Зіньківський районний суд Полтавської області
38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95
Справа № 530/927/24
Номер провадження 1-кс/530/265/24
03.05.2024 р. м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря - ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,старшого слідчого СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_5 розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_5 погоджене начальником Котелевського відділу Диканської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу підозрюваному
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Котельва Котелевського району Полтавської області, громадянину України, маючого повну загальну середню освіту, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170490000175 від 01.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у виді тримання під вартою,-
Як вбачається з клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_5 , яке погоджене з начальником Котелевського відділу Диканської окружної прокуратури ОСОБА_3 , що подане до слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області в порядку КПК України, органом досудового розслідування встановлено, щоОСОБА_6 , у першій декаді квітня 2024 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у м. Охтирка, Сумської області, (точного місця в ході досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільні небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, що передбачений наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, якимзатверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, від не встановленої особи, отримав, тим самим придбав, гранату РГД-5 та один уніфікований запал ручної гранати типу УЗРГМ, які згідно висновку експерта, при конструктивному поєднанні корпусу та уніфікованого запалу утворюють ручну осколкову гранату РГД-5 з уніфікованим запалом ручної гранати модернізованої УЗРГМ, яка відносяться до категорії бойових припасів.
У подальшому, здійснивши активні дії щодо його набуття, ОСОБА_6 поклав вибуховий пристрій до своїх особистих речей, та переніс його за місцем свого проживання, за адресою АДРЕСА_2 .
Будучи обізнаним і розуміючи, що дані предмети відносяться до загально небезпечних предметів та які при неконтрольованому поширенні можуть становити підвищену загрозу для суспільства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільну небезпеку вчинюваного діяння, тобто діючи з прямим умислом, не маючи законного дозволу на зберігання та носіння бойових припасів, ОСОБА_6 зберігав вище вказаний бойовий припас у азбестовій трубі на території подвір'я, за адресою АДРЕСА_2 , до 01.05.2024 17:45 год., а саме до підриву бойового припасу РГД-5 на території присадибної огородньої ділянки за вище вказаною адресою.
01.05.2024 о 23:37 год. ОСОБА_6 затримано в порядку ст 208 КПК України, за підозрою у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
02.05.2024 слідчим за погодженням з процесуальним прокурором вручено письмове обґрунтоване повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом обшуку від 01.05.2024, яким обшукано господарство, за адресою АДРЕСА_2 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01.05.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.05.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.05.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.05.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01.05.2024;
- протоколом огляду предмету та перегляду відеозапису 02.05.2024, яким оглянуто відеозаписи з нагрудних поліцейських бодікамер;
- висновком комплексної вибухотехніної експертизи, котра підтверджує підрив гранати РГД-5, речовими доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження, а також іншими доказами в їх сукупності.
Тобто сторона обвинувачення наголошує на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, що є підставою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив обрати запобіжний захід тримання під вартою, стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів та також прохав звернути увагу суду на той факт , що підозрюваний ОСОБА_6 , не являючись спеціалістом чи просто обізнаним у використанні чи поводженні з бойовою гранатою зірвав її у присутності своїх батьків , працівників поліції , серед білого дня що було крайнім ризиком для життя людей .
Слідчий прохав задовольнити клопотання та прохав взяти до уваги суд про місце вчинення злочину ОСОБА_6 , що працівники поліції виїхали на виклик самого ОСОБА_6 як насильство в сім'ї , але потім з'ясували , що насильство у сім'ї чинить сам ОСОБА_6 у відношенні його матері та вітчима , що там існує тривалий конфлікт , про що неодноразово викликались працівники поліції на зухвалу поведінку ОСОБА_6 , та підтвердили що він фактично проживає у їх садибі , також прохав звернути увагу на зухвалість вчинення злочину у присутності батьків та працівників поліції .
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_12 прохали обрати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Адвокат зазначила, що ОСОБА_6 визнає вину , але тримав гранату вдома для самозахисту , оскільки у країні іде війна , він готовий нести покарання , має тісні соціальні зв'язки , батьків , малолітню дитину , щодо його колишніх судимостей , то суд не повинен це брати до уваги , оскільки в сиду ст. 89 КК України її підзахисний не судимий , щодо ризиків впливати на свідків , сторона обвинувачення не довела, оскільки батьки вже дали показання , їх покази є ідентичними між собою . Також сторона обвинувачення повинна була довести про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу , що не зробила, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 зареєстрований за іншою адресою у АДРЕСА_1 , один , інших осіб там немає , що підтверджується довідкою яка є в матеріалах клопотання , тобто може перебувати під домашнім арештом , що повністю забезпечить його поведінку та відведення ризиків які зазначила сторона обвинувачення, прохала обрати інший запобіжний захід , а саме домашній арешт.
Дослідивши подане клопотання та додані матеріали, вислухавши думку прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, суд вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину , за який передбачене покарання до семи років позбавлення волі.
З доказів які містяться у клопотанні та з'ясовані при розгляді вбачається, що ОСОБА_6 непрацюючий, розлучений, з пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ( вітчим та мати підозрюваного) вбачається, що їх син проживає разом з ними , конфліктує , за останні місяці неодноразово вони викликали поліцію по факту насильства у сім'ї , він вимагав у них гроші , погрожував ) , непрацюючий . Щодо наявності у ОСОБА_6 неповнолітньої дитини та його утримання ним - доказів стороною захисту не надано . У власності ОСОБА_6 не має а ні нерухомого майна , а ні рухомого .Щодо реєстрації його за іншою адресою , а саме АДРЕСА_1 суд зазначає, що як вказав підозрюваний це квартира його матері , а від матері ОСОБА_9 до суду ніяких клопотань щодо визначення йому можливого перебування під домашнім арештом за цією адресою не надійшло до суду , а навпаки у поясненннях ОСОБА_9 підтвердила що ОСОБА_6 проживає за іншою адресою. разом з ними.
