Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 948/159/24
Номер провадження 1-кп/948/113/24
02.05.2024 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка кримінальне провадження № 12023170450000804 від 16.12.2023р. по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працює слюсарем КП ПОР «Полтававодоканал», не депутата, військовозобов'язаного, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та кваліфікація дій особи
15.12.2023р. близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 перебував за місцем проживання в АДРЕСА_1 , де спільно зі співмешканкою ОСОБА_7 вживали алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вбивство ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, бажаючи настання наслідків у вигляді смерті, умисно наніс численні удари кулаками, а також металевою трубою по голові, тулубу та кінцівках ОСОБА_7 , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: 4 забитих ран в лобній ділянці голови ліворуч; 1 забиту рану на верхній губі; по 1 садну на носі, у зовнішнього краю лівої надбрівної дуги, в ділянці кута нижньої щелепи ліворуч та на підборідді зліва; обмежені крововиливи в м'які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні - по 1 лівої лобної, правої лобно-скроневої, правої тім'яної, та крововиливи під м'які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, тобто тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх спричинення, що і призвели до смерті останньої.
Причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася забитими ранами голови, крововиливами під м'які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, набряком головного мозку.
За таких обставин, дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви суду
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 фактичні обставини справи визнав повністю не погодився лише з кваліфікацією його дій, оскільки умислу на вбивство потерпілої не мав та показав, що близько 12 років у своїй квартирі проживав спільно зі співмешканкою ОСОБА_7 , яка ніде не працювала, мала проблеми з ногами, інколи випивала, коли працювала по людях, але останні 4 роки не працює, майже з квартири не виходить, він повністю її утримував.
15.12.2023р. близько 12.00 год. він почав ремонтувати вдома антену на балконі, замерз, а тому рішив випити, щоб зігрітися і вони зі співмешканкою ОСОБА_7 випили 1 л горілки. Після цього, близько 18.00 год. він в магазині придбав 3 л сидру, і кожен з них дивився в свій телефон та потроху випивали. Близько 22.00 год. співмешканка пішла в туалет, де впала, обмочилася, а він примусив її прибрати, переодягтися та помитися. Вона відмовилася митися, він на неї кричав, а вона прийшла лягла на диван та почала висловлюватися в його бік нецензурною лайкою, а тому він розлютився та почав її бити по долонею по животу та бедрах, не менше 10 разів, по тулубу та ногах. В цей час, вона повідомила, що зрадила йому з колишнім чоловіком, також він згадав, що нещодавно в неї з'явилася якась хвороба, в нього щось у голові «перемкнуло», під руку підвернувся карниз, яким вони оббивали сніг з балкону, він його зігнув та почав її бити по руках, ногах, тулубу і приблизно 3 рази по голові, по бедрах і руці. Вона лежала на ліжкові і крутилася, та навпаки ще більше матюкалася. Після того, як він помітив у співмешканки на голові над бровою кров, зупинився, виявив дві неглибокі розсічені рани, запитав як вона почувається, чи потрібна медична допомога, на що вона заперечила, після чого злість пройшла, вони допили сидр, покурили, вона сказала, що болить рука, але швидка не потрібна. Потерпіла залишилася на цьому ліжку, а він пішов спати в цій же кімнаті на інший диван. Проснувшись десь о 13.30 год. наступного дня він помітив, що у співмешканки якось нетипово лежить рука, підбіг до неї і хотів робити штучне дихання, але вона була холодна. Він зателефонував матері, а потім у поліцію. Умислу на вбивство співмешканки не мав, лише хотів її провчити, дуже шкодує про вчинене.
Згідно витягу з кримінального провадження № 12023170450000804 від 16.12.2023р. вбачається внесення до ЄРДР відомостей по факту надходження повідомлення від ОСОБА_6 про те, що він 15.12.2023р., на ґрунті ревнощів, наніс співмешканці ОСОБА_7 численні удари металевим предметом в область голови, внаслідок чого вона померла (а.с.197, 205, 211 т.1). що свідчить про законність проведеного розслідування.
