Справа № 953/334/24
Провадження № 2/953/1496/24
29 квітня 2024 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря - Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 10939,35 доларів США та 18821,16 грн.,
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» суму в розмірі 10939,35 доларів США та 18821,16 грн. 3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2015 у справі № 640/3771/15-ц, стягнути пропорційно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судовий збір в сумі 6233,14 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2015 у справі № 640/3771/15-ц задоволено позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра" та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 6/4/20/2008/840-К/2260 від 04.07.2008 в сумі 73 574,33 долари США та 28 502 грн. 48 коп., а також судовий збір в сумі 3 654, 00 грн. по 1 827, 00 грн. з кожного.
27.01.2021 ухвалою Київського районного суду м. Харкова замінено сторону виконавчого провадження № 21697079 з ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».
Станом на дату подачі позову, вищезазначене рішення не виконано.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідачів на підставі ст. 625 ЦПК України 3 % річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022.
Ухвалою суду від 30 січня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року підготовче провадження закрито справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, 29.04.2024 року подав до суду заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до суду повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, та проживання, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідач ОСОБА_2 до суду повторно не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, та проживання, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на те, що на поштових повідомленнях які направлялись відповідачам проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», за двома адресами за зареєстрованим місцем проживання та за адресою зазначеною у позовній заяві, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вони вважаються такими, що повістку вручено відповідачеві та він є повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у їх відсутності та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Представник позивача, відповідно до позовної заяви, просить суд позовні вимоги задовольнити, справу розглянути в спрощеному провадженні, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавли.
Судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2015 у справі № 640/3771/15-ц задоволено позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра" та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 6/4/20/2008/840-К/2260 від 04.07.2008 в сумі 73 574,33 долари США та 28 502 грн. 48 коп., а також судовий збір в сумі 3 654, 00 грн. по 1 827, 00 грн. з кожного.
27.01.2021 ухвалою Київського районного суду м. Харкова замінено сторону виконавчого провадження № 21697079 з ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України трьох відсотків річних та інфляційних втрат у сумі 10939,35 доларів США та 18821,16 грн. 3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов'язання за підтвердженого рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2015 у справі № 640/3771/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Відповідачі згідно з рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2015 у справі № 640/3771/15-ц, мають грошове зобов'язання перед ТОВ «ФК «Гефест» в сумі 73 574,33 долари США та 28 502 грн. 48 коп., у зв'язку з чим у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження 14-16цс18).
Слід зазначити, що у вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15, яким було визначено, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), також зазначено, що зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відповідно до частини статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Проте відповідачами не надано доказів виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, що встановлено рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2015 у справі № 640/3771/15-ц,, ні первісному кредитору, ні новому кредитому.
Частинами першою - четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги статті 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з розрахунком сума 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 12.03.2017 по 23.02.2022 становить 10 939,35 доларів США. та 18821,16 грн. 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до наданого розрахунку, за період з 24.02.2019 року - 23.02.2022.
Частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги статті 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачі, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, факт наявності зазначеної заборгованості не спростували.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 10939,35 доларів США та 18821,16 грн. - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 10939 (десять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) доларів 35 центів США. та 18821 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять одну) гривню 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 3116,57 грн витрат зі сплати судового збору
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 3116,57 грн витрат зі сплати судового збору
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», код ЄДРПОУ 42350033, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3;
відповідач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проживання: АДРЕСА_2 );
відповідач - ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , проживання: АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено і підписано 29.04.2024 року.
СУДДЯ : Т.В. Юрлагіна