, з якої вбачається, що ухвала суду від 12.02.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 12.02.2024 о 14:02 год. (а.с. 54).
Таким чином, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 12.02.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 29.04.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Державним підприємством "Антонов", як покупцем, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський агрегатний завод", як постачальником, було укладено договір поставки від 23.08.2022 №90/12-39 (надалі - Договір) (а.с. 29-35).
Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: деталі для літаків (код за ДК 024:2015:34730000 - з частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів), згідно зі специфікацією №1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Товар може поставлятися партіями за умови обов'язкового узгодження з покупцем (пункт 1.2 Договору).
Пунктом 1.3 Договору визначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації №1 до цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору кількість товару визначено у специфікації №1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 2.5 Договору у разі неможливості поставити недопоставлений товар або замінити дефектний (забракований, неякісний) товар, постачальник протягом 10-ти банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця повертає покупцю грошові кошти за дефектний (неякісний, забракований) товар або за недопоставлений товар.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна сума договору складає суму всіх специфікацій, що будуть укладені протягом строку дії даного договору. Ціна товару є фіксованою, незмінною на весь період виконання та строку дії даного договору.
Ціна за одиницю товару визначається у специфікації до даного договору, що є його невід'ємною частиною (пункт 3.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за ним проводяться покупцем наступним чином: - передплати 50% вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7-ми банківських днів з дати отримання рахунку. У разі затримки оплати за рахунком з боку покупця, термін поставки товару збільшується на термін затримки оплати; - остаточний розрахунок в розмірі 50% вартості товару за замовлений товар протягом 10 банківських днів з дати отримання продукції покупцем, згідно накладної та отримання позитивного висновку результатів вхідного контролю на товар на території покупця.
Згідно з пунктом 5.1 Договору поставка здійснюється на умовах EXW (франко-завод, м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53) згідно з ІНКОТЕРМС - 2020.
Пунктом 5.5 Договору визначено, що термін поставки визначається у специфікації до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Датою поставки товару вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній (пункт 5.7 Договору).
Договір вступає в силу з дати підписання сторонами та діє до 29.12.2023, але у будь-якому разі до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а в частині гарантійних обов'язків на поставлений в рамках даного договору товар - до закінчення строку їх дії (за пунктом 6.1 даного договору) (пункт 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 04.11.2022 №1 (а.с. 34)).
На виконання умов Договору сторонами було підписано специфікацію №1 до Договору на загальну суму 364 860 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 32).
Пунктом 3 вказаної специфікації визначено, що строк поставки - 90 днів з дати проведення попередньої оплати та отримання від покупця давальницької сировини.
Строк поставки давальницької сировини - не більше 20 робочих днів з моменту підписання специфікації №1 до чинного Договору (пункт 6.3 специфікації №1).
На виконання умов Договору сторонами було складено акт від 22.08.2022 №170/20, за яким ДП "Антонов" передано, а АТ "ДАЗ" прийнято давальницьку сировину за переліком на загальну суму 320 230 грн. 00 коп. (а.с. 36).
Як вбачається, відповідачем було виставлено позивачу рахунок від 13.09.2022 №584 на суму 364 860 грн. 00 коп. (а.с. 18).
Позивачем на виконання умов Договору здійснено попередню оплату в розмірі 50% в сумі 182 430 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.09.2022 №2549 (а.с. 19).
В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 28.09.2023 №2 до Договору, якою додаток №1 до Договору - специфікацію №1 викладено в редакції додатку №1 до Договору угоди №2 від 28.09.2023 до Договору (а.с. 35).
Як вбачається, загальна сума специфікації №1 в редакції Додаткової угоди від 28.09.2023 №2 складає 344 548 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3 вказаної специфікації визначено, що строк поставки - 90 днів з дати проведення попередньої оплати та отримання від покупця давальницької сировини.