16.12.2023р. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , в кімнаті на дивані виявлено тіло ОСОБА_8 , в положенні лежачи на спині, з тілесними ушкодженнями в лобній ділянці голови у вигляді рани та на губі, саден на носі, тілі, руках та ногах, а також вилучені речові докази: змиви РБК з поверхні дверей у коридорі, з підлоги коридору, з міжкімнатних дверей; вирізи з наволочки, ковдри, обшивки дивану зі слідами РБК; газету зі слідами РБК, мобільний телефон «Huawei», металеву трубу зі слідами РБК, куртка зі слідами РБК, сім-карта МТС, документи потерпілої, мобільний телефон «Самсунг» з сім-картою, зарядним пристроєм та банківською картою (а.с.212-260 т.1, а.с.1-5, 149-155 т.2).
З висновку експерта № 108 від 19.01.2024р. та додаткового висновку експерта № 108а від 17.01.2024р. вбачається, що при дослідженні трупа ОСОБА_7 встановлено, що у неї виявлено п'ять груп тілесних ушкоджень: а) чотири забитих рани в лобній ділянці голови ліворуч та одна забита рана на верхній губі зліва; по одному садну на носі, лівій надбрівній дузі, нижньої щелепи ліворуч, зліва на підборідді; по одному обмеженому крововиливу в м'які тканини голови лівої лобної, правої лобно-скроневої, правої тім'яної сторони їх внутрішньої поверхні; крововиливи під м'які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, яких було не менше 9, утворилися від дії тупих предметів, якими могли були кулак людини, нога людини, металева труба, або інші предмети з подібними характеристиками, які є прижиттєвими, розміщені на голові, кожне могло внести всій еквівалент у розвиток черепно-мозкової травми, щодо живої людини в своїй сукупності можуть оцінені як тяжкі, що були небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті. Тілесні ушкодження групи б) у вигляді прямих переломів 3-4 ребер ліворуч, могли утворитися від дії ноги або іншого схожого предмету та класифікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості. Ушкодження групи в, г, д) у вигляді 9 синців на різних частинах тулуба; синців з осадженнями, зокрема шести на тілі, трьох на кистях; 15 саден на різних частинах ніг, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Отже потерпілій було завдано не менше 9 ударів по голові, 9 в ділянку тулуба, 9 по верхніх кінцівках та 15 по нижніх кінцівках. Причиною смерті стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася забитими ранами голови, крововиливами під м'які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, набряком головного мозку. При дослідженні крові виявлено етиловий спирт в концентрації 4, 4 проміле, що відповідає тяжкому ступеню сп'яніння. Смерть ОСОБА_7 настала не відразу, а через певний проміжок часу від декількох десятків хвилин до декількох годин, в цей проміжок часу потерпіла могла вчиняти активні дії, від ушкоджень групи «г» потерпіла могла активно захищатися, вони утворилися одними з перших, а ушкодження, що спричинили смерть, одними з останніх, смерть настала орієнтовно 16.12.2023р. близько 04-06.00 год. ранку (а.с.42-55 т.2).
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 , яка проживає в Харківській області, показала, що потерпіла була її сестрою з якою останній раз спілкувалася 11-12.12.2023р., але остання була п'яна, потерпіла її посварила і та відключилася. Потім телефонувала десь через 4 дні, але зв'язку не було, а наприкінці лютого 2024 року зателефонував слідчий та повідомив, що трапилось. Останній раз бачилася з сестрою десь 15 років тому, з ким і де вона проживала не знає, знала, що в Полтавській області і що чоловік ОСОБА_9 . Також у сестри було двоє дітей, але вона була позбавлена батьківських прав і де саме знаходяться діти невідомо. Спілкувалися вони не часто, бо сестра пила, орієнтовно 1 раз на місяць. Про те, що сестра похована за рахунок матері обвинуваченого їй невідомо, матеріальних претензій до обвинуваченого не має, по мірі покарання покладається на розсуд суду.
За висновком експерта № 298 від 19.12.2023р. на тілі ОСОБА_6 будь-яких ушкоджень не виявлено (а.с.56 т.2).
