єдиний унікальний номер справи 546/308/24
номер провадження 2/546/227/24
про повернення позовної заяви
03 травня 2024 року м. Решетилівка
Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненко Ю.В., вивчивши позовну заяву Акціонерного товариства «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, -
встановив:
У квітні 2024 року до суду звернулася представниця позивача АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» Берегун Тетяна Михайлівна із вищезазначеним позовом.
17 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху для усунення виявлених недоліків, оскільки позивачем був сплачений судовий збір лише в розмірі 344,00 грн, інша частина сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн за платіжною інструкцією № 1020206 від 30 жовтня 2023 року зарахована в іншій справі № 546/1573/23 та не повернута позивачу.
01 травня 2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій представник позивача, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 170/129/21 в постанові від 18 січня 2023 року, заначив, що АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» було повернуто позовну заяву у справі № 546/1573/23, тому позивач не повинен повторно сплачувати судовий збір при зверненні з тим же позовом, оскільки він уже був сплачений за платіжною інструкцією № 1020206 від 30 жовтня 2023 року та не повертався АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО». Крім того представниця позивача з посиланням на статтю 9 Закону України «Про судовий збір» вказала, що зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить про те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатися на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатися лише на функціонування цього суду. Судовий збір не зараховується до конкретної справи. Кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу. Відтак немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватися повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. При цьому представниця позивача посилалася на постанови Верховного Суду у справі № 331/96/22 від 18 квітня 2024 року, у справі № 547/336/22 від 19 квітня 2024 року та на рішення Європейського Суду з прав людини щодо доступу до суду та право на судовий захист.
Також, 02 травня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі, які стосуються виправлення описки в ухвалі суду у справі № 546/1573/23.
Дослідивши матеріали справи, суддя доходить наступних висновків.
Так, відповідно до ухвали суду від 17 квітня 2024 року про залишення позову без руху до позову було додано платіжну інструкцію № 1020206 від 30 жовтня 2023 року, з якого встановлено, що АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Також, до позову було додано платіжну інструкцію № 1034507 від 12 січня 2024 року, з якого встановлено, що АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» сплачено судовий збір у розмірі 344,00 грн. У той же час, 15 квітня 2024 року канцелярією Решетилівського районного суду Полтавської області видана довідка, зі змісту якої встановлено, що судовий збір у розмірі 2684,00 грн за платіжним документом № 1020206 від 30 жовтня 2023 року уже було зараховано в справі № 546/1573/23.
Слід зазначити, що Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі № 160/5879/20.
Окрім того у постанові від 13.02.2019 Верховний Суд у справі №1540/3297/18 встановивши, що на підтвердження доказів сплати судового збору позивачем при поданні позовної заяви у цій справі було подано платіжне доручення від 16.05.2018 № 707, яке раніше позивач додавав до первісної позовної заяви у справі № 815/2416/18, та суд повернув позовну заяву у останній справі, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що повторно поданий той же платіжний документ про сплату збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.
У даній справі суддею встановлено, що до позовної заяви на підтвердження сплати судового збору долучено платіжну інструкцію № 1020206 від 30 жовтня 2023 року.
Водночас суддею встановлено, що зазначена квитанція також долучалася позивачем на підтвердження сплати судового збору у справі № 546/1573/23.
Таким чином, позивачем згідно з платіжною інструкцією № 1020206 від 30 жовтня 2023 рокусплачений та зарахований судовий збір у межах розгляду іншої цивільної справи.
Судом враховується, що згідно з ухвалою від 04 січня 2024 року у справі № 546/1573/23 позовну заяву повернуто АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».
Водночас суд зауважує, що згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, у разі повернення заяви або скарги.
Таким чином, у цьому випаду позивач має право повернути сплачений ним судовий збір згідно з платіжною інструкцією № 1020206 від 30 жовтня 2023 року, сплачений у справі № 546/1573/23, однак така не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Слід зауважити, що неможливість використання документа про сплату судового збору, який подавався до первинної позовної заяви, яку суд повернув позивачу, не обмежує та не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Закону №3674-VI такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була йому повернута. Також визначений порядок сплати судового збору не може бути перешкодою у доступу до правосуддя.
Суд не приймає посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, оскільки правовідносини в зазначеній справі та в даній не є релевантними. Так, у вказаній постанові зазначено, що при передачі справи до іншого суду за підсудністю судовий збір не підлягає сплаті на рахунок того суду, який фактично розглядає справу, оскільки такий судовий збір уже було зараховано у справі до передачі за підсудністю.
З цих же підстав суд не приймає посилання представниці позивача на те, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду не повинен сплачуватися повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично, оскільки у даному конкретному випадку мова йде не про сплачений судовий збір у переданій за підсудністю справі, а про сплачений судовий збір у справі, яка перебувала на розгляді цього ж суду, та по якій позовна заява була повернута.
Щодо посилань сторони позивача на постанови Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 331/96/22 та від 19 квітня 2024 року у справі № 547/336/22, які, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, є ухвалами, суд зазначає, що вказані ухвали стосуються повернення касаційних скарг особам, які їх подали, та не містять висновків, які могли б бути враховані суддею при вирішенні питання щодо зарахування судового збору, сплаченого у іншій справі в цьому ж суді.
Положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що позивач скористався своїм правом на усунення недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви, яка однак не усуває визначені в ухвалі судді від 17 квітня 2024 року недоліки, про наміри подати додаткові докази в уточненій позовній заяві не зазначено, тому суддя доходить висновку, що позовну заяву АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» слід вважати неподаною та повернути позивачу.
На підставі наведеного, та керуючись статтями 185, 258-261 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву Акціонерного товариства «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії вважати неподаною та повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Ю.В. Зіненко