Відповідно до пункту 6.3 Специфікації строк поставки давальницької сировини, передбаченої в підпунктах 1-5 пункту 6.2 специфікації №1 - не більше 20 робочих днів з моменту підписання специфікації №1 до чинного Договору. Строк поставки давальницької сировини передбаченої в підпункті 6 пункту 6.2 Специфікації №1 - не більше 20 робочих днів з моменту підписання додаткової угоди №2 від 28.09.2023 до Договору (а.с. 33 - зворотна сторона).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою від 30.05.2023 №126/7767-23 в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, у якій вимагає у 7-ми денний строк з дати отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача 81 728 грн. 64 коп., з яких 56 188 грн. 44 коп. - пені та 25 540 грн. 20 коп. - штрафу та зазначає, що на виконання умов Договору постачальник виставив покупцю рахунок від 13.09.2022 №584 на передоплату за Договором. Покупець здійснив оплату 50% вартості товару в розмірі 182 430 грн. 00 коп., отже постачальник мав поставити товар до 26.12.2022 включно, проте товар покупцю не поставлений (а.с. 40-42).
Вказана вище вимога була надіслана на адресу відповідача 31.05.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 42).
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору ним здійснено попередню оплату за товар, проте відповідачем зобов'язання з поставки товару не виконано, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до умов Договору нараховано штраф (7%) в розмірі 25 540 грн. 20 коп. та пеню в розмірі 66 404 грн. 52 коп.; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (статті 664 Цивільного кодексу України).
Статтею 689 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з умов Договору, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України строк поставки товару є таким, що настав - 26.12.2022 (дата здійснення попередньої оплати) + 90 календарних днів = 25.12.2022 (неділя - вихідний), перший за ним робочий день - 26.12.2022.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав своє зобов'язання зі сплати попередньої оплати за товар, що мав бути поставлений за Договором.
На час розгляду справи сторонами не надано, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором.
Отже, відповідачем було порушено строк поставки товару, погоджений сторонами у Договорі та специфікаціях.
Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.1 Договору за непостачання, несвоєчасне постачання товару (партії товару) або за прострочення заміни товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю за вимогою останнього пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого, неякісного товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від вказаної вартості товару (партії товару).
Як вбачається, позивачем нараховано відповідачу штраф (7%) в розмірі 25 540 грн. 20 коп. (364 860 грн. 00 коп. х 7%), а також нараховано пеню (0,1%) за період з 27.12.2022 по 26.06.2023 включно в розмірі 66 404 грн. 52 коп.
Перевіривши розрахунки суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається, позивачем нараховано штраф в розмірі 7% від суми специфікації №1 (у початковій редакції) - 364 860 грн. 00 коп., проте, враховуючи, що в подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 28.09.2023 №2, якою специфікацію №1 викладене в новій редакції, зокрема, сума специфікації складає 344 548 грн. 80 коп., отже розмір штрафу дорівнює 24 118 грн. 42 коп. (344 548 грн. 80 коп. х 7%).
Також вбачається, що позивачем нараховано пеню з розрахунку суми специфікації №1 (у початковій редакції) - 364 860 грн. 00 коп., проте враховуючи, що в подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 28.09.2023 №2, якою специфікацію №1 викладено в новій редакції, зокрема, сума специфікації складає 344 548 грн. 80 коп., отже розмір пені за період з 27.12.2022 по 26.06.2023 включно складає 62 707 грн. 88 коп. (344 548 грн. 80 коп. х 0,1% х 182 дні).
На момент розгляду справи доказів сплати штрафу та пені позивачу відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 4 Закон України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем в електронному вигляді через систему "Електронний суд".
Отже, розмір судового збору, який мав сплатити позивач складає 2 422 грн. 40 коп.
Проте, як вбачається, за подання позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп., що є більше, ніж встановлено законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 287 грн. 55 коп. - витрат на сплату судового збору.
Сума судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету за його клопотанням (3 028 грн. 00 коп. - 2 422 грн. 40 коп.).
Станом на час розгляду справи, відповідне клопотання позивачем до суду не надано.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; ідентифікаційний код 14307529) до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53; ідентифікаційний код 14311614) про стягнення 91 944 грн. 72 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53; ідентифікаційний код 14311614) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; ідентифікаційний код 14307529) 24 118 (двадцять чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 42 коп. - штрафу, 62 707 (шістдесят дві тисячі сімсот сім) грн. 88 коп. - пені та 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 55 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
02.05.2024