З медичного висновку на встановлення стану сп'яніння № 63 від 16.12.202023р. вбачається, що ОСОБА_6 о 22.20 год. був тверезий (а.с.17 т.2).
Під час затримання ОСОБА_6 16.12.2023р. були вилучені речові докази: зрізи нігтів з рук, змиви з долонь, зразки букального епітелію з внутрішніх частин щік, світер, штани зі слідами РБК, футболку та шкарпетки, а 18.12.2023р. у нього був відібраний речовий доказ - біологічний зразок для проведення експертизи, а саме кров (а.с.6-12, 20-21, 23-25 т.2).
Згідно висновків експерта № 2013 від 22.12.2023р. та №№ 2014, 2015, 2017, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 від 29.12.2023р., № 683 від 27.12.2023р., № 2012 від 20.12.2023р., № 31 від 18.01.2024р., № 42 від 31.01.2024р. кров від трупа ОСОБА_7 та кров ОСОБА_10 відноситься до А (ІІ) групи з ізогемаглютинінами анти-В за ізосерологічною системою АВ0. На змивах з лівої та правої долоні пальців рук ОСОБА_6 , а також на його джинсах та светрі знайдена кров людини, яка може походити як від потерпілої, так і від підозрюваного, за умови наявності в останнього зовнішньої кровотечі на час події. При експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових платин з рук ОСОБА_6 , з нігтьових пластин ОСОБА_7 виявлена кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо, але в ній виявлений антиген А, який може походити як від обвинуваченого так і від потерпілої за умови наявності в них ушкоджень у вигляді зовнішньої кровотечі. На змивах з поверхні короба міжкімнатних дверей та з дверного полотна до кухонної та ванної кімнат, на змиві з підлоги, на наволочці, на куртці, на вирізі з обшивки дивану, на вирізі з ковдри виявлена кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_7 . На поверхні металевої труби (об.2) виявлена кров особи жіночої генетичної статі, яка могла походити від ОСОБА_7 (а.с.57, 63-64, 71-73, 76-78, 80-104, 107-109 т.2).
Отже, з огляду на те, що на тілі обвинуваченого ОСОБА_6 не було виявлено будь-яких ушкоджень, а відтак це вказує на те, що на вищезазначених речових доказах виявлена була саме крові потерпілої.
Під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 18.12.2023р. він спочатку розповів про обставини нанесення тілесних ушкоджень співмешканці ОСОБА_7 , а потім на місці детально показав як все це відбувалося, а також вказав кількість та місце нанесення ударів по тілу потерпілої, всього руками близько 10 ударів, а також навідмаш наносив удари трубою близько 10 ударів в різні частини тіла, зокрема і по голові, не менше трьох, від яких потерпіла закривалася руками (а.с.29-41 т.2).
Згідно висновку додаткової експертизи № 108б від 17.01.2024р. показання ОСОБА_6 надані під час проведення слідчого експерименту в частині характеру, локалізації, механізму утворення тілесних ушкоджень та причини смерті можуть відповідати даним СМЕ трупа ОСОБА_7 (а.с.105-106 т.2).
При проведення експертизи клаптика шкіри ОСОБА_7 та металевої труби виявлені: три забиті рани, які утворилися не менш як від трьохкратної дії тупого твердого граничного предмету, який діяв з різною силою прикладання, в ушкодженні № 2 під кутом, що дає підстави вважати, що забиті рани могли утворитися від неоднократної дії металевої частини труби, що видно з висновку експерта № 23-МК від 01.02.2024р. (а.с.110-111 т.2).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-23/19373-БД від 21.12.2023р. при її проведенні встановлені генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_6 згідно таблиці 1.1 додатку 1 (а.с.66-69 т.2).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , мешканці будинку АДРЕСА_2 , які проживають в одному під'їзді з обвинуваченим показали, що обвинувачений проживає на 4 поверсі вказаного будинку, працював у Полтавському водоканалі, охарактеризували його позитивно, завжди охайний, не сварився, не ображав, не конфліктував.