В розумінні ст. 178 КПК - обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до п. 1 п.п. 8 даної статті - наявність судимостей у підозрюваного- суд зазначає, що починаючи із 2017 року неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності , останній раз кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України було закрито 09.05.2023 року на підставі відмови від обвинувачення потерпілого , що свідчить про негативний спосіб життя підозрюваного . Перебуває на обліку у лікаря нарколога , в поясненнях підтверджує вчинене ним, але вважає зберігання бойової зброї та його використання правомірним .
Метою обрання запобіжного заходу тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 згідно п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
В підтвердження висновку про можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду необхідно вказати на наступні факти. Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України може безперешкодно покинути територію
с-ще Котельва, Полтавської області, та взагалі Полтавської області, переїхавши на територію, що знаходиться поза юрисдикцією СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, також нерухомого або рухомого майна, розташованого на території сел. Котельва, Полтавського району, Полтавської області не має, отже, відсутні міцні фактори, які могли б попередити спроби переховування підозрюваного, якому інкриміновано вчинення тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Таким чином, ОСОБА_6 , знаходячись на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, змінити місце проживання, залишити територію с-ще Котельва, Полтавського району, Полтавської області, не повідомивши про це слідчого, прокурора та/або суд, що унеможливить своєчасне проведення слідчих дій та прийняття процесуальних рішень, судового розгляду, притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
У підтвердження висновку про можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні необхідно вказати на наступні факти. Так, знаходячись на волі, підозрюваний ОСОБА_6 матиме можливість шляхом умовлянь або погроз вплинути на показання свідків, які на даний час встановлені органами досудового розслідування та з якими останній знайомий. Адже, таким чином, підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що через показання свідків може бути доведена його вина у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, може всіляко намагатиметься впливати на них, з метою уникнення відповідальності. Це може призвести до подальшої зміни показань останніми або відмови свідчити у кримінальному провадженні, що унеможливить безпосереднє та об'єктивне дослідження доказів та їх належну оцінку.
У підтвердження висновку вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, підозрюваний ОСОБА_6 має зняті та не погашені судимості в установленому законом порядку, однак на шлях виправлення не став і вчинив тяжкий злочин передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, у небезпечний спосіб, кинув бойову гранату ГРД-5, та здійснив її підрив. Останній належних висновків не зробив та продовжив вчиняти суспільно небезпечні діяння, що ставить під сумнів доцільність обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі. Також враховуючи, що ОСОБА_13 ніде не працює, офіційного заробітку не має, фактично єдиним джерелом його доходу є не системні підробітки у громадян.
Враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованої підозри, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою є найбільш відповідним у даному випадку, а більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.
У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним у клопотанні ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість підозрюваному вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного вважаю, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні та беручи до уваги наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, наявна обґрунтована підозра відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, усталена позиція Верховного суду, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченого, ще раз суд зазначає можливість здійснювати вплив на свідків в телефонному режимі - свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Вищезазначене підтверджується доказами, доданими до клопотання.
Зі змісту ст. 197 КПК України вбачається, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч.2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
При вирішенні питання, щодо обрання запобіжного заходу також враховано, що у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою.
При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених в судовому засіданні ризиків та вважає необхідним обрати ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м'який запобіжний захід, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Підстав, що перешкоджають обранню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, суд не вбачає.
У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України, при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керуючись п.3 ч.5 ст.182 КПК України, визначаю розмір застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в сумі становить 121 120 грн, при внесенні якої підозрюваному ОСОБА_6 буде змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу, під умовою звернення внесених заставних коштів в дохід держави, в разі невиконання ним обов'язків передбачених п.п. 2,3,5,6 ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений (підозрюваний) або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений (підозрюваний) звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений (підозрюваний), відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Також суд наголошує, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Таким чином, на даному етапі суд має встановити доведеність того, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення і є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування. При цьому, належну оцінку доказам, встановлення фактичних обставин справи, правильність кваліфікації має дати суд при можливому розгляді справи по суті.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 177, 183, 199, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотаннястаршого слідчого СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_5 погоджене начальником Котелевського відділу Диканської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою - задоволити.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Котельва Котелевського району Полтавської області, громадянину України, маючого повну загальну середню освіту, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, який обчислювати з 23 год. 37 хвилин 01.05.2024 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 23 год. 37 хвилин 29 червня 2024 року.
При внесенні застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн. ( сто двадцять одну тисячу сто двадцять ) гривень ОСОБА_6 підлягає звільненню під заставу.
Розмір застави визначити підозрюваному ОСОБА_6 , в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як підозрюваним (обвинуваченим), так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
Роз'яснити підозрюваномуОСОБА_6 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_6 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» у разі внесення застави при звільненні підозрюваного ОСОБА_6 , зобов'язана роз'ясняти йому, або заставодавцю обов'язки, покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.
Покласти на підозрюваногоОСОБА_6 , у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою по першому виклику на визначений час до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатись з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, вважати підозрюваного таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, при цьому визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Контроль за виконанням ухвали покласти настаршого слідчого СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_5 .
Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом встановленого законом строку з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1