cправа № 570/1098/24
провадження № 1-кс/570/269/2024
02 травня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі слідчого судді ОСОБА_1
з участю слідчого ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри,10) в режимі відеоконференції з Рівненським слідчим ізолятором клопотанняслідчого СВ відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 , по матеріалах досудового розслідування №12024181180000151 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_4 ,
про продовження строку тримання під вартою,
оскільки 06 травня 2024 року закінчується запобіжний захід відносно підозрюваного, однак внаслідок складності даного кримінального провадження завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час не зменшилися, слідчий у поданому 01 травня 2024 року клопотанні просить продовжити раніше обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування.
Згідно з клопотанням, 01 березня 2024 року о 10.10 год. зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_9 про те, що 29 лютого 2024 року приблизно о 17.00 год. ОСОБА_4 в Грушвицькому будинку культури Рівненського району вчинив розпусні дії відносно його малолітньої доньки ОСОБА_10 .
Досудове розслідування встановило, що 29 лютого 2024 року о 16 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні робочого кабінету Грушвицького будинку культури / АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою, запросив останню до вказаного кабінету, з метою подальшого задоволення власної статевої пристрасті. Маючи умисел на вчинення щодо неї дій сексуального характеру, які здатні викликати моральне розбещення, порушити нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив умисні розпусні дії сексуального характеру відносно потерпілої, а саме, застосовуючи фізичну перевагу над малолітньою, яка через свій вік не мала змоги йому протистояти, підійшов до неї, та всупереч волі останньої, поцілував ОСОБА_10 в губи та в подальшому руками здійснив непристойні дотики тіла останньої, здатні викликати статеве збудження, чим порушив статеву недоторканість потерпілої.
07 березня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
08 березня 2024 року ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 травня 2024 року.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання повністю і по аналогічних мотивах та пояснили суду про обставини, вказані у ньому. Прокурор долучила постанову від 02 травня 2024 року про продовження строків досудового розслідування до 07 червня 2024 року.
Підозрюваний та захисник заперечують проти клопотання та просять обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту по місцю фактичного проживання. При цьому власну позицію мотивують тим, що в клопотанні відсутні достатні дані, які б свідчили про наявність ризиків та зазначають, що немає доказів, які свідчили б про необхідність застосування запобіжного заходу лише у виді тримання під вартою.
Заслухавши їх думку, з'ясувавши обставини та вивчивши надані матеріали кримінального провадження, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Під час розгляду вказаного клопотання враховуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду з прав людини, а також загальна спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом. Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Законним та обґрунтованим вважається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейского суду з прав людини", тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є обов'язковою, неодмінною умовою законності продовження терміну ув'язнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи. Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання процесуальних рішень по справі.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France), заява №? 12369/86 від 26 червня 1991 року, зазначив, що «національні судові органи повинні зважити на всі обставини, що свідчать за і проти наявності справжнього суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, і врахувати це в рішеннях».
3 огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув?язнення як винятковий запобіжний захід протягом певного часу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland), заява N? 14379/88 від 26 січня 1993 року, вказано: «небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв?язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти».
У контексті наведеного рішення ЄСПЛ врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст: вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дає можливість достатньою мірою спрогнозувати її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим, оскільки наявні специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до свободи особи.
Також, як свідчить практика ЄСПЛ, обвинувачення в зв?язку з вчиненням тяжкого злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення разом з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» (lijkov v. Bulgaria), заява N? 33977/96 від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
За визначенням Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
На даний час не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування до підозрюваного саме цього виду запобіжного заходу, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, наявність вище вказаних ризиків стверджується тим, що встановлені на даний час обставини провадження свідчать про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, у тому числі утриманців, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, свідчить на користь існування ризиків переховування від досудового розслідування та суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення задля уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому суд зауважує, що оскільки на даний час триває досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого встановлюються усі обставини злочину, то у разі обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавлення волі, він матиме реальну можливість вчиняти дії з метою незаконного впливу на свідків та потерпілих, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку і речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Водночас, визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, про що зазначав захисник, не свідчить про зменшення заявлених ризиків та не може бути підставою для обрання підозрюваному більш м'якого виду запобіжного заходу.
Усі вказані вище обставини, в своїй сукупності, свідчать про доцільність продовження підозрюваному раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на даній стадії досудового розслідування, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи наявність ризиків, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, дані про його особу, відсутність стримуючих факторів, вважаю, що зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Сторона обвинувачення під час розгляду даного клопотання довела наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшилися і наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали. Зважаючи на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, вважаю необхідним клопотання, яке відповідає вимогам КПК України, задоволити, оскільки застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених на нього обов'язків. Утримання особи під вартою до судового розгляду справи є єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також відсутня можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
Керуючись ст.176, 177, 183, 199, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Чугуїв Харківської області, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , фактично проживаючого по АДРЕСА_3 строк тримання під вартою до 07 червня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1