Свідок ОСОБА_12 також показала, що проживає в даному будинку з 1985 року, знає обвинуваченого більше 20 років, він жив з потерпілою близько 15 років, але останній рік вона її не бачила, зі слів людей у неї боліли ноги. Саме обвинувачений скуплявся у магазині, також носив квіти, на вихідних бачила, як обвинувачений купляв спиртне. За свідченням водія швидкої потерпілу для поховання з моргу забирала мати обвинуваченого, яка все скупляла на церемонію.
Крім цього, свідок ОСОБА_13 додатково показала, що обвинувачений проживав з потерпілою, яку вона бачила дуже давно, близько 3-4 років назад, вона була неохайна та кульгала. Свідок проживає поверхом вище, і 15.12.2023р. прийшла додому пізно, певний час не спала, і десь о 01-02.00 год. ночі чула знизу якийсь гуркіт (глухий звук), але не придала йому значення.
В судовому засіданні сторона захисту, не заперечуючи фактичних обставин справи, але вказувала на те, що обвинувачений не мав умислу на вбивство потерпілої, а тому вважає, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ст. 121 КК України.
Даючи оцінку доводам сторони захисту та, вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого суд враховує, що ч. 1 ст. 115 КК передбачено відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а ч. 2 ст. 121 КК - відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. При цьому потрібно враховувати те, що винний може вчинити умисне вбивство як з прямим, так і з непрямим умислом.
Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, то йдеться про вчинення нею відповідних діянь із прямим умислом.
Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, то має місце вчинення відповідних діянь з непрямим умислом.
У разі вчинення діяння із непрямим умислом, особа хоч і не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, однак припускає їх настання.
Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями та наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб та засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів та наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
З досліджених судом доказів вбачається, що 15.12.2023р. потерпіла та обвинувачений спільно вживали спиртні напої, після чого, в нічний час доби, між ними виник конфлікт з тих підстав, що потерпіла випила зайвого алкоголю, і в туалеті обмочилася. На зауваження обвинуваченого помитися, вона відмовилася, прийшла лягла на диван і висловлювалася в бік обвинуваченого нецензурною лайкою, а тому він почав її бити долонею по тулубу, в районі живота та бедер рукою, не менше 10 разів. В цей час, вона повідомила обвинуваченому, що його недавно зрадила, а тому вів розлютився та почав наносити більш інтенсивніші тілесні ушкодження, зокрема і металевою трубою зігнутою удвоє, яка попала під руку, по різних частинах тіла потерпілої, зокрема і по голові, і припинив це лише тоді, коли помітив у неї на лобі кров та виявив дві рани на голові.
З висновку експерта № 108 від 19.01.2024р. та додаткового висновку експерта № 108 а від 17.01.2024р. вбачається, що при дослідженні трупа ОСОБА_7 встановлено, що у неї виявлено п'ять груп тілесних ушкоджень: а) чотири забитих рани в лобній ділянці голови ліворуч та 1 забита рана на верхній губі зліва; по одному садну на носі, лівої надбрівної губи, нижньої щелепи ліворуч, зліва на підборідді; по одному обмеженому крововиливу в м'які тканини голови лівої лобної, правої лобно-скроневої, правої тім'яної сторони їх внутрішньої поверхні; крововиливи під м'які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, яких було не менше 9, утворилися від дії тупих предметів, якими могли були кулак людини, нога людини, металева труба, або інші предмети з подібними характеристиками, які є прижиттєвими, розміщені на голові, кожне могло внести свій еквівалент у розвиток черепно-мозкової травми, щодо живої людини в своїй сукупності можуть оцінені як тяжкі, що були небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті. Тілесні ушкодження групи б) у вигляді прямих переломів 3-4 ребер ліворуч, могли утворитися від дії ноги або іншого схожого предмету та класифікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості. Ушкодження групи в, г, д) у вигляді 9 синців на різних частинах тулуба; синців з осадженнями, зокрема 6 на тілі, 3 на кистях; 15 саден на різних частинах ніг, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Таким чином, потерпілій було завдано не менше 9 ударів по голові, 9 в ділянку тулуба, 9 по верхніх кінцівках та 15 по нижніх кінцівках.
Отже, в сукупності потерпілій було завдано не менше 42 ударів у різні частини тіла, з яких не менше 9 ударів по голові, що і спричинило смерть потерпілої, при цьому ушкодження групи «г» утворилися одними з перших, а ушкодження, що спричинили смерть, одними з останніх, що вказує на те, що потерпіла вже перестала захищатися, але продовжувала отримувати тілесні ушкодження.
За таких обставин, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, заподіяння обвинуваченим руками те металевим предметом не менше 42 ударів у різні частини тіла потерпілої, з яких не менше 9 ударів по голові, яка мала майже безпорадний стан, оскільки перебувала в стані тяжкого ступеня алкогольного сп'яніння та лежала на дивані, мала проблеми зі здоров'ям у вигляді хворих ніг, тобто могла захищатися лише руками, причини припинення злочинних дій, тобто після того як обвинувачений помітив кров на голові потерпілої, поведінку винного і потерпілої, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю та життю потерпілої, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода, але бажав її настання (непрямий умисел), а тому суд вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України.
Твердження сторони захисту про те, що подальша поведінка обвинуваченого свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілої (самостійне припинення нанесення тілесних ушкоджень, пропозиція викликати швидку допомогу, повідомлення правоохоронних органів про настання смерті) суд відхиляє з тих підстав, що та такі дії ОСОБА_6 після заподіяння такої кількості тілесних ушкоджень потерпілій можуть свідчити про дієве каяття винного, жаль з приводу вчиненого, що і було встановлено при даному судовому розгляді.
Наведене узгоджується також із правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, визначену в постанові від 28.04.2021 року (справа №552/5608/18), за якою стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, а також з правовою позицію ВС у справі № 381/1869/18 від 14.09.2021р.
Стосовно доводів захисту про визнання недопустимими показання свідка ОСОБА_13 про те, що вона чула вночі гуркіт у квартирі обвинуваченого, суд таких підстав не вбачає, оскільки вони не суперечать іншим доказам у справі, а також показанням самого обвинуваченого про конфлікт зі співмешканкою.
Доводи захисту про нібито провокацію потерпілої конфлікту суд зазначає, що вона правового значення у даній справі не має, оскільки будь-яка поведінка жертви не дає права жодній особі позбавляти її життя.
3. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає: з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Підстав для визнання пом'якшуючою обставиною добровільне відшкодування шкоди та завданого збитку, як про це просила сторона захисту, суд не вбачає, оскільки потерпілою вимога про відшкодування шкоди не висувалася, а сам факт того, що мати обвинуваченого за власний кошт здійснила поховання потерпілої не є такою пом'якшуючою обставиною в розумінні ст. 66 КК України.
Стосовно доводів захисту про визнання пом'якшуючими провину обставинами: негативну характеристику потерпілої, її подружню зраду, що у стало причиною конфлікту, позитивну характеристику обвинуваченого, відсутність в нього судимостей, суд зазначає, що ці всі обставини стосуватися виключено характеристики сторін, а відтак підстав для визнання їх пом'якшуючими обставинами суд не вбачає.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи, з якою винний перебував у сімейних стосунках.
Доводи захисту про те, що в ході судового розгляду не було встановлено ступеня сп'яніння обвинуваченого, спростовані показаннями самого обвинуваченого, який підтвердив факт спільного вживання з потерпілою у день конфлікту близько 1 л горілки на двох, а потім 3 л сидру, що додатково підтверджується тяжким ступенем сп'яніння потерпілої.
4. Мотиви призначення покарання
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , на засіданнях адмінкомісії при Машівській селищній раді не розглядався (а.с.142 т.2), за місцем роботи КП ПОР «Полтававодоканал» характеризується виключно позитивно, як трудолюбивий працівник, який виконує доручену роботу, не конфліктний (а.с.143 т.2), має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.144 т.2), за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра при «Машівській лікарні» не звертався (а.с.145 т.2), не звертався за медичною допомогою до психоневрологічної поліклініки та до Центру терапії залежностей м. Полтави (а.с.147-148 т.2), раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 125 ч.1 КК України, але судимість погашена (а.с.136-139 т.2).
Водночас, суд не погоджується з доводами сторони захисту про визнання недопустимим доказом довідки про судимість обвинуваченого на підставі ст. 88 КПК України, оскільки вона враховується судом як обставина, що характеризує особу обвинуваченого в конктесті можливості призначення покарання за ст. ст. 70, 71 КК України, що є обов'язком суду, водночас ні стороною обвинувачення, ні судом вона не використовувалася на підтвердження винуватості особи, що дійсно є неприпустимим згідно ч.1 ст. 88 КПК України.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доказ на а.с.135 т.2, оскільки його походження невідоме, як і достовірність викладених у ньому даних.
Згідно висновків судово-психіатричного експерта № 71 від 08.02.2024р. ОСОБА_6 у період часу, який відповідає кримінальному правопорушенню та на час проведення дослідження не страждав та не страждає будь-яким психічним захворюванням, як і не знаходиться в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляє ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.113-120 т.2).
При обранні покарання обвинуваченому, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як особливо тяжкий, що призвело до невідворотних наслідків, смерті людини, особу обвинуваченого, який характеризується виключно позитивно, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання, відношення до злочину та обставини його вчинення, його поведінку після вчинення злочину, і дійшов висновку, що необхідним та достатнім покаранням обвинуваченому для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді реального позбавлення волі призначене в розмірі наближеному до мінімальної межі.
Так, відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, або покарання нижче від найнижчої межі на підставі ст. 69 КК України, на що наголошувала сторона захисту, оскільки хоча у нього дійсно є кілька обставин, що пом'якшують покарання, але вони жодним чином не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а відтак доводи захисту в цій частині є необґрунтованими.
5. Мотив ухвалення рішення щодо речових доказів
Долю речових доказів, які зберігаються у СПД № 1 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України і вважає, що речові докази за постановами слідчого від 16.12.2023р., 18.12.2023р. слід знищити, за виключенням куртки «Полтававодоканал», футболки, мобільних телефонів «Huawei» та «Самсунг» з сім-картою, зарядним пристроєм та банківською картою ІНФОРМАЦІЯ_3 , які необхідно повернути обвинуваченому (а.с.3-5, 20-21 т.2).
6. Мотив рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
В ході досудового розслідування, обвинувачений був затриманий 16.12.2023р. на підставі ст. 208 КПК України (а.с.6-11, 18-19 т.2) та до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено під час судового розгляду, а тому беручи до уваги обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину, який є особливо тяжким, обраний судом вид та розмір покарання у виді реального позбавлення волі, суд, враховуючи його особу вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в термін до набрання вироком суду законної сили, зарахувавши строк затримання та тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду в строк відбування покарання, на підставі ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
Крім цього, за ухвалою слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 18.12.2023р. (а.с.26-28 т.2) накладено арешт на речові докази за постановами слідчого від 16.12.2023р., а оскільки судом вирішено їх долю, шляхом знищення та повернення обвинуваченому, а відтак з наведених підстав, арешт майна на ці речі необхідно скасувати.
7. Мотиви ухвалення рішення щодо процесуальних витрат
Суд також вважає, що відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витрати за проведення Полтавським НДЕКЦ судової трасологічної експертизи в розмірі 1514, 56 грн та молекулярно-генетичної експертизи вартістю 8 830, 59 грн (а.с.62, 70 т.2), а всього 10 345, 15 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.
Обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін в термін до набрання вироком суду законної сили.
Строк відбування покарання рахувати з 02.05.2024р.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 строк тримання під вартою з 16.12.2023р. по 01.05.2024р. включно, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
Речові докази у справі за постановами слідчого від 16.12.2023р., 18.12.2023р., зокрема: куртку «Полтававодоканал», футболку, мобільні телефони «Huawei» та «Самсунг» з сім-картою, зарядним пристроєм та банківською картою ІНФОРМАЦІЯ_3 - повернути обвинуваченому ОСОБА_6 , решту речових доказів - знищити.
Арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 18.12.2023р. - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 10 345, 15 грн.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а обвинуваченим в той же строк з часу вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України в судовому засіданні оголошено резолютивну частину вироку.
Суддя ОСОБА_1